Справа № 0907/2-22/2006

Провадження № 22-ц/779/2323/2015

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Ковалюка Я.Д., Матківського Р.Й.

. секретаря Петріва Д.Б.

з участю представників: ОСОБА_2 – ОСОБА_3

ОСОБА_4 – ОСОБА_5

ОСОБА_6 – ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя, позовом третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні її права власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселення відповідачів з даної квартири за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2006 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2003 року ОСОБА_6 звернулась в суд із зазначеним позовом і зазначала, що з перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 сторони придбали дві квартири №8 та №8а в будинку №17 по вул. Грушевського в м. Івано-Франківську. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 20 квітня 2000 року №178 їм дозволено реконструювати та об’єднати вказані квартири. 29 травня 2000 року їй видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2. Вважала, що в порушення ст.156 ЖК України ОСОБА_2 без її згоди вселив в спірне житлове приміщення свою матір – ОСОБА_10 та інших осіб, які чинять їй перешкоди у користуванні вищевказаною квартирою, просила усунути перешкоди у здійсненні права власника на квартиру АДРЕСА_3 та зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою, виселити ОСОБА_4 та інших осіб, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1.

У вересні 2003 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов і зазначав, що спірна квартира АДРЕСА_2 придбана в шлюбі з позивачкою, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Посилаючись на те, що подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу квартири, поділ квартири в натурі неможливий, просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 з виплатою ОСОБА_6 компенсацію в розмірі половини вартості вказаної квартири.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_11, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнувши із ОСОБА_11 в користь ОСОБА_8 грошову компенсацію в сумі 29 295 грн.

З метою забезпечення виконання рішення суду в цій частині накладено арешт на поточний рахунок ОСОБА_11 № 26203045378300 в Івано-Франківському територіальному управлінні АКІБ «Укрсиббанк» (МФО 351005).

Відмовлено в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_9 до ОСОБА_11, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні її права власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселення відповідачів з даної квартири .

Скасовано заходи по забезпеченню позову, вжиті згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 14.03.2005 року, накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_4..

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_12 про поділ спільного майна подружжя та визнання за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 з ухваленням нового про здійснення реального розподілу спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_5 у співвідношенні ? на користь ОСОБА_6 та ? на користь ОСОБА_2 , вказуючи на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив незаконне рішення. На думку представника апелянта, суд не врахував того, що висновок суду про неподільність спірної квартири суперечить матеріалам справи, так як вказана квартира створена в результаті об’єднання двох окремих квартир. Крім того, апелянт вказує, що на вихованні має двоє неповнолітніх дітей, тому необхідно відступити від принципу рівності часток подружжя відповідно до ст. 70 СК України.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

У судовому засіданні ОСОБА_7 підтримав доводи, просить задовольнити вказану апеляційну скаргу.

Представники ОСОБА_13 та ОСОБА_10 апеляційну скаргу не визнали, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що частка ОСОБА_6 на спірну квартиру є незначною – 15,5% квартира є неподільною, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи №768 від 02.08.2004 року, припинення сімейних стосунків робить неможливим спільне володіння і користування житлом; ОСОБА_6 разом з дітьми має у власності квартиру АДРЕСА_6, виїхала на постійне місце проживання в м. Київ, не заперечує про виплату їй грошової компенсації за частку у квартирі. ОСОБА_2 іншого житла не має, постійно проживає в зазнченій квартирі.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24, ст. 25, ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), чинний на час придбання подружжям у період шлюбу спірної квартири та її ремонт, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Як вбачається з матеріалів справи і становлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з 24 липня 1993 року по 07 липня 2003 року пребували у зареєстрованому шлюбі та мають двох дітей- сина Григорія ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 У період перебування у зареєстрованому шлюбу сторони придбали дві квартири №8 та №8а в будинку №17 по вул. Грушевського в м. Івано-Франківську. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 20 квітня 2000 року №178 дозволено реконструювати та об’єднати вказані квартири. 29 травня 2000 року видано ОСОБА_6Є свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2. Зазначених обставни сторони не заперечують.

Згідно із ч. 1 ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Судом встановлено, що вартість квартираи №8 в буд. №17 по вул. Грушевського в м. Івано-Франківську придбаної стронами у період перебування в зареєстрованому становить 189000 грн., на ремонт зазначеної квартири, за згодою подружжя мати ОСОБА_2 – ОСОБА_10 затратила 130795 грн.48 коп.,які зараховані як особисті кошти ОСОБА_2, що становить 69% вартості вказаної квартири.

Отже, виходячи з рівності часток подружжя у спірній квартир, яка підлягає поділу як майно спільної сумісної власності сторін, спільна сумісна власність сторіни вищевказаної квартири сановить 31%., вартістю 58590 грн (189000 – 130795).Даний факт підтверджується даними, які містяться у висновку №768 будівельно-технічної експертизи Тернописького відділення Київського науково-дослідного Інституту судових експертиз від 02 серпня 2004 року прго відсутність технічної можливості поділу цієї квартири та висновку експерта №1492 від 19 грудня 2005 року про понесення витрат на ремонтні роботи вищевказаної квартири (а.с.54,55,111,112).

Висновки вказаних будівель-технічних експертиз ОСОБА_6 не оспорювала.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя та визнав за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, присудивши на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію за квазану квартиту в сумі 29 295 грн., оскільки заначена квартира поділув натурі н не підлягає, ОСОБА_6 забезпечена житлом і погодилась на грошову компенсацію всоєї частки у спірній квартирі.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що висновок суду про неподільність спірної квартири суперечить матеріалам справи та ОСОБА_6Є не давала згоди на виплату їй грошової компенсації за частку у спірній квартирі, так як спростовуються даними, які містяться у висновку №768 будівельно-технічної експертизи Тернописького відділення Київського науково-дослідного Інституту судових експертиз від 02 серпня 2004 року про відсутність технічної можливості поділу цієї квартири та поясненнях ОСОБА_6Є від 02.03.2005 року та її представника від.18.14.2004 року (а.с.63,82).

Крім цього, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.05.2009 року, власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2009 року є ОСОБА_4 і не підлягає поділу між колишнім подружжям.

Оскаржуючи 25 вересня 2015 року рішення суду у цій справі від 16 листопада 2006 року, суд приходить висновку, що в порушення ч.3 ст.27 ЦПК ОСОБА_6 не добросовісно здійснювала свої процесуальні права та виконувала процесуальні обов'язки, оскільки протягом більше як восьми років не цікавилась про ухвалене судом рішення за її позовом і фактично втратила інтерес до спірної квартири.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Я.Ю.Ковалюк

ОСОБА_14