Справа №22-ц-13 55-Ф/08

Головуючий суду першої інстанції Лісовська В.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.

апеляційний суд

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м.  Феодосії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії у складі:

головуючого - судді                                  Притуленко О.В.,

суддів                                                         Мудрової В. В.,  Полянської В. О.,

при секретарі                                            Арутюнян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії цивільну справу за позовомОСОБА_1,  ОСОБА_2 доОСОБА_3,  ОСОБА_4,  третя особа Судацька державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку,  за апеляційною скаргоюОСОБА_1,  ОСОБА_2 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 березня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 рокуОСОБА_1. таОСОБА_2звернулися до суду з позовом доОСОБА_3  та ОСОБА_4  про визнання договору дарування частки житлового будинку недійсним.

Вимоги мотивовані тим,  що 12 січня 1996 року між відповідачамиОСОБА_3  та ОСОБА_4  був укладений договір дарування 1/4 частки будинкуАДРЕСА_1,  згідно з якимОСОБА_3  подарувала,  а ОСОБА_4  отримав у дарунок вказану частку будинку.Посилаючись на те,  що до складу дарунку увійшов також будинок літ. «А»,  який належить їм на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.04.1966 року,  вважають,  що укладений договір суттєво порушив їх право власності на майно.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 21 березня 2008 року у задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзіОСОБА_1. таОСОБА_2,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  ставлять питання про скасування рішення суду,  з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції виходив із того,  що право позивачів на належне їм майно договором дарування від 12 січня 1996 року,  укладеним міжОСОБА_3  та ОСОБА_4,  не порушено.

Колегія суддів п'огоджується з таким висновком суду,  оскільки він підтверджується матеріалами справи,  з яких вбачається,  щоОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на частку в сумісній власності подружжя від 22 квітня 1966 року (по реєстру №1103) належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_1. Інша частина будинку ( 1/2 ) перейшла у власність ОСОБА_1 таОСОБА_2в рівних долях на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 квітня 1966 року після смерті ОСОБА_5

16 грудня 1975 рокуОСОБА_1. продала належну їй 1/2 частку вказаного  будинку ОСОБА_6На підставі рішення Феодосійського міського суду АРК від 27 травня 1980 року право власності на 1/2 частку придбаної ОСОБА_6 частини будинку було визнано за ОСОБА_7 (тобто на 1/4 частку всього будинку),  інша частина (яка належала ОСОБА_6) була конфіскована на підставі вироку Радянського районного суду м.  Львова від 16 жовтня 1979 року та перейшла у власність Судакської міської ради.

На підставі договору купівлі-продажу від 03 січня 1985 року,  укладеного між Судакською міською радою та ОСОБА_8.,  останній придбав 1/4 частку зазначеного будинку.

26 жовтня 1984 року ОСОБА_8. також придбав 1/4 частку будинку з публічних торгів.

На придбані ним за договором купівлі-продажу та з публічних торгів частки будинку ЗІ травня 1991 року держаним нотаріусом м. Судаку було видано свідоцтво про право власності,  яким визначено,  що придбане майно,  яке є сумісною власністю подружжя,  належить ОСОБА_8. таОСОБА_3  в рівних частках.

12 січня 1996 рокуОСОБА_3  подарувала належну їй 1/4 частку будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4

Оспорюючи договір дарування,  позивачі посилаються на те,  що їм на праві власності належить будинок літер «А»,  тому включення цього будинку до складу дарунку порушує їх право власності на це майно.

Доводи позивачів не можна визнати обґрунтованими,  оскільки питання стосовно поділу майна,  що є у спільній частковій власності (зокрема і з урахуванням фактичного користування будинком) не було.

На підставі наведеного колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачам в задоволенні позову.

Оскаржуючи рішення,  апелянти посилаються на те,  що судом не була дана належна правова оцінка договору купівлі-продажу,  укладеному 16 грудня 1975 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6,  де визначено,  що відчужено у цілому житловому будинку реальну частину,  а саме житловий пристрой литер «А-1» та тамбур літер «а-1»,  що свідчить про те. щоОСОБА_3  отримала у власність половину саме цієї частини.

Колегія суддів вважає доводи апелянтів неспроможними,  оскільки зміст вищевказаного договору не містіть відомостей про те,  що предметом купівлі-продажу була частина домоволодіння (або будинку) виділена у натурі.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає,  що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.   ст. 307,  308,  313-314,  315,  Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу   ОСОБА_1 та   ОСОБА_2 відхилити.

Рішення  Судацького міського суду АР Крим від 21 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.