Справа №10-276/10р. Головуючий у І інстанції Дячишин В.Ф.

Категорія – ч.2 ст.185 КК України Доповідач - Перетятько В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого - Перетятька В.О.;

суддів - Макарова Ю.М., Танечника І.І.;

з участю прокурора - Камінського М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.05.2010 про відмову в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2,

встановила:

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_3 про обрання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українцю, громадянину України, мешканцю м. Львова, вул. Газова, 4/22, непрацюючому, неодруженому, раніше не судимому, запобіжного заходу у виді взяття під варту, та обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 органами досудового слідства підозрюється у тому, що 17.05.2010 року близько 16.20 год. за попередньою домовленістю в групі осіб з ОСОБА_4 , перебуваючи на розі вул. Новий світ-Глибока в м. Львові, таємно викрали з автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, гроші в сумі 4000 грн., спричинивши останньому матеріальної шкоди.

17.05.2010 року СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 144-3256, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

17.05.2010 року ОСОБА_2 затриманий в порядку ст.115 КПК України.

20.05.2010 року слідчим СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області винесено постанову про перекваліфікацію злочину дій ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по кримінальній справі № 144-3256 з ч.2 ст.185 КК України на ч.2 ст. 186 КК України.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови судді та направлення матеріалів подання на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Вважає мотиви відмови в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту, які наведені в постанові судді безпідставними, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком понад 4 роки, раніше притягався до кримінальної відповідальності за скоєння майнових злочинів, ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що дає достатні і обґрунтовані підстави вважати, що останній перебуваючи на волі буде перешкоджати встановленню істини по справі та знову продовжувати свою злочинну діяльність.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, міркування захисника про необхідність відмови у задоволенні апеляції, ознайомившись з матеріалами досудового слідства, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколу судового засідання та постанови суду, судом першої інстанції, при вирішенні питання про відмову в задоволенні подання про взяття під варту ОСОБА_2, в цілому досліджено ті обставини, які мали значення для прийняття рішення по справі про обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, в тому числі і ті, на які покликається прокурор в апеляції.

Згідно із ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слід враховувати тяжкість злочину, вік обвинуваченого, стан його здоров”я, сімейний і матеріальний стан, інші характеризуючи обставини, що передбачаються і п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”.

Згідно ст.155 ч.1 КПК України взяття під варту, як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років.

Відповідно до ст.149 КПК України тримання під вартою є найбільш суворий запобіжний захід, у зв”язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш) суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки. При цьому слід мати на увазі, що взяття під варту та тримання під ватою на стадії досудового слідства застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що ця особа може ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі чи продовжувати злочинну діяльність. ( 4.2 ст. 148 КПК України).

Суддею місцевого суду, при прийнятті рішення по справі обґрунтовано прийнято до уваги те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, по якому позитивно характеризується, проживає з матір”ю, яка постійно хворіє. Окрім міри покарання, яка передбачена санкцією статті кримінального закону, що ставиться органами досудового слідства у вину ОСОБА_2, ніяких інших об’єктивних даних, які б дали підстави вважати, що останній буде перешкоджати встановленню істини по справі, впливати на свідків, ухилятися від слідства і суду та від виконання своїх процесуальних обов”язків ні в поданні слідчого, ні в апеляційній скарзі прокурора не наведено.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про факт попереднього притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, що підтверджено довідкою з сектора інформаційних технологій Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області (а.с.4), та що вказує на безпідставність вказаного покликання в апеляційній скарзі прокурора.

В зв”язку з тим, судом першої інстанції рішення про відмову в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрання такого у виді підписки про невиїзд, прийнято обґрунтовано, з дотриманням вимог ст.148, 149, 165-2 КПК України, а тому, колегія суддів, приходить до висновку, про відмову в задоволенні апеляції в зв”язку з її необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст.365, 366, 165-3 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 27.05.2010 року про відмову в задоволенні подання слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_3 про обрання ОСОБА_2, 08.02.1978 року запобіжного заходу у виді взяття під варту, та обрання йому запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд - залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Головуючий: Судді: