Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
справа № 2-5079/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді – Башмаков Є.А.
при секретарі – Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс», про визнання трудових відносин припиненими згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, про скасування наказу, про зміну запису в трудовій книжці, про стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки трудової книжки і час затримки розрахунку, а також стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
31.08.2009 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» про визнання трудових відносин припиненими згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, про скасування наказу, про зміну запису в трудовій книжці, про стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки трудової книжки і час затримки розрахунку, а також стягнення моральної шкоди.
В подальшому позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги.
Позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог, та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 18.08.2008 року по 26.06.2009 року позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді інженера з господарської роботи у відділі технічної політики та управління майном. 26.06.2009 року позивача було звільнено із займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, але всупереч вимог КЗпП України позивачу при звільненні не було виплачено частину заробітної плати квітень-червень 2009 року, вихідну допомогу, у наказі про звільнення та у трудовій книжці неправильно визначено підставу звільнення, а тому позивач просив суд визнати трудові відносини між позивачем та відповідачем припиненими 26 червня 2009 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зобов'язати відповідача скасувати наказ про звільнення позивача від 26.06.2009 року № 48-к як такий, що виданий з неправильним формулюванням причин звільнення та видати новий наказ про звільнення позивача із зазначенням підставою звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнути із відповідача вихідну допомогу у розмірі 5008,74 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 червня 2009 року по 15 червня 2010 року в сумі 18 441,27 грн., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали ти наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з’явився, суду надав заперечення на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що всі виплати по заробітній платі позивач отримала, а затримку виплати заробітної плати пояснював зміною керівництва підприємства.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить наступного висновку з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах і працювала з 18.08.2008 року по 26.06.2009 року на посаді інженера з господарської роботи у відділі технічної політики та управління майном, що підтверджується записом у трудовій книжці, відповідними наказами та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.
Судом встановлено, що 15.06.2009 року позивач звернулась до відповідача із заявою про звільнення із займаної посади та розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку із невиконанням відповідачем законодавства про працю в частині виплати заробітної плати та умов колективного та трудового договорів, зазначена заява була вручена особисто позивачем до канцелярії відповідача 15.06.2009 року, про що на копії заяви зроблена відмітка та зареєстрована за вхідним № 225 від 15.06.2009 року, ці обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Судом також встановлено, що трудові відносини між позивачем і відповідачем були припинені 26.06.2009 року на підставі наказу від 26.06.2009 року № 48-К, за змістом якого позивача звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі поданої позивачем заяви від 15.06.2009 року, ці обставини підтверджуються, наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін.
У судовому засіданні також встановлено, що заробітна плата за квітень, травень, червень 2009 року була виплачена позивачу 16.07.2009 року, ця обставина підтверджуються копією видаткового ордеру.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оплату праці” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
В силу ч. 1 ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідача про скасування наказу про звільнення, прийняття нового наказу та виправлення формулювання підстави звільнення у трудовій книжці, суд виходить з того, що підставою для звільнення позивача та прийняття відповідачем відповідного наказу стала заява позивача про звільнення від 15.06.2009 року, у якій позивач просив його звільнити за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, суд при цьому враховує, що виправлення у наказі та трудовій книзі підстави звільнення в даному випадку не тягне за собою поновлення працівника на роботі та відповідатиме вимогам чинного законодавства про працю, зокрема, в частині відповідності посилання на відповідну статтю (пункт) закону як на підставу звільнення, а тому суд вважає за можливе задовольнити в цій частині вимоги позивача та визнати трудові відносини між позивачем ти відповідачем припиненими 26.06.2009 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та зобов’язати відповідача скасувати наказ про звільнення як такий, що виданий з неправильним формулюванням причин звільнення та видати новий наказ про звільнення із зазначенням підставою звільнення позивача ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а також зобов’язати відповідача внести до трудової книжки позивача відповідні зміни в частині формулювання підстав звільнення.
Крім того, суд також виходить з того, що обов’язок щодо виплати вихідної допомоги та відповідальність за несвоєчасне проведення всіх розрахунків при звільненні працівника покладено на роботодавця чинним законодавством України про працю, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 5008,74 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27 червня 2009 року по 15 червеня 2010 року в сумі 18 441,27 грн., враховуючи, що розмір вихідної допомоги і середнього заробітку встановлений Кодексом Законів про Працю України.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При розгляді даної справи судом встановлено, що несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до моральних страждань позивача, у зв’язку з тим, що він втратив свої нормальні життєві зв’язки, оскільки у зв’язку із затримкою виплати заробітної плати він залишився без коштів для існування і це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин суд вважає, що позивачу з вини відповідача заподіяна моральна шкода й вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 гривень.
Суд також вважає за необхідне відповідно до ст. 79, 81, 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 234,01 грн., а також стягнути з відповідача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 354,01 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 115, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) та Державним підприємством “Дніпропетровськавтотранссервіс” (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 23 код ЄДРПОУ 30324911) припиненими 26 червня 2009 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Зобов'язати Державне підприємство “Дніпропетровськавтотранссервіс” (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 23 код ЄДРПОУ 30324911) скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) від 26.06.2009 року № 48-к як такий, що виданий з неправильним формулюванням причин звільнення та видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) із зазначенням підставою звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» (49005, м. Дніпропетровськ, вул.. Жуковського, 23 код ЄДРПОУ 30324911) на користь ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) вихідну допомогу у розмірі 5008,74 грн. (п’ять тисяч вісім грн. 74 коп.).
Стягнути з державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 23 код ЄДРПОУ 30324911) на користь ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27 червня 2009 року по 15 червня 2010 року, в сумі 18441,27 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста сорок одна грн. 27 коп.)
Стягнути з державного підприємства «Дніпропетроськавтотранссервіс» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 23 код ЄДРПОУ 30324911) на користь ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн.
Стягнути з державного підприємства «Дніпропетроськавтотранссервіс» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 23 код ЄДРПОУ 30324911) на користь держави судовий збір у розмірі 234,01 грн..
Стягнути з державного підприємства «Дніпропетроськавтотранссервіс» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 23 код ЄДРПОУ 30324911) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення суду набуває законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рушення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.А. Башмаков