Справа № 2-944/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2010 року. с. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ковальової Ю.В.,

при секретарі Олексюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності і зобов’язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом і просить визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Приазовському районі Запорізької області, що призвела до порушення її права на 30% підвищення пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007, та з 22 травня 2008 року по теперішній час, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2006 року по теперішній час з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни. В обґрунтування своїх вимог вказує, що вона має статус дитини війни і згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вона не виплачувалася. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року поновлені пільги для дітей війни, тому невиплата соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в установленому розмірі є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

В судове засідання позивач, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, однак в позові заявила про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення проти позову, в яких просить справу розглянути за його відсутності.

В наданих письмових запереченнях відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв’язку з тим, що фінансування виплат за Законом України № 2195 «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а також з 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 вказаного Закону та до 01.01.2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. Державна соціальна допомога «дітям війни» виплачується з 01.01.2008 року з урахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції станом на 01.01.2009 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду передбачений ст. 257 ЦК України, тому наполягає на застосуванні позовної давності до заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі наявних у справі доказів заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В серпні 2009 року ОСОБА_1 зверталася до суду з адміністративним позовом до відповідача та просила визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі протиправною і зобов'язати його нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по теперішній час у відповідності до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Постановою Приазовського районного суду від 25.08.2009 року, зазначений адміністративний позов задоволено частково, визнано відмову відповідача у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 04 серпня 2008 року по 25 серпня 2009 року протиправно , зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачену соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 04 серпня 2008 року по 25 серпня 2009 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період до 25 серпня 2009 року.

На протязі 2009 - 2010 років позивач отримувала підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто в розмірі, що складає 10 % мінімальної пенсії за віком, встановленої до 31.10.2009 року.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв’язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, що передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з січня 2009 року відповідач повинен був здійснювати позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Правові підстави для перерахування та виплати пенсії у розмірах, передбачених вищевказаним Законом, в період з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, відсутні.

В 2009 – 2010 роках зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносилися. Тому особи, на яких поширюється статус "дітей війни", мають право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком і в період цих років.

Доводи відповідача наведені в наданих суду запереченнях про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсій з відповідними підвищеннями.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому, суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій «дітям війни» має бути мінімальний розмір пенсії за віком і яка розраховується відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до статей 95, 96 Конституції України, предметом регулювання Закону України про Державний бюджет України є встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби.

Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого згідно із Законом України “Про бюджетну систему України” чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. За своєю суттю він є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням.

Враховуючи вимоги зазначених законів, суд прийшов до висновку про необхідність визначення початкової та кінцевої дати перерахунку підвищення до пенсії позивачу за кожен рік окремо.

Відповідач, в надісланому до суду запереченні проти позову, вимагає застосувати до вимог позивача строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, та на цій підставі відмовити в їх задоволенні.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає, що відповідач припустився протиправної бездіяльності, оскільки не здійснював жодних дій, пов’язаних з перерахуванням та виплатою підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» у відповідності з діючим законодавством за періоди з 26 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 05 серпня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності і зобов’язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області у вигляді не донарахування і не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 26 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 05 серпня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 26 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 05 серпня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, з урахуванням раніше сплачених сум соціальної допомоги за ці періоди як особі, що має статус "дитина війни".

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя Ю.В. Ковальова