Справа №11-260-2009 року Головуючий у 1 інстанції Сидорук Є.І.
Категорія: ч.2 ст. 365 КК Доповідач: Сачук В.І.
України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2009 року. м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого- судді Полюховича О.І.
Суддів : Сачука В.І, Гладкого С.В.
з участю прокурора Зуйкова О.Г.
захисників- адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 6 квітня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вищою освітою, працюючого о\у ВКР Рівненського МВ УМВСУ, раніше не судимого, одруженого , уродженця та мешканця с. Карпилівка Рівненського району, Рівненської області ; засудженого
- за ч. 2 ст. 365 КК України до позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади начальствуючого складу в органах внутрішніх справ строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком один рік і два місяці. Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_5 зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Яблунька, Сарненського району, Рівненської області, з середньою-спеціальною освітою, працюючого о\у ВКР Рівненського МВ УМВСУ, одруженого, раніше не судимого, потерпілого від аварії на ЧАЕС ІІІ категорії, проживаючого в АДРЕСА_1; засуджений
- за ч. 2 ст. 365 КК України до позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади начальствуючого складу в органах внутрішніх справ строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком один рік і два місяці. . Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_6 зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
У відповідності до вимог ст. 54 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позбавлені спеціального звання - старший лейтенант міліції.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Тинне, Сарненського району, з середньою-спеціальною освітою, одружений, непрацюючий, потерпілого від аварії на ЧАЕС ІІІ категорії, проживаючого в АДРЕСА_2, засуджений
- за ч. 2 ст. 365 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки три місяці з позбавленням права займати посади начальствуючого складу в органах внутрішніх справ строком на два роки.
Прийнято рішення по речових доказах.
За вироком суду ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнанні винними в тому, що вони являючись службовими посадовими особами в силу здійснення функцій представника влади, в порушення ст. ст. 13,14 Закону України “ Про міліцію”, що регламентує в особливих випадках, з особливо дозволу, і з особливим порядком застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів вчинили перевищення влади.
ОСОБА_5 з серпня 2001 року працював на посаді оперуповноваженого групи по боротьбі з майновими злочинами відділу карного розшуку ( ВКР) Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області, маючи спеціальне звання - лейтенант міліції, ОСОБА_6 з кінця червня 1999 року працював на посаді оперуповноваженого 2 відділення відділу карного розшуку рівненського МВ УМВСУ у Рівненській області, маючи спеціальне звання - старший лейтенант міліції та ОСОБА_4 працював з січня 2001 року на посаді старшого оперуповноваженого 2 відділення карного розшуку Рівненського МВ УМВСУ у Рівненській області, маючи спеціальне звання - капітан міліції.
14 вересня 2002 року слідчим Рівненського МВ УМВСУ за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України був затриманий і поміщений в ізолятор тимчасового тримання ( ІТТ) зазначеного відділу міліції ОСОБА_3.
15 вересня 2002 року приблизно між 11,10 хв. та 13,00 год. в службовому кабінеті ВКР № 49, що розташований в м. Рівне по вул. Пушкіна, 4 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6, явно виходячи за межі наданих їм повноважень, використовуючи незаконні методи, вчинили до ОСОБА_3 психічне насильство, що виразилось в погрозі застосувати фізичне насильство, яке сприймалось потерпілим як реальна погроза, висловлюючись при цьому нецензурними словами в адресу його та вимагаючи в нього зізнання у скоєнні злочинів та підписанні відповідних документів. При відмови ОСОБА_3 зізнатись у скоєнні злочинів, ОСОБА_4 наніс останньому не менше 5-ти ударів руками в область голови. живота, спричинивши потерпілому фізичний біль та моральні страждання, що були для нього болісними та образливими.
При цьому ОСОБА_4, з метою отримання бажаного результату - зізнання у вчиненні злочинів, надав ОСОБА_6 спеціальний засіб - гумовий кийок, для послідуючого протиправного застосування його щодо ОСОБА_3, а сам вийшов з приміщення службового кабінету. Тоді ОСОБА_6 наніс останньому гумовим кийком удари в область грудей , спини та живота, спричинивши потерпілому ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці лівої лопатки.
16 вересня 2002 року, між 9,55 год. та 13,00 год. в службовому кабінеті ОСОБА_4 застосував психічне насильство, що виразилось в реальній погрозі знову примінити до нього фізичну силу став вимагати від потерпілого підписати відповідні документи і зізнатись у вчиненні злочинів. Отримавши негативну відповідь від ОСОБА_3, ОСОБА_4 застосував до нього брутальні слова і наніс удари руками в область голови, спини, живота, грудної клітки та удари ногами в ділянку рук, ніг, тулуба, після чого разом з невстановленою особою застебнувши ОСОБА_3 наручники таким чином, що руки були під ногами, вставив між ними палку та підвісив на “дибу”, розгойдуючи і підкидаючи його при цьому, спричинив потерпілому особливий фізичний біль та моральні страждання, що були для ОСОБА_3 болісними і такими, що принижують його особисту гідність, честь.
Після цього, 18 вересня 2002 року, між 9,20 год. та 9,30 год., у згаданому вище приміщенні кабінету , куди був доставлений ОСОБА_3 із ІТТ, з цією ж метою отримання зізнання у скоєних злочинах, застосував психічне насильство, яке виразилось в реальній погрозі аналогічно застосувати до нього фізичну силу знову вимагав від потерпілого підписати відповідні документи і зізнатись у вчиненні злочинів. При відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4 застосував до нього брутальні слова і наніс декілька ударів руками в область голови, спричинивши особливий фізичний біль, моральні страждання, що були для потерпілого болісними і образливим та ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці правої вилиці, і принизив при цьому честь і гідність ОСОБА_3
23 вересня 2002 року між 19 год. та 20 год., після конвоювання ОСОБА_3 з ІТТ в службовий кабінет ВКР № 50, що розташований в м. Рівне по вул. Пушкіна, 4 ОСОБА_5, разом із заступником начальника, начальником 2-го відділення ВКР Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області капітаном міліції ОСОБА_7, матеріали відносного якого виділені в окреме провадження, вчинили до ОСОБА_3 психічне насильство, що виразилось в погрозі застосувати фізичне насильство, явно виходячи за межі наданих їм повноважень, використовували незаконні методи, які сприймались потерпілим як реальна загроза, висловлюючись при цьому нецензурними словами в адрес потерпілого та вимагаючи від нього зізнання у скоєнні злочинів та підписанні відповідних документів. При відмови ОСОБА_3 зізнатись у скоєнні злочинів, ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії , наніс ОСОБА_3 не менше 3-х ударів руками в область голови та живота та не менше 5-ти ударів ногами по тулубу.
Крім цього, ОСОБА_7, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, протиправно надягнув на руки ОСОБА_3 спеціальний засіб - наручники і під'єднавши проводи апарату до правої кисті руки та в область лівої нирки, закрив рот кляпом та шляхом приведення в дію ручки апарату, піддав тіло потерпілого дії електричного струму. Під час цього, ОСОБА_5 притискав ногою груди ОСОБА_3 до стільця та стіни, надаючи змогу ОСОБА_7 вчиняти незаконні дії. В результаті, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді крапкового западаючого рубчика на тілі правої кисті, навпроти 2-го пальця з підвищеною пігментацією шкіри навколо нього, множинних саден в ділянці кулькового суглобу і садна на лівій кисті, крововиливу в ділянці кості правої лопатки.
Таким чином, вищевказаними незаконними діями ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_3 спричинено особливо фізичний біль та моральні страждання, що були для нього болісними і образливими, чим порушено гарантовані ст. ст. 26 Конституції України права останнього на повагу до його гідності, на свободу і особисту недоторканість, що заподіяло істотну шкоду правам ОСОБА_3, а також підірвало авторитет та престиж органів внутрішніх справ України.
В поданих на вирок суду апеляціях :
- засуджений ОСОБА_4, по суті, не заперечуючи доведеності його винуватості у вчиненні вказаного злочину щодо потерпілого ОСОБА_3 та правильності кваліфікації його дій, порушує питання, за змістом апеляції, про пом'якшення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України і в обгрунтовання цього приводить відповідні доводи.
- потерпілий , не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, порушує питання про скасування постановленого вироку у частині призначеного засудженим покарання, оскільки вважає його м'яким.
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оспорюючи доведеності вини засуджених у вчиненні вказаного злочину та вірності кваліфікації їх дій, вважає за необхідне вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, що суд відносно засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 необґрунтовано застосував ст. 75 КК України. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, оскільки виправлення і перевиховання засуджених можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідача, , пояснення потерпілого та міркування прокурора про скасування вироку за м якістю доводи засудженого ОСОБА_4 та його захисника адвоката , які підтримали апеляцію засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілого підлягають задоволшенню частково, а апеляція засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку суду злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим .
Наведеним у вироку доказам суд дав належну юридичну оцінку, вірно кваліфікував дії засуджених за ч.2 ст. 365 КК України.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора та потерпілого в частині про необхідність ізоляції ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від суспільства.
Рішення про звільнення засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням суд прийняв на підставі аналізу обставин справи та даних про особи засуджених, які раніше не притягувались до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, ОСОБА_6 є потерпілим від аварії на ЧАЕС 3 категорії, має на утриманні двоє непованолітніх дітей. ОСОБА_5 має на утриманні неповнолітню дитину та вагітну дружину.
Колегія суддів вважає обрану ОСОБА_6 та ОСОБА_5 міру покарання справедливою та достатньою для їх виправлення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд визначив ОСОБА_4 надмірно суворе покарання, поликаючись на невизнання своєї вини .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, до скоєного виключно позитивно характеризувався, на його утриманні знаходиться стара матір батько, які мають поганий стан здоров'я і потребують стороннього догляду, є потерпілим від аварії на ЧАЕС ІІІ категорії. Однак місцевий суд вказавши ці обставини у вироку, в достатній мірі не врахував їх під час визначення ОСОБА_4 розміру покарання у виді позбавлення волі. За таких обставин, враховуючи при цьому фактичні обставини справи, що в апеляційному суді щиро розкаявся в скоєному, колегія суддів вважає за можливе застосувати до засудженого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком.
В супереч вимог ч. 5 ст. 334 КПК України у мотивувальний частині вироку суд не виклав підстави для відмови у задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, і не послався на матеріальний закон, на підставі якого вирішено позов.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
.
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити, а апеляції прокурора та потерпілого задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду від 6 квітня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_4 змінити. Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 365 КК України до покарання визначеного судом першої інстанції. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробування з іспитовим строком два роки та у відповідності до вимог ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції. ОСОБА_4 звільнити з- під варти негайно.
Цей же вирок у частині відмови у задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди скасувати, а справу направити в той же суд на новий розгляд в порядку цивільного судочинства в іншому складі суддів.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
З оригіналом згідно. Суддя В.І.Сачук