АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-8769/11 Головуючий у 1-й інстанції Шейко Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого - ЧічіляВ.А.

Суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання провести перерахунок пенсії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання провести перерахунок пенсії - задоволено частково.

Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області - протиправною.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру на ЗО % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині - відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ в Чорнухинському районі Полтавської області просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.б Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст.б Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюДжет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Після прийняття вищевказаних рішень Конституційного суду України знову почали діяти положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року), тобто з цього часу відновлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком

Щодо доводів апеляційної скарги про необгрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Отже, рішення суду слід вважати законним, обґрунтованим і таким, що скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст.. 186-2, 195, 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в . Чорнухинському районі Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом згідно: