Справа № 2-182/2009 рік

         

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

    22 травня 2009 року                                Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

                                                                      головуючого - судді:  Майдан С.І.

                                                                      при секретарі: Варавенко Ю.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи –виконавчий комітет Комсомольської районної у м.Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу  квартири недійсним,        

В С Т А Н О В И В:

   

        17.11.2008 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього   ОСОБА_2 , звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона з відповідачем ОСОБА_4  перебувала у  шлюбі з 1997 по 2005 роки. Від шлюбу вони мають сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, який мешкає та зареєстрований у  квартирі АДРЕСА_1  з часу народження по теперішній час. До реєстрації шлюбу з ОСОБА_2  зазначена  квартира була приватизована її чоловіком  та його сестрою, ОСОБА_3 19.05.2000 року ОСОБА_3  подарувала свою частину квартири   ОСОБА_4  У травні 2007 року позивачу стало відомо про договір купівлі – продажу від 17.10.2005 року спірної квартири, за яким ОСОБА_5  на підставі довіреності від імені ОСОБА_4 продала спірну квартиру ОСОБА_3  Позивач вважає, що зазначеним договором відповідачами були порушені права неповнолітнього сина, та просила визнати його недійсним,  повернути сторони за договором у первісний стан шляхом скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3  та стягнути  з ОСОБА_4 . на користь ОСОБА_3  49489 грн.                  

     У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав зазначених в позовній заяві просили їх задовольнити.

     У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 , ОСОБА_5  та їх представник позов не визнали, просили відмовити його задоволенні за необгрунтованністю.

    У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3  позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

     Представник третьої особи - виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради у судовому засіданні зазначив, що вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

     Третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.          

     Заслухавши  пояснення осіб, які беруть участь у справі,  свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,  Слю ОСОБА_10 ,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

     У своїй позовній заяві позивач посилається на наступні правові норми:

- ч.6 ст. 203, ч.1ст 215, ч.1ст. 224 ЦК України, якими передбачено, що правочин, здійснений батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх дітей, підставою недійсності правочину є недотримання в момент його вчинення стороною вимог, встановлених частинами 1-3,5 та 6 ст.203 цього кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити нормам ЦК та іншим актам цивільного законодавства, правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним;

-ст. 176 СК України, яка зазначає, що батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток;

-ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», відповідно до якої, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування;

-ст. 18 Закону України « Про охорону дитинства», відповідно до якої, діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.;

      В обґрунтування  своїх позовних   вимог позивач послався на те, що договір купівлі продажу спірної квартири між ОСОБА_3  та ОСОБА_4  є недійсним, так як відповідачами не був отриманий, передбачений законом дозвіл  органів опіки та піклування на укладення зазначеного договору, чим були порушені житлові права неповнолітньої дитини - ОСОБА_2

    Але доказів на підтвердження  зазначених обставин позивач не надав.

    Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло №4692 від 20.02.1997 року ОСОБА_3  та ОСОБА_4  належала  квартира АДРЕСА_1 .

     З 28.06.1997 року  по 26.10.2005 року ОСОБА_1  та ОСОБА_4   перебували в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про одруження  та рішення Комсомольського районного суду м. Херсона  про розірвання шлюбу.

      ІНФОРМАЦІЯ_1  року  у них народився син – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Комсомольським відділом реєстрації актів громадського стану м. Херсона.

     З довідки про склад сім’ї №1843 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_2  прописаний за адресою м. Херсон, АДРЕСА_1   разом з батьками.

    За договором дарування  від 19.05.2000 року   19.05.2000 року ОСОБА_3  подарувала належну її  Ѕ частину зазначеної квартири   ОСОБА_4  

   Договором купівлі – продажу від 17.10.2005 року ОСОБА_5  на підставі довіреності від імені ОСОБА_4  продала квартиру АДРЕСА_1   ОСОБА_3

Свідок   ОСОБА_7  у судовому засіданні пояснила , що  з 1995 року  відповідач ОСОБА_4  І.С. зловживає спиртними напоями,  ображає дружину та дитину.  Зі слів  позивача знає, що у 2005 році спірна квартира продана  сестрі ОСОБА_4 .- ОСОБА_3  Дитина  до угоди та після її укладення залишилася проживати в квартирі. Відношення до дитини у нового власника добре, право користування дитиною житловим приміщенням  у квартирі не обмежується.

      Свідок ОСОБА_11  в судовому засіданні пояснила, що  квартира ОСОБА_12  була продана сестрі ОСОБА_3 , яка до дитини відноситься добре, не перешкоджає йому проживати у спірній квартирі.

      Свідок   ОСОБА_8  у судовому засіданні пояснила, що  з відповідачем ОСОБА_5  заходила до спірної квартири.  Знає, що купила квартиру у брата ОСОБА_3 , так на квартиру був накладений арешт за борги по комунальним послугам та за заборгованість по аліментам.  Після  укладання угоди  новий власник  нікому з мешканців квартири не перешкоджає користуватися нею. Відносини  у ОСОБА_3 дитиною нормальні.

    Свідок   ОСОБА_9   у судовому засіданні  пояснила, що  від ОСОБА_5  її відомо, що її дочка стала власником  спірної квартири. Перешкод мешкаючи у квартирі , в тому числі неповнолітній дитині, вона не завдає. Дитина позивачки постійно відвідує бабусю, ОСОБА_5 , та тітку ОСОБА_3 , яка добре ставиться до нього, одягає його, допомагає йому.

    Свідок ОСОБА_10  у судовому засіданні пояснила, що працює з ОСОБА_3 ,  знає, що вона купила у брата квартиру, щоб  він розрахувався за борги по аліментам та комунальні послуги, так як у зв’язку з цим накладено було арешт на квартиру. Відносини з дитиною позивачки у ОСОБА_3  добрі, дитина залишилася проживати у проданій квартирі.

   Таким чином, судом встановлено, що неповнолітній - ОСОБА_2  як до, так і після укладення   оспорюванного правочину був зареєстрований  та мешкає у квартирі   АДРЕСА_1 , його право користування житловим приміщенням  в зазначеній квартирі новим  власником квартири ОСОБА_3  не порушується.  На момент укладення  договору купівлі - продажу квартири-17.10.2005 року передбачений ст. 12 Закону України                   «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який набрав чинності з 1 січня 2006 року, попередня згода органів опіки та піклування  була не потрібна.

    Крім того, відповідно до вимог ст.3 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку, встановленому  цим кодексом, звернутися  до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Оскільки неповнолітній ОСОБА_2 , в інтересах якого заявила позов ОСОБА_1 ., не є стороною по оспорюваній угоді,  то не підлягають захисту його інтереси з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст.215, 216 ЦК України, тобто шляхом   визнання угоди недійсною та поверненням кожній із сторін у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.  Такий  захист можливий  лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави передбачені ст. 388 ЦК України.

     На підставі ст.ст.3,10,11, 60, 212, 213-215 ЦПК України, керуючись ст. - ч.6 ст. 203, ч.1ст 215, 216, ч.1ст. 224, 388 ЦК України, ст. 176 СК України , ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 18 Закону України « Про охорону дитинства», суд –

В И Р І Ш И В:

       Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – виконавчий комітет Комсомольської районної у м.Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ,  про визнання договору купівлі-продажу  квартири недійсним, повернення сторін у первісний стан  шляхом скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3  та стягнення  з Халікова І.С. на користь ОСОБА_3  49489 грн.                    

     На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення та апеляційна скарга на рішення суду протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Херсонської області.

   

   Суддя:                                                                   С.І.Майдан