РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Семененко В.С.

при секретарі: Гащук І.І.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказуючи, що працював у ПАТ «МГЗК» з 1994 року на різних посадах. В 2002 році був переведений на шахту № 2 ПАТ «МГЗК». У 2003 році з ним трапився нещасний випадок пов’язаний з виробництвом і згідно висновку МСЕК від 24.06.2009 р. йому було встановлено З групу інвалідності, втрата професійної працездатності 60 % та рекомендована праця на поверхні.

08.07.2010р. висновком МСЕК йому повторно було встановлено 3 групу інвалідності, 60 % втрати професійної працездатності до 01.08.2012 р. та рекомендовано характер праці електрослюсаря на поверхні по ремонту безструмового обладнання.

01.09.2011р. згідно наказу № 460/к був звільнений з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я.

Звільнення вважає незаконним оскільки згідно трудового законодавства ПАТ «МГЗК» зобов’язаний перевести його за його згодою на іншу роботу згідно рекомендації МСЕК, що не було зроблено.

Тому, просить суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на день винесення рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача ПАТ «МГЗК» позовні вимоги не визнали і пояснили, що позивач працював у ПАТ «МГЗК» підземним електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання.

У зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивач ОСОБА_1 отримав травму і згідно висновку МСЕК від 24.06.2009 р. йому було встановлено З гр. інвалідності, 60% втрати працездатності.

У 2009 р. підприємство не працювало, знаходилося на простої, а тому позивачу на той час було вигідно знаходитися постійно на лікарняному та отримувати оплачувану чергову відпустку.

09.07.2009р. по шахті № 8/2 було видано розпорядження на підставі якого

ОСОБА_1 не залучати на роботах в підземних умовах та в електроустановках та надати робоче місце в якості поверхневого слюсаря чергового та по ремонту обладнання з оплатою праці по середньому заробітку на період

перепрацювлаштування на постійне місце праці.

14.07.2010р. згідно висновку МСЕК позивачу повторно встановлено

З групу інвалідності та 60 % втрати працездатності до 01.08.2012 р. і рекомендовано працювати електрослюсарем на поверхні з ремонту

знеструмленого обладнання.

Згідно діючому законодавству підприємство приймало всі міри для переведення ОСОБА_1 на легшу роботу, що відповідає медичним висновкам. ОСОБА_1 неодноразово запрошувався на комісію з працевлаштування. Запрошення направлялися рекомендованими листами, які були повернуті поштовим відділенням у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не хотів їх отримувати. Згідно актів від 02.08.2010 р. та 01.08.2011 р. ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з переліком вакантних посад, про що були складені акти, які ОСОБА_1 також відмовився підписати.

Таким чином, ОСОБА_1 свідомо ухилявся від ознайомлення з переліком вакантних посад, жодного разу не звертався на підприємство з проханням перевести його на роботу, яка відповідає його стану здоров’я.

Просять суд в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на ПАТ «МГЗК» з 1994 р.

В 2003 р. з ОСОБА_1 стався нещасний випадок пов’язаний з виробництвом та згідно висновку МСЕК від 24.06.2009 р. йому було встановлено З гр. інвалідності, 60% втрати працездатності.

14.07.2010р. згідно висновку МСЕК позивачу повторно встановлено З групу інвалідності та 60 % втрати працездатності до 01.08.2012 р. Таким чином ОСОБА_1 не може виконувати роботу підземного електрослюсаря за станом здоров’я.

Згідно ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається з матеріалів справи і здобутими в судовому засіданні доказами, адміністрація ПАТ «МГЗК» приймала усі заходи для працевлаштування ОСОБА_1 згідно рекомендацій МСЕК.

Відповідно до ч.І ст. 232 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 звернувся до суду 30.09.2011 р.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 16.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачений ст.. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до п.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Згідно довідок МСЕК від 24.06.2009 р. та 08.07.2010 р. ОСОБА_1 за станом здоров’я рекомендовано виконувати роботу слюсаря на поверхні.

У відповідності до цих довідок МСЕК, ОСОБА_1 адміністрацією підприємства неодноразово запрошувався на комісію з працевлаштування. Запрошення направлялися рекомендованими листами, які були повернуті поштовим відділенням у зв’язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що ОСОБА_1 свідомо не бажав їх отримувати. Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

02.08.2010р. та 01.08.2011 р. ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад на ПАТ «МЕЗК», а саме: поверхневого слюсаря чергового та по ремонту обладнання, поверхневого стволового, механіка дільниці з метою виконання рекомендації МСЕК та переведення на легшу роботу, до відповідає стану його здоров’я, однак ОСОБА_1 відмовився від знайомлення з переліком вакантних посад, про що були складені акти, які ОСОБА_1авченко також відмовився підписати, що підтверджується поясненнями свідків у удовому засіданні - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, Дедул .О., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

З моменту встановлення ОСОБА_1 З гр. інвалідності та видачі відповідних рекомендацій МСЕК щодо його працевлаштування, ОСОБА_1 одного разу не звертався на підприємство з проханням перевести його на роботу, яка відповідає його стану здоров’я.

Згідно наказу № 1704 від 09.12.2011 р. «Про реструктуризацію шахти № 8/2 в зв’язку з ліквідацією дільниці шахти № 2» вакантні робочі місця на даний момент відсутні.

На засіданні профспілкового комітету від 22.08.2011 р. було розглянуто питання щодо надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 за станом здоров’я та ка згода була надана, що підтверджується випискою з протоколу № 30 сідання профспілкового комітету ПАТ «Марганецький ГЗК» від 22.08.2011 р.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від .11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ о звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я, і неможливо перевести його, за його згодою на іншу роботу.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням норм діючого трудового законодавства і підстави для задоволення позовних вимог щодо поновлення позивача на роботі відсутні.

Керуючись ст. ст.. 40, 221, 231, 232 КЗпП України , ст. 11, 15, 60, 212- 215 ЦГЖ України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий: