Апеляційний суд Львівської області

м. Львів, пл. Соборна, 7, 79008, (032) 235-90-15

Справа №11а-905/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Марчук І.С.

Категорія ч.1 ст.162, ч.3 ст. 185 Доповідач: Гаврилов В. М.

КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2010 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: Пайонкевича Т.Т.

суддів: Галапаца І.І., Гаврилова В.М.

за участю прокурора: Телепка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок у справі, засудженого ОСОБА_1 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2010 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр-на України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, інваліда 2 групи, раніше неодноразово судимого, останній раз: 11.06.2010 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,-

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч.1 ст.162 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання обрано покарання – 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України приєднано частково не відбуте ним покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2010 року та призначено остаточне покарання – 4 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід – тримання під вартою до вступу вироку у законну силу залишено без змін.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, в кінці березня 2010 року в обідній час, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, проник у Самбірську ЦРП, де шляхом підбору ключа відчинив замок вхідних дверей у кабінет №21 завідуючого Самбірською поліклінікою ОСОБА_2, звідки таємно викрав гроші в сумі 200 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану вище суму.

Крім того, ОСОБА_1, 02 квітня 2010 року повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, шляхом підбору ключа відчинив вхідні двері в Самбірську ЦРП та кабінет №21 завідуючого Самбірською поліклінікою ОСОБА_2, звідки таємно викрав пляшку горілки іноземного виробництва вартістю 130 грн. та гроші в сумі 20 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 150 грн.

Крім того, ОСОБА_1, 13 травня 2010 року приблизно о 21.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в порушення встановленого законом порядку, всупереч волі власника, шляхом розбиття віконного блоку, незаконно через вікно будинку проник у житловий будинок ОСОБА_3 у с.Пиняни Самбірського району, який належить останній на праві власності, чим порушив гарантоване їй право на недоторканість житла.

В поданій апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини, правильності кваліфікації дій, зазначає, що вирок суду 1-ї інстанції підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки, суд при обранні ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі порушив вимоги ч.3 ст.61 КК України, де зазначено, що такий вид покарання до інвалідів 2 групи не застосовується.

Просить вироку суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.162 КК України у виді 2-х років обмеження волі змінити та засудити його за цією статтею до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.162, ч.3 ст.185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання – 3 роки позбавлення волі, згідно ч.4 ст.70 КК України частково приєднати невідбуте ОСОБА_1 покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2010 року та призначити остаточне покарання – 4 роки позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить пом’якшити призначене судом покарання, вважає його занадто суворим, покликаючись на те, що суд не звернув уваги на обставину його загального тяжкого захворювання – туберкульоз спинного мозку, він є інвалідом 2-ї групи, згідно довідки з ЛСІ-19 м.Львова він потребує постійного лікування в медичній установі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію і заперечив апеляцію засудженого ОСОБА_1, позицію засудженого ОСОБА_1, який повністю підтримав подану ним апеляцію і не настоює на участі в суді апеляційної інстанції захисника, яка була вчасно повідомлена про час і місце розгляду апеляції, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а апеляція прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів при вказаних у вироку обставинах повністю доведена і в апеляціях не оспорюється.

Разом з тим місцевий суд в частині призначення покарання за ч.1 ст.162 КК України неправильно застосував кримінальний закон та призначив засудженому ОСОБА_1 – інваліду 2-ї групи, покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів 1-ї і 2-ї групи, а тому доводи в апеляції прокурора колегія суддів вважає підставними.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 50 КК України. Воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, обране з врахуванням обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, усіх даних про особу засудженого, зокрема того, що він неодноразово судимий за корисливі злочини, які вчинив, в тому числі під час випробувального терміну призначеному за попереднім вироком. Воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок задоволити.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2010 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді 2-х років обмеження волі змінити та вважати його засудженим до штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.162, ч.3 ст.185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати його засудженим на 3 роки позбавлення волі.

Згідно ч.4 ст.70 КК України частково приєднати невідбуте ОСОБА_1 покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2010 року та вважати його остаточно засудженим до 4-х років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: