Справа № 682/4066/14-ц

Провадження № 2/682/93/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2015 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Тончук Р.І.

при секретарі Придачук Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою. № 5 у будинку № 10 по вул. Соборності у м. Славуті. Посилається на те, що вона з дня народження проживала у цій квартирі разом з батьками. Квартира належала її батькові ОСОБА_4, який подарував це житло їй. Вона є власницею квартири на підставі договору дарування від 29.11.2013 року. 6.12. 2013 року батько помер і у квартирі залишились проживати вона та її сестра по матері ОСОБА_5 Оформляючи державну реєстрацію права власності на квартиру у 2014 році, вона дізналась, що у квартирі зареєстровані також відповідачки, які є дочками її батька від першого шлюбу. У квартирі вони тривалий час не проживають, їх речей у квартирі немає, вони не сплачують комунальних послуг. Їх реєстрація у квартирі перешкоджає їй використовувати своє право власності на житло. Просить визнати їх такими , що втратили право користування ним.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, доповнивши, що відповідачки були зареєстровані у квартирі батька ще під час його проживання з їх матір»ю. Батько розірвав з нею шлюб і у 1993 році зареєстрував шлюб з її матір»ю. У 1994 році у цій квартирі народилась вона, позивачка. Після розірвання батьком шлюбу з матір»ю відповідачок, вони перестали проживати у спірному житлі. В даний час їй відомо, що ОСОБА_2 проживає у м. Львові, одружена, має власне житло. ОСОБА_3 проживає у м. Києві. Жодних претензій з приводу зазначеного житла вони ніколи не заявляли, при житті батька з ним не спілкувались і не появлялись у його квартирі. Вона телефонувала відповідачкам, намагаючись вирішити питання зняття їх з реєстрації у добровільному порядку, однак, вони не побажали з нею спілкуватись.

Відповідачки у судове засідання за судовими повістками, направленими за місцем їх реєстрації, та зазначеною у позовній заяві адресою фактичного проживання, не з»явились. Згідно повідомлення Славутського ЦПЗ вони за цими адресами не проживають.Відповідно до ст.76 ЦПК України судова повістка,направлена за місцем реєстрації сторони вважається врученою, якщо сторона більше не проживає за цією адресою.

Причин неявки в судове засідання відповідачки не повідомили. Заяв про розгляд справи у їх відсутність суду не надали. Позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи з постановленням заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири № 5 у будинку № 10, що по вул. Соборності у м. Славуті. Це стверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу 29.11.2013 року за реєстром № 2931, згідно якого квартира була подарована позивачці її батьком, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(а.с.7,8). З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона проживає та зареєстрована у цій квартирі від дня народження. Здійснюючи державну реєстрацію свого права власності, у 2014 році дізналась, що у квартирі зареєстровані діти її батька від першого шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Факт їх реєстрації у квартирі позивачки стверджується також довідкою ЖБК»Славутич» від 13.10.2014 року № 19 та довідкою РС управління державної міграційної служби у Хмельницькій області від 18.12.2014 року № 15370(а.с.10,16). Як пояснила позивачка, після розірвання батьком шлюбу з матір»ю відповідачок, вони у квартирі не проживають. У 1993 році батько зареєстрував шлюб з її матір»ю. З того часу відповідачки у квартирі не з»являлись, з батьком не спілкувались,їх речей у квартирі немає. ОСОБА_2 проживає з сім»ю у м. Львові, а ОСОБА_3 у м. Києві. Факт непроживання відповідачок у квартирі позивачки понад 20 років стверджується актом комісії житлово-будівельного кооперативу «Славутич» від 13.10.2014 року(а.с.11), поштовими повідомленнями про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживають, що стало причиною невручення судових повісток.

Відповідно до ст. 405 ч. 2 Цивільного Кодексу України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом. Наявності домовленості між сторонами щодо порядку користування житлом не встановлено, законом іншого порядку також не визначено.

Доказів про відсутність відповідачок у спірному житлі з поважних причин не надано. Заперечень проти позову вони не надали, тривалий час проживають за межами м. Славути.

Зазначені обставини є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування належним позивачці житлом.

Керуючись ст.. 405 ч. 2 ЦК України, ст.ст. 8,10,88,212, 213, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовільнити. Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими , що втратили право користування квартирою № 5 у будинку № 10 , що по вул.. Соборності у м. Славуті Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 128 грн. 80 коп. з кожної.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: