ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 910/19399/15

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на постановувід 02.11.2015

Київського апеляційного господарського суду

у справі Господарського суду міста Києва № 910/19399/15

за позовомНаціонального банку України

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

простягнення 2339988,58грн,

за участю представників: від позивача - від відповідача - Григорчук В.І. Варицький Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/19399/15 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.), задоволені позовні вимоги Національного банку України (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) про стягнення пені в розмірі 1540968,30грн та штрафу в розмірі 799020,28грн за неналежне виконання умов договору №Г-2245 від 22.08.2013 про інвестування у житлове будівництво.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 524, 533-535, 546, 549, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1 - 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 32, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки набуті ним зобов'язання щодо здачі об'єктів будівництва у визначені строки за договором про інвестування у житлове будівництво №Г-2245 від 22.08.2013 не є грошовими, до нього не може бути застосований такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як стягнення неустойки у вигляді нарахованих позивачем пені та штрафу. Крім того, скаржник також вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій безпідставно не зменшено розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на підставі приписів ст. 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки позивачем не доведено обставин заподіяння йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №Г-2245 від 22.08.2013.

В доповненні до касаційної скарги відповідач зазначає про ненадання судами попередніх інстанцій оцінки умовам п. 7.2 договору №Г-2245 від 22.08.2013, внаслідок чого не перевірено правильність обчислення розміру штрафних санкцій.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 22.08.2013 між Національним банком України (інвестор) та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (забудовник) укладено договір про інвестування у житлове будівництво №Г-2245, за умовами якого інвестор в порядку та на умовах, визначених цим договором, бере участь у здійсненні фінансування будівництва об'єктів будівництва (квартир у житлових будинках згідно з адресним переліком квартир, зазначених у додатку №1 до договору), а забудовник зобов'язується в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, збудувати та передати інвестору об'єкти будівництва належної якості за актами приймання-передавання за кожною адресою та зареєструвати їх в Департаменті будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (п.1.1 договору); загальна вартість об'єктів будівництва становить 58383650,55грн, в тому числі ПДВ - 9730608,43грн (п. 3.1 договору); ціна за один квадратний метр об'єктів будівництва визначена по кожній окремій квартирі у адресному переліку квартир, що наведено у додатку 1 до цього договору (п. 3.2 договору); оплата проводиться інвестором в національній валюті України - гривня, протягом 5 робочих днів з дати підписання договору в сумі, яка передбачена пунктом 3.1 договору (п.4.1 договору); якщо фактична площа об'єкта будівництва буде відрізнятись у сторону збільшення/зменшення більше як на 0,50 квадратних метрів (по кожній окремій квартирі), сторони здійснюють остаточний перерахунок на підставі технічного паспорту квартири у об'єкті будівництва, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації на об'єкти нерухомого майна або іншої уповноваженої організації виходячи з вартості 1 м2 об'єкта будівництва, визначеного відповідно до умов цього договору згідно додатку 1 до моменту підписання акта приймання-передавання об'єктів будівництва (п.4.2 договору); забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку №1 до цього договору (п.5.1 договору); забудовник зобов'язується, зокрема, передати у власність інвестору об'єкти будівництва у строки та в порядку, визначеному цим договором. У строк, визначений у пункті 5.1 цього договору передати інвестору об'єкти будівництва за актом приймання-передавання об'єкта будівництва разом із документами, визначеними в пункті 5.2 цього договору (п. 6.1.5, п. 6.1.8 договору); за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 7.1 договору); у разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 7.2 договору з урахуванням змін, внесених додатковим договором №Г-2277 від 15.10.2013); договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).

Відповідно до адресного переліку квартир (додаток №1 до договору) у редакції, затвердженій додатковою угодою №Г-2277 від 15.10.2013 , замовник зобов'язувався передати інвестору квартири, які знаходяться, зокрема, за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, ж/б 21-В (секція 2) загальною вартістю 11414575,48грн у 3 кварталі 2014 року.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві грошові кошти у розмірі 58383650,50грн, що підтверджується наявним в матеріальних справи меморіальним ордером №1100001483 від 27.08.2013.

13.02.2015 сторонами підписано акт №4, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв 21 квартиру загальною площею 1095,60 м2 за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 30 (будівельна адреса: проспект Возз'єднання, ж/б №21-В (секція 2) у Дніпровському районі м. Києва).

Як вбачається з підписаного сторонами акта №4 від 13.02.2015 та листа забудовника №00496/0/2-15 від 12.02.2015, по 19 квартирам, які були об'єктом будівництва за договором №Г-2245 від 22.08.2013, фактична площа збільшилась на загальну суму 194687,24грн.

На підставі пункту 4.2 договору, в зв'язку з фактичним збільшенням площі об'єкта будівництва, позивач здійснив доплату відповідачеві суми 194687,24грн, що підтверджується меморіальним ордером №1100000240 від 25.02.2015.

Зазначаючи про те, що за умовами укладеного сторонами договору забудовник зобов'язався передати інвестору квартири, які знаходяться, зокрема, за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, ж/б 21-В (секція 2) у 3 кварталі 2014 року, тобто до 30.09.2014, однак фактично передав квартири лише 13.02.2015, позивач листом від 16.04.2015 №0/25-106/1633, адресованим відповідачеві, вимагав на підставі п. 7.2 договору сплатити 1540968,30грн пеню та 799020,28грн штрафу.

Втім, вказаний лист залишився без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим Національний банк України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 1540968,30грн пені за 135 днів прострочення та 799020,28грн штрафу за неналежне виконання умов договору №Г-2245 від 22.08.2013 про інвестування у житлове будівництво.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №Г-2245 від 22.08.2013 про інвестування у житлове будівництво щодо своєчасної передачі інвестору об'єктів будівництва, дійшли висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасним, тобто, такими, що стали наслідком порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору №Г-2245 від 22.08.2013 про інвестування у житлове будівництво, а саме пунктом 7.2 передбачено, що в разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань.

Водночас, цим самим пунктом договору визначено, що за прострочення забудовником строків передачі об'єктів будівництва понад тридцять днів, останній додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості несвоєчасно переданих квартир.

Втім, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, в даному випадку - за порушення строків передачі квартир за договором №Г-2245 від 22.08.2013 про інвестування у житлове будівництво - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15).

Отже, враховуючи, що попередніми судовими інстанціями не було надано належної правової оцінки підставності одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення зобов'язання понад 30 днів, висновки попередніх судових інстанцій про задоволення позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів вважає передчасними.

Наведене свідчить, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язується законність вирішення спору по суті.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та не з'ясування обставин, від яких залежить законність рішення є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 910/19399/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк