Справа №33-793/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Карбовнік І.М.

Категорія п. «г» ч.І ст.5 Доповідач: Гаврилов В.М.

ЗУ «Про боротьбу з корупцією»

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року

Суддя апеляційного суду Львівської області Гаврилов В.М., розглянувши апеляцію ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2010 року,-

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 16.09.2010 року ОСОБА_1, перебуваючи на посаді сільського голови Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, без погодження з сесією сільської ради не опрацювавши в робочому порядку договір оренди до 01.07.2010 року, не представивши на чергову сесію сільської ради договір на затвердження, уклав 16.07.2010 року договір про співпрацю з ФОП ОСОБА_2, згідно якого передав у строкове платне користування приміщення народного дому в с.Гірське, на передачу якого наявне попереднє погодження сесії сільської ради. Крім того, без обговорення на сесії сільської ради і прийняття рішення згідно цього договору передав у строкове платне користування приміщення «старої школи» приміщення адмінбудинку, сільський парк та сільський стадіон, чим порушив п. «г» ч.2 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Постановою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за п. «г» ч.І ст.5 ЗУ «Про боротьбу з корупцією» та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень.

На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій він просить скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2010 року за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення та закрити провадження у справі.

Зокрема покликається на те, що у його діях відсутній склад корупційного правопорушення, оскільки жодного особистого інтересу в нього не було, укладений між ним та ФОП ОСОБА_2 договір не породив за собою жодних правових наслідків, оскільки майно в володіння та користування останньому, згідно акту прийому-передачі, не надавлось, а вказаний договір за згодою сторін був розірваний ще 08.09.2010 року, до складення прокурором протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Зазначає, що ніхто окрім ФОП ОСОБА_2 по даний час не звертались для надання їм у користування згаданих приміщень, тобто він нічиї права укладенням вказаного договору не порушив, викладені в договорі істотні умови знайшли підтримку серед депутатів сільської ради, якими затверджено проект договору та уповноважили його цей проект підписати.

Крім цього, вказує і на те, що у його діях відсутня суб’єктивна сторона вказаного правопорушення - прямий умисел, в матеріалах справи не доведено, що він мав намір надати незаконні переваги ФОП ОСОБА_2, переслідуючи при цьому корисливий інтерес.

Прокурор в судове засідання не з’явився, хоча знав про час і місце розгляду апеляції.

Розглянувши матеріали справи № 3-1157/10., думку ОСОБА_2 в підтримання апеляції, вважаю, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд не врахував того, що протокол складений відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.5 п.«г» Закону України «Про боротьбу з корупцією» та визнав його винним за п.«г» ч.І вищевказаної статті.

Відповідно до вимог ст.5 ч.І п. “г” Закону відповідальність за цією нормою закону настає, коли суб'єкт правопорушення, отримавши запит фізичної чи юридичної особи надати йому інформацію, якою він володіє в силу займаної посади і надання якої передбачено правовими актами, умисно відмовляє в цьому або затримує її, спотворює чи надає неповну, тобто особа хоче отримати певні відомості, право на які їй гарантоване законом, а державний службовець умисно відмовляється їх надати чи надає недостовірними або неповними.

В даному випадку ні в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, складеним прокурором, ні суддею при винесенні постанови не зазначено, в чому саме полягало порушення пов’язане з «інформацією», тоді як за протоколом дане діяння не містить жодних ознак правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону.

Разом з тим, в ч.2 ст.5 Закону йдеться про те, що на депутатів сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою, чи службово діяльністю, не поширюються обмеження, передбачені у п.п. „б”, „в” в ч.І зазначеної статті Закону. Види порушень спеціальних обмежень, встановлених щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, передбачені в частинах першій та третій цієї статті.

За Законом відповідальність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за таке порушення спеціальних обмежень, як надання незаконних переваг фізичним чи юридичним особам - п. «г» ч.З ст.5, настає лише в тому разі, коли в умовах конкурсної чи тендерної процедури за участю кількох претендентів вона готує і приймає відповідне рішення на користь того з них, який не має на це переважного права.

Отже, надання спеціальним суб’єктом незаконних переваг фізичним чи юридичним особам під час готування або прийняття рішень може набувати характеру корупційного правопорушення лише тоді, коли такі дії мали місце в умовах спеціальної, законодавчо визначеної процедури. Як у постанові суду, так і в протоколі про адміністративне правопорушення даних про те, що ОСОБА_1 приймав рішення в умовах спеціально визначеної процедури не наведено.

Крім того, суддя не врахував, що, встановлюючи вину особи у вчиненні будь-якого корупційного правопорушення, в тому числі й порушення спеціальних обмежень, передбачених ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», необхідно виходити не тільки зі змісту положень вказаної статті, а й враховувати загальні ознаки корупції, визначені у ч.1 ст.1 Закону.

З огляду на те, що відповідно до ч.1 ст.1 згаданого Закону під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, при з’ясуванні суб’єктивної сторони складу корупційного правопорушення необхідно обов’язково встановити наявність корисливого або іншого особистого інтересу чи інтересів третіх осіб, яким керувався правопорушник. Матеріали справи не містять даних про наявність у ОСОБА_1 таких інтересів, а це також свідчить про відсутність в його діях складу корупційного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КпАП України,-

постановив:

Апеляцію ОСОБА_1 задоволити.

Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. «г» ч.І ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» скасувати, закривши провадження по справі, у зв’язку з відсутністю у його діях складу корупційного правопорушення.

Постанова остаточна , оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_3