АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/2587/12 Справа № 2-809/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – Михайловської С.Ю.

Суддів – Дерев’янко О.Г., Чубукова О.П.

При секретарі – Керімовій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволенні частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 869/ок від 29 грудня 2006 року про звільнення ОСОБА_2.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді вальцювальника 5 розряду стана модного прокату труб трубоволочильного цеху № 2 на публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод».

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37 976 гривень 30 коп. - сума з відрахованими податками.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та місячного розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 769 гривень 44 коп. - сума з відрахованими податками.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 473 гривень 86 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у його позовних вимогах, посилаючись на неправильне застосування судом норм ст.. 1167 ЦК України, ст.ст.. 21, 1471 , 235 КЗпП України, постанови пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4, ст.. 60 ЦПК України та на неправильну оцінку судом доказів по справі.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить змінити рішення в частині виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на неправильний розрахунок заробітної плати за вимушений прогул.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, встановив, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді вальцювальника стана ХПТ 5 розряду на ВАТ «ДТЗ», правонаступником якого відповідно до Статуту є ПАТ «ДТЗ».

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року рішення суду від 26 вересня 2006 року в частині поновлення на роботі та стягнення зарплати за один місяць було допущено до негайного виконання.

26 вересня 2006 року позивачем було отримано виконавчий лист. Цього ж дня він з'явився на підприємстві з метою поновлення його на роботі, але йому в цьому було надано усну відмову, тому 26 вересня 2006 року він звернувся до Ленінського ВДВС з заявою про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа.

2 жовтня 2006 року Ленінським ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1171 від 26 вересня 2006 року.

Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідач 11 жовтня 2006 року звернувся до суду зі скаргою на вказану постанову.

У зв'язку з оскарженням у судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження, 12 жовтня 2006 року постановою Ленінського ВДВС виконавче провадження було зупинено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року було залишено без змін.

Наказом № 766/ок від 17 листопада 2006 року ОСОБА_2 у зв'язку з набранням чинності рішення суду від 26 вересня 2006 року було поновлено на роботі на посаді вальцювальника 5 розряду стана ХПТ ТВЦ-2 на ВАТ «ДТЗ».

21 грудня 2006 року відповідачем було направлено позивачу лист, в якому повідомлялося про те, що наказом від 17 листопада 2006 року його було поновлено на роботі, та необхідність надати письмові пояснення про причини відсутності на роботі чи виправдувальні документи. Після отримання листа, 25 грудня 2006 року позивач з'явився на підприємство з метою виконання своїх обов'язків, цього ж дня він був ознайомлений з наказом № 766/ок від 17 листопада 2006 року.

Наказом № 869/ок від 29 грудня 2006 року позивача було звільнено з роботи за прогули відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. В обґрунтування причин звільнення ОСОБА_2 з роботи зазначено його нез'явлення на підприємстві протягом періоду з моменту поновлення його судом на роботі по 22 грудня 2006 року та ненадання виправдувальних документів щодо відсутності протягом цього часу на роботі.

У наказі № 869/ок від 29 грудня 2006 року про звільнення позивача з роботи зазначено, що всупереч рішень судів першої та апеляційної інстанцій позивач з часу поновлення його на роботі по 22 грудня 2006 року не з'явився на підприємство, документи, які б підтверджували обґрунтованість його відсутності, не надав, письмові пояснення надати відмовився.

Разом з тим, з такими висновками погодитися неможна, оскільки позивачем у день ухвалення рішення суду, тобто 26 вересня 2006 року, було отримано виконавчий лист про поновлення його на роботі та стягнення зарплати за один місяць. До Ленінського ВДВС він звернувся лише після того, як йому було відмовлено на підприємстві у поновленні на роботі, Ленінський ВДВС також не міг здійснити примусове виконання виконавчого листа, оскільки через оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 2 жовтня 2006 року постановою від 12 жовтня 2006 року виконавче провадження було зупинено. Наказ про поновлення ОСОБА_2 на роботі відповідачем було видано лише 17 листопада 2006 року. Одразу ж після видання наказу, позивача про те. що він поновлений на роботі повідомлено не було, лише 21 грудня 2006 року на його адресу був направлений лист, в якому зазначалося про обставину його поновлення на роботі, після отримання якого, він з'явився на підприємстві з метою виконання своїх посадових обов'язків. Тобто саме відповідачем було створено умови, які зумовили відсутність позивача на роботі з 17 листопада 2006 року по 22 грудня 2006 року, а не небажання позивача з'являтися на своєму робочому місці і виконувати свої посадові обов'язки.

Суд не прийняв до уваги посилання представників відповідача на те, що 22 грудня 2006 року виходом до місця проживання позивача йому було повідомлено, що він поновлений на роботі і оголошено зміст цього наказу, оскільки відповідно до акту від 22 грудня 2006 року йому було лише повідомлено про наявність такого наказу, сам наказ не оголошувався.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що наказ № 869/ок від 29 грудня 2006 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позивач поновленню на роботі вальцювальником 5 розряду стана ХПТ ТВЦ-2 на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод».

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2006 року по 7 листопада 2011 року у розмірі 44 837 гривень 37 коп, суд задовольнив частково у розмірі 39 900 грн. 96 коп. - сума з відрахованими податками (1 089 робочих днів х 36 гривень 64 коп. (розмір заробітної плати позивача за один робочий день) - 1 924 гривні 66 коп.( розмір доходів, отриманих позивачем на ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб») після звільнення з ВАТ «ДТЗ») = 37 976 гривень 30 коп.) у задоволенні інших позовних вимог в цій частині ОСОБА_2 суд відмовив.

Діями відповідача ОСОБА_2, стосовно його незаконного звільнення з роботи завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що позивача відповідачем звільнено третє, втрете він змушений звертатися до суду з позовом про поновлення на роботі, що завдає йому страждань та переживань, у зв'язку зі специфікою професії позивач має певні труднощі у знаходженні місця роботи, а відповідачем створюються перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 свого права на труд, тому суд визнав за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 1000 гривень.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, крім обставин в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи, вказані відповідачем в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом норм ст.. 1167 ЦК України, ст.ст.. 21, 1471 , 235 КЗпП України, постанови пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4, ст.. 60 ЦПК України – не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до тлумачення діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, з приводу його застосування.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправильну оцінку судом доказів по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Що стосується рішення суду в частині визначення періоду, який складає вимушений прогул, то цей період повинен становити з 29.12.2006 року по день ухвалення рішення судом, тобто 09.12.2011 року , і цей період складає 1240 робочих днів. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 45 433 грн. 60 коп. ( 1240 робочих днів х 36, 64 грн.(середньоденна заробітна плата), з урахуванням заробітку отриманого позивачем на ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб» сума середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу складає 43057 грн. 42 коп. Саме ця сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у порядку ст.. 235 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу який підлягає сплаті складає 43057, 42 грн. з наступного розрахунку:

45433, 60 грн.( розмір середнього заробітку за 1240 днів) – 769, 52 грн. (середньомісячний заробіток) х 4 місяці (період роботи на ДП «ДЗПТ») = 42 355, 52 грн.( розмір заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням роботи на ДП «ДЗПТ» та без врахування різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи).

42355, 52 грн. +262, 52 грн. ( різниця в заробітку за травень 2007 р.) + 36, 52 грн. (різниця в заробітку за червень 2007 р.) + 402, 86 грн. (різниця в заробітку за серпень 2007 р.) = 43057, 42 грн.

Крім того суд безпідставно відрахував податки, оскільки згідно діючого законодавства податки відраховує відповідач при виплаті стягнутої заробітної плати позивачу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2011 року змінити, збільшивши суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуту з ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» на користь ОСОБА_2 з 39 900 грн. 96 коп. до 43 057 грн. 42 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :