Справа № 11а-202/10 Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю.
Категорія ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Гаврилов В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Тенюха В.П. суддів: Брух Б.І., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Клісовського Й.Т. захисника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Мельник О.М., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 22.01.2004 року за ст.ст. 289 ч.2, 304,75 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 24.03.2005 року за ст.ст. 152 ч.1,71 КК України на 5 років і 1 міс. позбавлення волі, звільненого 20.08.2008 року умовно-достроково на 1 рік 4 міс. і 23 дні, не працюючого засуджено за ч. 2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначено 4 роки і 6 міс. позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено взяття під варту, початок строку відбуття покарання встановлено з 06.06.2009 року.
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком суду ОСОБА_2 06.06.2009 року, за попередньою змовою в групі з невстановленими слідством особами близько 04.40 год. на площі ОСОБА_4 в м. Львові з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого відкрито заволоділи мобільним телефоном „Нокіа 3120” ОСОБА_5 вартістю 270 грн. з карткою вартістю 25 грн.
В апеляції прокурор вважає призначене судом покарання м’яким і просить вирок скасувати, постановити новий вирок яким засудити ОСОБА_2 за ст.ст. 186 ч.2, 71 КК України на 5 років і 6 міс. позбавлення волі.
В апеляції захисника вказується на відсутність доказів винуватості його підзахисного, на суперечливі покази потерпілого і він просить вирок скасувати, а справу провадженням закрити.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, а апеляцію захисника вважає безпідставною, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на підтримку поданої захисником апеляції, та заперечення апеляції прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена.
Так, потерпілий ОСОБА_5 підтвердив, що біля 4 год. ранку 06.06.2009 року зупинившись біля лялькового театру на площі ОСОБА_4 в м. Львові зателефонувати він несподівано відчув удар в спіну, а коли впав то троє невідомих, серед яких він зауважив ОСОБА_2, почали його бити по різним частинам тіла, один з них вирваь з його рук мобільний телефон „Нокіа-3120” сіро-золотистого кольору і вони побігли в сторону оперного театру. Потерпілий повідомив про напад підійшовших працівники міліції, які побігли за грабіжниками і незабаром затримали ОСОБА_2 у якого вилучили вже поламаний викрадений мобільний телефон, оскільки він його кинув на асфальт при затриманні. [
Покази потерпілого стверджуються показами свідків - працівників міліції ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11М про обставини затримання засудженого, який при затриманні кинув на асфальт викрадений у ОСОБА_5 мобільний телефон, речовим доказом, протоколами слідчих дій, зокрема огляду місця події і виявлення пошкодженого телефону, ставки віч-на-віч в день затримання 06.06.2009 року під час якої потерпілий прямо вказав на ОСОБА_12 як на одного з трьох нападників, який вирвав з його рук мобільний телефон.
Наведене спростовує доводи апеляції захисника, належно оцінено судом і його висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за який його засуджено є обгрунтованим. Розбіжності в показах потерпілого не носять суперечливий характер, вони спрямовані на пом’якшення винуватості засудженого і не спростовують висновків суду. В запереченні засудженого у вчиненні пограбування в групі осіб і в його твердженні про те, що він з дозволу потерпілого хотів подзвонити о 4 год. ночі в родильне відділення лікарні до сестри немає логічної послідовності, вони спростовуються дослідженими доказами і вірно розцінені судом як обрана ним форма захисту з метою уникнення кримінально відповідальності.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно, а покарання призначено відповідно до вимог ст.65 КК України необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, обставин справи. Отже доводи з цього приводу в апеляції прокурора є непереконливими.
Підстав для скасування вироку нема.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляції прокурора Мельник О.М., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2009 року щодо ОСОБА_3 без зміни. І
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.
Судді: