Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

Справа № 2-4856/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого – судді Башмакова Є.А.

При секретарі – Жук Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в березні 2006 року, перебуваючи на медичному обстеженні в м. Одеса, виявив втрату особистих документів, в тому числі і паспорта громадянина України. 22.03.2006 року, позивач звернувся з заявою до лінійного відділення міліції залізничної станції Одеса – Головна в якій повідомив про втрату паспорта, позивачу було видано інший паспорт взамін втраченого. ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що за ним рахується заборгованість по кредитному договору на суму 2 536 грн. 14 коп. та попередження, що в разі несплати боргу на майно позивача буде накладено арешт і відшкодування боргу буде проведено за рахунок майна. В цей же день ОСОБА_1 повідомив Одеську філію ПАТ КБ «Приват Банк» про те, що з ним кредитний договір не укладався і коштів в банку не отримував. Позивач одразу звернувся до Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області і у своєму зверненні виклав суть ситуації На протязі тривалого часу позивач неодноразово звертався в органи прокуратури міста Одеси. В своїх зверненнях позивач просив порушити кримінальну справу по факту незаконного володіння коштами. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на його користь 5 000 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

Позивач у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та в наданих ними запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність та недоказаність, оскільки вони діяли відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що в березні 2006 року, перебуваючи на медичному обстеженні в м. Одеса, виявив втрату особистих документів, в тому числі і паспорта громадянина України. В цей же день, тобто 22.03.2006 року, позивач звернувся з заявою до лінійного відділення міліції залізничної станції Одеса – Головна в якій повідомив про втрату паспорта. На підставі вказаної довідки 28 квітня 2006 року позивачу було видано інший паспорт взамін втраченого. Листом від 08 листопада 2006 року за вих. № 17154 (арк. справи № 20) Одеською філією «ПАТ КБ «ОСОБА_2» позивачу надійшло повідомлення про те, що станом на цей час за ОСОБА_1. рахується заборгованість по кредитному договору на суму 2 536 грн. 14 коп. та попередження, що в разі несплати боргу на майно позивача буде накладено арешт і відшкодування боргу буде проведено за рахунок майна. Така звістка позивача здивувала, оскільки будь якого кредитного договору з банком він не укладав, тому в цей же день ОСОБА_1 повідомив Одеську філію ПАТ КБ «Приват Банк» про те, що з ним кредитний договір не укладався і коштів в банку не отримував. ОСОБА_1 припустив що невідома для нього особа використала паспорт втрачений позивачем і за співучастю з працівниками відділення ПАТ КБ «Приват Банк» отримали кредит. З приводу вищенаведеного позивач одразу звернувся до Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області і у своєму зверненні виклав суть ситуації та зазначав, що 25.04.2006 року, тобто в день коли був оформлений фіктивний кредитний договір в Одесі він вже не перебував, а знаходився в м. Володимир-Волинському і в паспортному відділенні знаходилась його заява про видачу іншого паспорта громадянина України в замін втраченого. Від Володимир-Волинського МВ УМВ України у відповідь на заяву ОСОБА_1 надійшло повідомлення від 11.12.2006 року за вих. № 5/14779 (арк. справи № 21) в якому вказано, що для проведення дослідчої перевірки по вказаному факту у заяві матеріали направлені за територіальною приналежністю в УМВС України у м. Одеса. У відповідь на вжиті заходи кредитодавець почав шантажувати та залякувати позивача про неминучу відповідальність за неіснуючі боргові зобов’язання. Для цього Одеська філія ПАТ КБ «Приват Банк» залучила товариство «Ультімо-Український центр грошових вимог, що знаходиться в м. Львів по вул. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус ІІ поверх. Цим товариством у лютому – березні 2008 року направлено позивачу два листи в яких вказано, що станом на 03.03.2008 року за ним вже рахується заборгованість на суму 8 344 грн. 74 коп. На протязі тривалого часу позивач неодноразово звертався в органи прокуратури міста Одеси. В своїх зверненнях позивач просив порушити кримінальну справу по факту незаконного володіння коштами. Однак заяви залишались нереалізованими. В травні 2009 року відповідач ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до Володимир-Волинського міського суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача заборгованості по фіктивному кредитному договору в розмірі 14 957 грн. 46 коп. Без відома та без повідомлення ОСОБА_1 20.05.2009 року Володимир - Волинським міським судом був виданий такий наказ. За заявою позивача 02.06.2009 року суддею Володимир-Волинського суду цей наказ був скасований.

З вищенаведеного вбачається, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладений не був.

Як вбачається зі змісту позову, він грунтується на твердженні неправомірних дій з боку відповідача,однак є незрозумілим з яких саме підстав позивачем заявлені позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 5 000 грн., а також не обґрунтовано та не надано жодного доказу (відповідного розрахунку, довідки чи іншого відповідного документу) який б підтверджував спричинення моральних збитків у розмірі 100 000 грн. з боку відповідача. Позивач в позовних вимогах посилався на те, що неправомірними діями відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що в наслідок отримання листа з зазначеною сумою кредиту він став себе дуже погано почувати був позбавлений спокою та значно погіршився зір. Однак з урахуванням того, що ані укладеним сторонами договором, ані законом не передбачено відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 208, 209, 212-215, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Є.А. Башмаков