Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа№2-2310/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі : головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Івченко І.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення боргу в сумі 136644 гривень. В позовній заяві вказує на те, що 05 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики.

Згідно п. 1 договору позикодавець, передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 60000 гривень, а позичальник зобов'язався повернути їй таку ж суму грошових коштів.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передачі грошей. Гроші були передані нею та одержані позичальником до підписання договору шляхом нарощування позики додатковими внесками з початкової суми 6000 гривень станом на 01 лютого 2001 року, що зростала протягом наступних 2002-2005 років до суми в розмірі 60000 гривень станом на 05 серпня 2005 року.

У відповідності до п. 5 договору відповідач зобов'язаний був повернути їй позику зі сплатою процентів за користування грошовими коштами згідно умов договору у строк до 30 серпня 2007 року. До цього часу сума позики їй не повернена і частина процентів не сплачена.

Відповідно до п. 4 договору за весь час користування грошовими коштами, аж до моменту повернення позики відповідач зобов'язувався сплатити їй 36 процентів річних.

За період, починаючи з 01 лютого 2001 року по 05 липня 2005 року відповідачем сплачено їй процентів загальної суми 13968 гривень, що підтверджується абз. 2 п. 4 договору.

Розмір невиплачених відповідачем процентів за період з 01 серпня 2005 року по 20 листопада 2009 року становить 76644 (сімдесят шість тисяч шістсот сорок чотири) гривні. Детальний розрахунок процентів проведений у спосіб, закріплений п. 4 договору.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 136644 гривні, судові витрати по справі та витрати на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечення проти позову не подав. Повідомлення про причини неявки відповідача у суд не надійшло. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК

України.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 05 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики.

Згідно п. 1 договору Позикодавець, передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 60000 (шістдесяти тисяч) гривень, а позичальник зобов'язався повернути їй таку ж суму грошових коштів. Згідно п. 2 договору, гроші були передані ОСОБА_1 та одержані позичальником до підписання договору шляхом нарощування позики додатковими внесками з початкової суми 6000 гривень, станом на 01 лютого 2001 року, що зростала протягом наступних 2002-2005 років до суми в розмірі 60000 гривень станом на 05 серпня 2005 року.

У відповідності до п. 5 договору відповідач зобов'язаний був повернути ОСОБА_1 позику зі сплатою процентів за користування грошовими коштами згідно умов договору у строк до 30 серпня 2007 року. З пояснень позивача було встановлено, що до цього часу сума позики їй не повернута і частина процентів не сплачена.

Відповідно до п. 4 договору позивальник за весь час користування грошовими коштами до моменту повернення позики зобов'язується сплатити позикодавцю 36 (тридцять шість) процентів річних.

За період з 01 лютого 2001 року по 05 липня 2005 року відповідачем виплачено для ОСОБА_1І проценти у сумі 13968 гривень, що підтверджується абз. 2 п.4 договору.

Дослідивши в судовому засіданні представлений позивачем розрахунок заборгованості по сплаті відсотків, суд вважає його обґрунтованим.

Розмір невиплачених відповідачем процентів за період з 01 серпня 2005 року по 20 листопада 2009 року становить 76644 (сімдесят шість тисяч шістсот сорок чотири) гривні.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт передачі коштів підтверджується договором позики від 05.08.2005 року та поясненнями позивача.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, звичаїв ділового обороту та інших умов.

З пояснень позивачасщцує, що за весь період прострочення ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про повернення боргу. Її усні вимоги щодо повернення позики відповідач ігнорує. Продовжує уникати зустрічей з нею.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини

позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по поверненню коштів по договору позики ці позовні вимоги підлягають задоволенню. Підлягають задоволенню, також, і позовні вимоги стосовно відшкодування судових витрат, а саме, витрат на ІТЗ судового процесу та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених нею витрат на правову допомогу суд вважає необгрунтованими з огляду на те, що такі витрати не є витратами на правову допомогу в розумінні статті 56 ЦПК України.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. ст. 192, 533, 526, 1046, 1048, 1049 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 130, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 136644 (сто тридцять шість гривень шістсот сорок чотири) гривні та судові витрати по справі, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі, а саме, судовий збір в сумі 1366,44 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з днясцрй^аїшя його копії.

Суддя С.В.Рогозін