Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
Справа № 2-4790/10
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого – судді Башмакова Є.А.
При секретарі – Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання односторонньою зміну умов договору недійсною та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10.08.2005 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № DNCXGK00000049 згідно якого банк зобов'язався надати останньому кредитні кошти у розмірі 286 244, 40 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,04% річних з кінцевим терміном повернення 11.08.2025 року.
В подальшому відповідачем в порушення умов договору було збільшено в односторонньому порядку розмір процентної ставки, а саме з 14,04% на 27,62 % річних, що позивач вважає неправомірним. На підставі викладеного просив суд визнати недійсною односторонню зміну умов кредитного договору № DNCXGK00000049 від 10.08.2005 року; визнати незаконними дії щодо нарахування Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» пені за кредитним договором № DNCXGK00000049 від 10.08.2005 року за період з 01.03.2010 року до набранням рішенням законної сили; визнати незаконними дії щодо вимагання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» сплати щомісячної суми поточного погашення у сумі, що перевищує 3 460, 39 грн. за кредитним договором DNCXGK00000049 від 10.08.2005 року за період з 01.03.2009 до набрання рішенням законної сили; стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 5 000, 00 грн. (п’ять тисяч гривень, 00 копійок) моральної шкоди; судові витрати по справі покласти на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк».
В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача та представника позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.08.2005 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приват Банк» як банком з одного боку і позивачем як клієнтом з другого боку був укладений кредитний договір № DNCXGK00000049, що підтверджується копією зазначеного договору, згідно якого банк зобов'язався надати позивачу кредитні кошти у розмірі 286 244, 40 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,04% річних з кінцевим терміном повернення 11.08.2025 року.
02.03.2009 р. від відповідача на адресу позивача було отримано дублікат листа №646 від 31.12.2008 року, яким останній пропонує змінити розмір відсоткової ставки за кредитним договором. Як вбачається з листа №646 від 31.12.2008 року, відсоткова ставка за кредитним договором, починаючи з 01.03.2009 року складатиме 27,62% на рік. Також у зазначеному листі вказується, що розмір нового щомісячного платежу складає 5 873, 06 грн. При цьому, в разі погашення в строк до 01.03.2009 року суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 30% відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 22,58% річних, у розмірі 50% відсоткова ставка за кредитним договором не змінюється та залишається на поточному рівні 14,04%.
03.03.2009 та 24.03.2009 року ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено листи в якому остання не погоджується з підвищенням відсоткової ставки по кредитному договору, однак відповідач на звернення позивача не відреагував.
З вищенаведеного вбачається, що 01.03.2009 р. відбулась фактична зміна умов вищевказаного кредитного договору.
Таким чином, відповідач в порушення умов кредитного договору № DNCXGK00000049 від 10.08.2005 р. в однобічному порядку підвищив відсоткову ставку.
Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту. Це є порушенням вимог «Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту» (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808). Зокрема, пункт 1.3 Правил встановлює, що «банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами». Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому ОСОБА_2 зобов'язаний був разом з листом надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог зазначених Правил, чого здійснено не було.
Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення
обґрунтованих підстав для цього. Пункт 3.5 згаданих вище Правил встановлює, що «банки
мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не
залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних
ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з
волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку)». В якості
аргументації рішення ОСОБА_2 Банку в отриманому останнім листі наводяться фактори
згідно Договору. Проте вони не можуть вважатися такими, що дають відповідачу право змінити відсоткову ставку за кредитом.
Зокрема, що стосується зміни облікової ставки НБУ, то в даному випадку повідомлення
про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є безпосереднім
порушенням суттєвих умов Договору. Порушення банком взятих на себе зобов'язань з
метою одержання незаконного прибутку дає правову можливість для порушення питання
про розірвання Договору з ініціативи другої (постраждалої) сторони, відповідно до ч. 2
ст. 651 Цивільного кодексу України.
Крім того на момент укладання Договору позивач виходив з того, що ОСОБА_2 міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише протягом 7 (семи) календарних днів після виникнення відповідної підстави - зміни облікової ставки НБУ. Правовою підставою для цього є п.2.3.1. Договору.
Згідно Постанови НБУ № 107 від 21.04.2008 року змінена була облікова ставка НБУ з 11 % до 12 % з 30.04.2008 року. Тобто згідно п. 2.3.1. Договору банк мав право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише до 08.05.2008 року, а не 31.12.2008 року направивши їй листи-повідомлення. Окрім того слід зазначити, що збільшення процентної ставки банком можлива лише в границях кількості пунктів на які збільшилася ставка НБУ.
Відносно інших факторів, перелічених у Договорі слід зазначити, що
відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від
12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), у кредитному договорі може
бути передбачено, що «відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від
зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках». Проте
перелік подій, які можуть буди розцінені як «інші випадки», не є необмеженим.
Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» має відбуватися з
урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно
з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової
ставки є несправедливою умовою договору (тобто такою, яке всупереч принципу
добросовісності своїм наслідком має істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань
на шкоду споживачеві - ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Враховуючи практику укладення договорів кредитування ОСОБА_2 Банку, коли банк
розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного
пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення
статті 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. І тому
споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому
числі відносно зміни відсоткової ставки за кредитом.
При таких обставинах положення договору кредитування, що дають ОСОБА_2 Банку можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладене в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів». Таким чином, бажання банку під «іншими випадками» розуміти той перелік факторів, що викладений у п. 2.3.1. Договору, є несправедливим та дискримінаційним, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Також слід зазначити, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача. Згідно частини п'ятої пункту 3.4 згаданих вище Правил: «Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках». У спірному Договорі таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
В даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаної угоди не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.
До теперішнього часу кредитний договір № DNCXGK00000049 від 10.08.2005 р. є діючим незмінним правочином.
Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Отриманий ним лист відповідача від 31.12.2008 року не може розглядатись як зміна кредитного договору - правочин, тому що в ньому викладені пропозиції.
Згідно частини 1 статті 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Як вбачається з листа ОСОБА_1 вона не давала згоди на підвищення відсотків за кредитним договором.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1056-1 Цивільного кодексу України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
З урахуванням викладеного суд вважає що відповідач не мав права змінювати в односторонньому порядку умови договору, підвищуючи розмір процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.
Також, позивач в позовних вимогах посилався на те, що діями відповідача, щодо збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитним договором № DNCXGK00000049 від 10.08.2005 р., йому спричинена моральна шкода та на відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача на його користь суму у розмірі 5000 грн.
Однак з урахуванням того, що ані укладеним сторонами договором, ані законом не передбачено відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 7 грн. 50 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 626, 628, 1056-1, 1054 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність» ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 208, 209, 212-215, ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про визнання односторонньою зміну умов договору недійсною та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Визнати недійсною односторонню зміну умов кредитного договору № DNCXGK00000049 від 10.08.2005 року.
Визнати незаконними дії щодо нарахування Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» пені за кредитним договором № DNCXGK00000049 від 10.08.2005 року за період з 01.03.2010 року до набранням рішенням законної сили.
Визнати незаконними дії щодо вимагання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» сплати щомісячної суми поточного погашення у сумі, що перевищує 3 460, 39 грн. за кредитним договором DNCXGK00000049 від 10.08.2005 року за період з 01.03.2009 до набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі 7 грн. 50 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Є.А. Башмаков