Справа № 11а-43/10 Головуючий у 1 інстанції: Бущак Є.О

Категорія ч. 1 ст. 126 КК України Доповідач: Гаврилов В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Галина В.П. суддів: Валько Н.М., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Гуменної І.Р. захисника: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 грудня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, одруженого, пенсіонера, засуджено за ч.І ст.126 КК України до 850 грн. штрафу.

Цивільний позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_4, працюючи директором Торчиновицької ЗСШ 1-11 ступенів, 17 лютого 2009 року біля 12 год. в с. Торчиновичи Старосамбірського району Львівської області проводячи урок географії в сьомому класі завдав удар рукою в область потиличної ділянки голови малолітньому учню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що сидів за шкільною партою, від якого потерпілий вдарився чолом до поверхні парти, після чого ОСОБА_2 рукою зверху притиснув голову учня до парти, а відпустивши завдав ще два удари в область потиличної ділянки голови та виражався на адресу малолітнього ОСОБА_5 нецензурними словами, чим завдав останньому фізичного болю, моральних страждань і привів його до нервового стресу.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, а досудове і судове слідство проводились з обвинувальним ухилом. Суд безпідставно, на думку апелянта, відхилив його клопотання про допит додаткових свідків, яких слідчий умисно не записав в обвинувальний висновок, не дав оцінки суперечливим показам допитаних свідків, не оглянув першоджерело дослідженого запису - мобільний телефон і не призначив його експертизу на предмет виявлення монтажу. Засуджений заперечує нанесення ним ударів потерпілому, який під час уроку не зважаючи на присутність вчителя сидів спиною до дошки, кричав, лихословив, не реагував на зауваження і він вимушений був його силою розвернути обличчям до дошки і насварити, звертає увагу на відсутність доказів спричинення ним тілесних ушкоджень та моральної шкоди потерпілому і просить вирок місцевого суду скасувати, а справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 і його захисника, які підтримали апеляцію, міркування прокурора про законний і обгрунтований вирок місцевого суду, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена.

Так, малолітній потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що вчитель ОСОБА_2 177.02.2009 року під час уроку географії побачивши, що він не встиг записати тему уроку в зошит вдарив його рукою по задній частині голови від чого він вдарився чолом до парти, притиснув йому голову рукою до парти і потім ще два рази наніс йому удари рукою по голові, кричав що він дурень, телепень і висловлювався на його адресу нецензурними словами. Це тривало до тих пір поки хтось не викликав директора з класу. На перерві його однокласник ОСОБА_7 повідомив, що він записав цей конфлікт на свій мобільний телефон і всі учні класу переглянули запис. Потім ОСОБА_7 переслав цю запис на кілька інших телефонів. На наступний день директор викликав його і ОСОБА_7 до себе в кабінет і в присутності класного керівника ОСОБА_8 наказав видалити з телефону запис про конфлікт і нікому не розповідати про нього. Після побиття у потерпілого кілька днів боліла голова і він погано спав вночі, але батькам не розповідав про те що сталось допоки вони не довідались про це від мешканців села.

Законний представник потерпілого ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10 підтвердили покази сина і додали, що лише 21.02.2009 року, на наступний день після того як вони звернулись із заявою і записом побиття у міліцію, ОСОБА_2 разом із класним керівником приходив до них додому просив, щоб нікуди не звертались із скаргами, заперечував факт побиття сина, говорив про монтаж запису за ініціативи вчителів школи які мітять на його місце. Син жалівся на головну біль, в нього відновилась попередня хвороба, був розсіяним, пригніченим, казав, що не хоче йти в школу.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що 17.02.2009 року на уроці географії він побачив, як вчитель ОСОБА_2 вдарив рукою по потилиці ОСОБА_6. Він включив камеру свого мобільного телефону і навів на них і в той момент директор вдарив ОСОБА_6 по потилиці ще раз і притиснув його голову до парти, сварив його, кричав, що він порушує дисципліну, не виконує завдання. На перерві він разом з іншими учнями класу переглянули запис і було чітко видно як директор б’є рукою по потилиці ОСОБА_6 і притискає його голову до парти. Після уроку німецької мови, на який приходив директор школи і продовжував сварити ОСОБА_5, учні розповіли вчителю ОСОБА_11 про інцидент і показали запис на мобільному телефоні. Даний запис він переслав на мобільні телефони кільком учням класу, а пізніше його записав на компакт-диск ОСОБА_12 для батька ОСОБА_5. Дані покази підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, вони також підтверджуються оголошеними показами свідків однокласників потерпілого - ОСОБА_14, ОСОБА_15 та речовим доказом - компакт-диском з оглянутими в судовому засіданні файлами на яких відображено і озвучено інцидент.

Свідок ОСОБА_16, учень 9 класу підтвердив, що ОСОБА_7 17.02.2009 року переслав на його телефон два файли на яких було чітко видно як директор школи ОСОБА_2 на уроці б’є рукою по голові учня ІНФОРМАЦІЯ_3, сварить його і виражається нецензурними словами на його адресу. На наступний день його викликав до кабінету директор цікавився записом на мобільному телефоні, а коли дізнався про те, що він його стер то не повірив і переглядав файли поки не переконався про те, що ці файли стерті.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що 17 лютого 2009 року коли вона проводила урок німецької мови у 7 класі в приміщення увійшов директор ОСОБА_2, був збуджений і не звертаючись до неї відразу взяв зошит учня ІНФОРМАЦІЯ_3, почав робити йому зауваження щодо порушення дисципліни, поганого навчання. Вона йому заперечила і заявила про те, що ОСОБА_6 вчиться успішно і веде себе на уроках добре. Коли директор вийшов з класу і завершився урок учні розповіли їй про конфлікт, показали запис на мобільному телефоні де вона побачила сильно збудженого директора, який голосно кричав на ОСОБА_5, замахувався рукою на нього.

Свідок ОСОБА_17, методист відділу освіти райадміністрації підтвердила, що 25.02.2009 року була відряджена разом з працівниками міліції для розслідування даного інциденту і ОСОБА_6 написав пояснення про те, що відбулось на уроці географії, підтвердив факт побиття його директором і даний факт підтвердили інші учні 7 класу, а також повідомили про запис інциденту на мобільний телефон.

Отже, судом достовірно і повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляції про те, що не були допитані свідки за клопотанням підсудного та не було проведено експертизи щодо можливого монтажу запису не впливають на доведеність винуватості засудженого.

Як вбачається з протоколу судового засідання судом обгрунтовано відхилено клопотання підсудного про допит додаткових свідків, оскільки за повідомленням самого підсудного вони не були свідками інциденту, а клопотань про проведення експертизи на предмет монтажу оглянутого судом запису інциденту на компакт-диску ні підсудний ні його захисник не заявляли. Достовірність запису стверджується показами свідків і у суду не було підстав сумніватись в цьому. Розбіжності у показах свідків не носять суперечливий характер і пояснюються місцем знаходження під час інциденту і особливостями сприйняття дійсності у кожної особи.

Підстав для скасування вироку нема.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 грудня 2009 року відносно нього без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: