Справа №10-143/2010 Головуючий у І інст.:Кузь В.Я.
Категорія – ст.358 ч.3, ст.190 ч.4 КК України Доповідач: Перетятько В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Леона О.І.
Суддів: Валько Н.М., Перетятька В.О.
з участю: прокурора Криштановича С.С., адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляцією помічника прокурора Франківського району м. Львова ОСОБА_2, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанови Франківського районного суду м. Львова від 09.03.2010р. та від 10.03.2010р.-
встановила:
Цією постановою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_3 від 09 березня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 та ч. 4 ст.190 КК України.
Згідно з постановою слідчого про порушення кримінальної справи, 27 лютого 2008 року ОСОБА_4, з метою укладення договору на отримання кредиту, подав у відділення Львівської філії ВАТ “Міжнародний комерційний банк” у м. Львові, правонаступником якого, на час порушення слідчим справи, являлось відділення Львівської філії ВАТ “ОСОБА_5 банк МКБ”, підроблений документ - довідку про доходи № 27 від 25.02.2008 року за місцем праці по сумісництву від ДП “Контракти Каталог”, та шляхом обману, згідно кредитного договору № К/08-11 від 27.02.2008 року, отримав кредит на суму 1 262 500 грн., чим заподіяв банку матеріальну шкоду на вказану суму.
За скаргою адвоката ОСОБА_1 (в інтересах ОСОБА_4М.) на вказану постанову слідчого Франківський районний суд м. Львова своєю постановою від 09 березня 2010 року скасував постанову слідчого, як таку, що прийнята без дотримання вимог ст.ст.94 та 98 КПК України, а постановою від 10 березня 2010 року, в порядку ст.ст.409-411 КПК України, уточнив, що постановою суду від 09.03.2010 року судом скасовано постанову старшого слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_3 від 09.02.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України.
На вказані постанови суду подав апеляцію, з доповненнями до неї, помічник прокурора Франківського району м. Львова ОСОБА_2, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в яких просить постанови суду від 09.03.2010 року та від 10.03.2010 року скасувати, а матеріали по скарзі адвоката ОСОБА_6 та матеріали кримінальної справи № 144-2690 повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Покликається на те, що приводом до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 було безпосередньо виявлення слідчим ознак злочину після проведення ряду слідчих дій, що відповідає вимогам п.5 ч.1 ст.94 КПК України. Підставами для порушення вказаної кримінальної справи саме відносно ОСОБА_4 стали допити свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інші матеріали кримінальної справи. Щодо сумніву суду про належність правонаступності ВАТ “ОСОБА_5 МКБ” відносно ВАТ “Міжнародний комерційний банк” то в заяві теріторіального менеджера ОСОБА_9 є покликання на це, яке наряду з іншими даними, сумнівів не викликає. Розглядаючи скаргу адвоката на постанову про порушення справи, суд вийшов за межі оцінки приводів та підстав до порушення справи і оцінював питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Наявність порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, допущених в ході проведення досудового слідства, на які покликається суд в постанові, є предметом наглядової діяльності прокуратури і суд, при розгляді справи по суті, може звернути на це увагу своєю окремою постановою або направленням справи на додаткове розслідування.
Постановою суду визнано, що між ОСОБА_4 та ВАТ “Міжнародний комерційний банк” існують цивільно-правові відносини, які виключають у діях ОСОБА_4 вчинення шахрайських дій при отриманні кредиту. Таким твердженням суд вийшов за межі оцінки приводів і підстав для порушення справи, а зробив висновок, який він міг зробити тільки при розгляді справи по суті. Всупереч вимогам ст. 236-8 КПК України представник ОСОБА_10 МКБ” в судове засідання не викликався. В скарзі адвокат ОСОБА_1 ставила питання не тільки про скасування постанови слідчого про порушення кримінальної справи, а і про відмову в порушенні кримінальної справи, однак це питання судом не вирішено.
Покликається також на те, що постанова Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2010 року про уточнення постанови суду від 09.03.2010 року є незаконною, оскільки при її постановленні суд керувався ст.ст. 409-411 КПК України, якими регламентується вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироків, а не постанов.
На апеляцію прокурора подала заперечення адвокат ОСОБА_1, в яких обґрунтовує свою думку про необхідність залишення оспорюємих прокурором постанов суду без зміни, а апеляції прокурора без задовольняння.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про задоволення апеляції, адвоката ОСОБА_1 про відхилення апеляції та залишення постанов суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з доповненнями до неї задовольнянню не підлягає.
Колегія суддів враховує те, що суд першої інстанції, дослідивши доводи та підстави до порушення слідчим кримінальної справи щодо ОСОБА_4, порядок їх отримання слідчим та сам порядок порушення справи слідчим, обґрунтовано покликається на цілу низку порушень вимог закону - ст.ст.94 - 98 КПК України, допущених при цьому слідчим. В першу чергу те, що спочатку слідчий за отриманими документами директора Львівської філії ВАТ “ОСОБА_5 МКБ” - Теріториального менеджера ОСОБА_9, який конкретно вказав на особу ОСОБА_4 як на отримувача кредиту банку (заява з додатками від 10.09.2009р.), 18.09.2009 року порушив кримінальну справу за фактом використання підробленої довідки про доходи, вказавши що довідка отримана за місцем праці по сумісництву, по факту - щодо невстановленої особи. Після цього, слідчий 17.11.2009 року, керуючись п.3 ст.206 КПК України, зупинив досудове слідство по справі до встановлення винуватої особи. Надалі, не поновивши досудового слідства, слідчий по справі, яка залишається зупиненою, провів ряд слідчих дій і, вважаючи що він виявив злочинця, вже 09.02.2010 року порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_4 за ст.ст. 358 ч.3, 190 ч.4 КК України, отримавши таким чином приводи та підстави до порушення кримінальної справи.
При наведених обставинах, суд першої інстанції обґрунтовано вказав у постанові, що приводи і підстави до порушення кримінальної справи отримані незаконним шляхом і постанова слідчого про порушення справи є незаконною.
Ст.94 КПК України безпосередньо вказує на те, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Досліджуючи матеріали справи в цьому напрямку – достатності даних про наявність ознак злочину для порушення справи, суд правильно зазначає, що слідчий не переконався у достатності таких даних. А саме про те, чи була підроблена довідка про доходи отримана та передана в установу банку самим ОСОБА_4, який заявив, що він ніякого поняття про це не має, а іншого з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, слідчий не взяв до уваги, що кредит банку ОСОБА_4 отримав, передаючи банку в якості компенсації за суму отриманого ним кредиту, по договору іпотеки, квартиру у м. Львові по вул. Коцюбинського, 27. В договорі зазначено, що в разі непогашення кредиту позичальником, банк має право звернути стягнення на майно, що надано в іпотеку, тобто на вказану квартиру. Крім того, між банком - кредитором та позичальником укладено договір поруки № П/08-11 за яким поручитель ОСОБА_11, яка проживає в с. Сокільники і має своє, окреме від позичальника майно, зобов’язана відповідати перед Кредитором в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником зобов’язань за кредитним договором.
Порушуючи справу слідчий, крім того, не врахував, що позичальник ОСОБА_4 частину боргу перед кридитором погашав внесками певних сум у долларах США (а.с.13-19).
Наведені обставини виключають отримання ОСОБА_4 кредиту банку шахрайським шляхом, з умислом його неповернення.
Вказане правильно суд розцінив як обставини, які свідчать про цивільно-правові відносини між банком - кредитором і позичальником ОСОБА_4, а зернения Територіального менеджера ОСОБА_9 в органи міліції про, по суті, несвоєчасну сплату заборгованості позичальником, є не що інше як бажання працівників банку - кредитора чужими руками виконати свою роботу, яка передбачена не кримінально - процесуальними та кримінальними, а іншими законами і потребує певних - більших зусиль ніж звернення в правоохоронні органи.
Колегія суддів, враховуючи викладене, те що приводи і підстави до порушення справи відносно ОСОБА_4 слідчий роздобував слідчим шляхом, після порушення кримінальної справи, її зупинення, в подальшому без поновлення слідства, не зробивши належного, викладеного вище, аналізу наявності приводів та підстав до порушення справи, вважає що по справі не було достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину в діях ОСОБА_4, щоб була порушена кримінальна справа.
Аналіз вказаних обставин відноситься не до оцінки доказів по справі, які повинні оцінюватись судом під час розгляду справи по суті, як наголошує прокурор в своїй апеляції, а відноситься саме до оцінки приводів та підстав до порушення справи, що повинно робитись кожною особою, яка згідно з вимогами закону, має таке право порушувати кримінальні справи.
Колегія суддів також не бере до уваги покликання прокурора в доповненнях до апеляції на те що постанова суду від 10.03.2010 року про уточнення своєї ж постанови від 09.03 2010 року є незаконною, оскільки покликання суду на ст.409-411 КПК України, в даному випадку, для уточнення вже винесеної, в цілому законної постанови, не має суттєвого значення і не може слугувати підставами для скасування рішення суду, оскільки у самій постанові, яка уточнювалась, є покликання на відповідні статті КПК України, які сумнівів у правильності не викликають.
Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст.347, 365, 366, КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Постанови Франківського районного суду м. Львова - від 09 березня 2010 року про задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 та скасування постанови старшого слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_3 від 09 лютого 2010 року (помилково вказано як від 09 березня 2010 року) про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст.ст.358 ч.3, 190 ч.4 КК України та постанову від 10 березня 2010 року про уточнення постанови суду від 09.03.2010 р. залишити без зміни, а апеляцію помічника прокурора Франківського району м. Львова ОСОБА_2 з доповненням до неї – залишити без задоволення.
Головуючий: Судді: