Справа № 22-Ц-1208-Ф/08

Головуючий суду першої інстанції Панченко О.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

20 серпня 2008 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого - судді                   Ломанової Л.О.,

судців                                          Притул енко О.В.,

Соболюка М. М.

при секретарі                              Арутюнян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2,  третя особа - комунальне підприємство «ЖЭК-1»,  про визнання такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  за зустрічним позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1,  третя особа - Виконавчий комітет Феодосійської міської ради,  про усунення перешкод в користуванні квартирою,  вселення та зміну договору найму житла,  за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 березня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. про визнання її такою,  що втратила право користування жилим приміщенням -квартироюАДРЕСА_1,  на підставі статті 71 Житлового кодексу Української РСР. Свій позов позивач доповнив вимогою про визнання ОСОБА_2. такою,  що втратила право користування спірною жилою площею з грудня 1991 року,  та зобов'язання Паспортного відділу Феодосійського MB ГУ МВС України в АР Крим зняти відповіцача з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі.

Позовні вимоги мотивовані тим,  що сторони зареєстровані у спірній квартирі,  наймачем якої єОСОБА_1,  а ОСОБА_2. не мешкає у ній з травня 1991 року без поважних причин.

У вересні 2006 року ОСОБА_2. звернулася до ОСОБА_1. із зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні зазначеною квартирою,  вселення та зміну договору найму цього житла. Позовні вимоги мотивовані тим,  щоОСОБА_1 перешкоджає у користуванні спірним житлом,  змінив замки у вхідних дверях та не впускає ОСОБА_2. до квартири.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 20 березня 2008 року позов ОСОБА_1. був задоволений частково - ОСОБА_3. визнано такою,  що втратила право користування спірним житлом,  в решті позову відмовлено,  у зустрічному позові ОСОБА_2. до ОСОБА_1. - відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням,  ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу,  в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити її зустрічний позов,  а у позові ОСОБА_1. відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим,  що судом не були взяті до уваги ті

факти,  що відповідач за первісним позовом з 1991 року не проживала у спірній квартирі,  оскількиОСОБА_1 перешкоджав їй у цьому. Крім того,  ОСОБА_2. двічі зверталася до суду із позовами про усунення перешкод у користуванні спірним житлом,  проте судом обидва позови були залишені без розгляду,  оскільки сторони досягали згоду про спільне користування квартирою. В апеляційній скарзі також йдеться про порушення судом норм матеріального права,  які регулюють строки позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1. та його представника,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення,  суд першої інстанції виходив з того,  що у матеріалах справи міститься достатньо доказів тому,  що ОСОБА_2. з травня 1991 року не проживала у спірній квартирі без поважних на те причин,  а тому через шість місяців - з грудня 1991 року втратила право користування цим житлом на підставі статті 71 Житлового кодексу Української РСР.

Як вбачається з матеріалів справи,  на час звернення до суду із позовомОСОБА_1 був наймачем квартириАДРЕСА_1,  а ОСОБА_2. була зареєстрована у цій квартирі в якості члена сім'ї наймача (а.с.  4). Сторонами не оспорюється та не суперечить матеріалам справи (а.с.  7-9,  133,  134,  135,  136),  що відповідач за первісним позовом у спірній квартирі не проживає з травня 1991 року.

Твердження апеляційної скарги про те,  що судом не була взята до уваги поважність причин непроживання ОСОБА_2. у спірній квартирі з 1991 року - через чинення перешкод з боку ОСОБА_1.,  що підтверджуються,  зокрема,  двома цивільними справами за її позовами про усунення перешкод у користуванні квартироюАДРЕСА_1 (а.с.  105,  111) є необгрунтованими,  оскільки наявність перешкод у користуванні спірною квартирою не підтверджена матеріалами справи. Крім того,  зазначені позовні заяви,  які були залишені судом без розгляду,  були подані у серпні 2003 року та у жовтні 2005 року,  в той час як спірним періодом непроживання є 1991 рік.

Довід апелянта про визнання ОСОБА_1права проживання у спірній квартирі ОСОБА_2.,  яка з 1991 року цим правом не скористалась,  матеріалами справи не підтверджений.

Посилання апеляційної скарги на невзяття судом першої інстанції до уваги перешкод відповідачу за первісним позовом з бокуОСОБА_1 у проживанні у спірній квартирі шляхом зміни замків у дверях також не може бути взятим до уваги. Так,  згідно показань свідка ОСОБА_3,  допитаного в суді першої інстанції,  замки у дверях були замінені позивачем після смерті його дружини - матері ОСОБА_2. (а.с.  137-140),  яка відповідно до свідоцтва про смерть померла у квітні 1999 року.

Необгрунтованими є посилання апеляційної скарги і на те,  що судом не були взяті до уваги показання свідків зі сторони апелянта - ОСОБА_4та ОСОБА_3 З пояснень першого з названих свідків вбачається,  що вона знайома з відповідачем за первісним позовом лише з 1999 року,  а в показаннях ОСОБА_3 також не міститься відомостей про чиненняОСОБА_2 перешкод у спірний період - протягом останніх шести місяців 1991 року.

Зазначення в апеляційній скарзі на описку суду в мотивувальній частині оскаржуваного рішення щодо дати непроживання відповідача за первісним позовом - з

Обговоривши наведені у скарзі доводи,  та перевіривши матеріали справи,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 с. З КАС України справа адміністративною юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча о однією зі сторін є орган виконавчої влади,  орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,  який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено,  що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язк\ -. наданням виконкомом Судакської міської ради у користування товариства з обмеженою відповідальністю «Амур» земельної ділянки площею 0, 0826 га по вул. Морскій у м. Судаку. на який за твердженням позивачки розташовані належні їй будівлі.

Предметом спору в даній справі є право користування земельною ділянкою. Тобто між сторонами існує спір про право,  що в свою чергу виключає її розгляд в порядки адміністративного судочинства.

Компетенція адміністративних судів,  встановлена  ст. . 17 КАС України,  на цей спір не поширюється,  оскільки даний позов не є адміністративним,  тому,  що вимоги позивача не стосуються захисту його прав,  свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин віл порушень з боку органів державної влади,  він повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з того,  що при вирішенні спору суд першої інстанції допустив помилку при визначенні виду судочинства,  судове рішення підлягає скасуванню відповідно до ч.1  ст. 203 КАС України,  з закриттям провадження у справі відповідно до п.1 ч.1  ст. 157 вказаного кодексу.

Керуючись  ст. 195,  п.4 ч.1  ст. 199,   ст.  ст. 203,  205,  206 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Судацького міського суду АР Крим від 16 квітня 2008 року скасувати. провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5. до Судацької міської ради,  виконкому Судацької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Амур» про скасування рішення виконкому №113 від 14 березня 1997 року та договору оренди земельної ділянки № 191 від 14 березня 1997 року,  укладеного між відповідачами. зобов'язання ТОВ «Амур» виконати протизсувні роботи - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.