Справа №10-182/2010 Головуючий у І інст.:Гирич С.В.

Категорія - ст. 212 ч.3,

КК України Доповідач: Перетятько В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого :Леона О.І.

Суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю: прокурора Гриніва В.М., адвоката ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляцією помічника прокурора м. Львова ОСОБА_4, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2010р.-

встановила:

Цією постановою задоволено скарги колишнього директора ТзОВ “Львівські автобусні заводи” ОСОБА_5 та в.о. директора ТзОВ “Львівські автобусні заводи” ОСОБА_6 та скасовано постанову старшого слідчого прокуратури м. Львова ОСОБА_7 від 14 травня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ “Львівські автобусні заводи” за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Згідно з постановою слідчого про порушення кримінальної справи, службові особи ТзОВ “Львівські автобусні заводи” протягом 2007-2008 років проводили перерахунок коштів в якості попередньої оплати на ТОВ “Дніпрометснаб” згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2006 року № 29/12/06, укладеного між ТзОВ “Львівські автобусні заводи” та ТзОВ “Дніпрометснаб” на загальну суму 72 185 498, 32 грн. Станом на 14.04.2009 року товар, згідно вказаного Договору, на ТзОВ “ЛАЗи” не поставлено. Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_8, який займав посаду директора ТзОВ “Дніпрометснаб” в період з 2004 року по травень 2005 року, він договору купівлі продажу від 29.12.2006 року № 29/12/06, укладеного між вказаними підприємствами не підписував і ніякої діяльності від імені товариства не здійснював.

ТзОВ “Дніпрометснаб” ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2006 року визнано банкрутом, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Згідно протоколу виїмки від 23.04.2009 року, юридичної справи та податкової звітності, ТзОВ “Дніпрометснаб’ в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що останній звіт до ДПІ вказане підприємство подавало в травні 2005 року.

Службовими особами ТзОВ “Львівські автобусні заводи суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТзОВ “Дніпрометснаб” включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

В порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4 ст.7 Закону України” Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), службові особи ТзОВ “Львівські автобусні заводи” при взаємовідносинах із ТзОВ “Дніпрометснаб” занизили податкове зобов’язання з ПДВ за період 2007- 2008 роки на суму 8 173 166 грн., тобто вчинили діяння, які призвели до ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ст.212 ч.3 КК України.

За скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вказану постанову слідчого Личаківський районний суд м. Львова своєю постановою від 26 березня 2010 року скасував постанову слідчого, як таку, що прийнята без дотримання вимог ст.ст.94 та 98 КПК України.

На вказану постанову суду подав апеляцію помічник прокурора Личаківського району м. Львова ОСОБА_4, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в якій просить постанову суду скасувати, а матеріали по скарзі повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Покликається на те, що приводом до порушення кримінальної справи було безпосередньо виявлення слідчим ознак злочину після проведення ряду слідчих дій. Підставами для порушення вказаної кримінальної справи стали допит свідка - директора ТзОВ “Дніпрометснаб” ОСОБА_8, який показав, що договору купівлі-продажу № 29/12,06 від 29.12.2006 року з ТзОВ “Львівські автобусни заводи” він не підписував, ніякої діяльності від імені ТзОВ “Дніпромедснаб” не здійснював, та інші матеріали кримінальної справи.

Слідчий, при наявності приводів, передбачених ст.94 КПК України та достатності даних, що свідчать про наявність складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, виніс постанову про порушення даної кримінальної справи.

Судом першої інстанції під час розгляду справи, всупереч вимогам ст.236-8 ч.13 КПК України досліджено і вирішено питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, зокрема щодо наявності чи відсутності в діях службових осіб ТзОВ “ЛАЗи” ознак складу злочину, належності та допустимості доказів.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про задоволення апеляції, адвоката ОСОБА_3 про відхилення апеляції та залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задовольнянню не підлягає.

Колегія суддів враховує те, що суд першої інстанції, дослідивши доводи та підстави до порушення слідчим кримінальної справи, порядок їх отримання слідчим та сам порядок порушення справи слідчим, обґрунтовано покликається на низку порушень вимог закону - ст.ст.94 - 98 КПК України, допущених при цьому слідчим.

Ст.94 КПК України безпосередньо вказує на те, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Досліджуючи матеріали справи в цьому напрямку - достатності даних про наявність ознак злочину для порушення справи, суд правильно зазначає, що слідчий не переконався у достатності таких даних.

Зокрема, однією з підстав для порушення кримінальної справи була довідка від 13.09.2009 року “ Про результати проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ “ Львівські автобусні заводи” при взаємостосунках із ТзОВ “Дніпрометснаб” з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період 2006 - 2008 р.”, складена головним державним податковим ревізором - інспектором ГВПДМ ДПІ у м. Львові.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказана довідка не є належним доказом наявності у ТзОВ “Львівські автобусні заводи” податкового зобов'язання платника податків перед бюджетом, а тому у слідчого не було достатніх підстав до порушення даної кримінальної справи.

З матеріалів, на підставі яких прийняте рішення про порушення справи, вбачається що головний державний податковий ревізор-інспектор ГВПМ ДПІ у м. Львові наддав слідчому довідку з власним висновком про ухилення службовими особами ТзОВ “ЛАЗи” від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідних сумах, внаслідок того, що договір купівлі-продажу, укладений між ТзОВ”ЛАЗи” та ТзОВ “Дніпрометснаб” про поставку металопродукції від 26.12.2006р. не спричинили реального настання правових наслідків, а тому ТзОВ “ЛАЗи” безпідставно завищило валові витрати, що призвело до заниження прибутку підприємства та завищило суму податкового кредиту, що призвело до завищення від’ємного значення з ПДВ. Тоді як, згідно вимог ст.4.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган, при відповідних умовах, в тому числі аналогічним даній справі, зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків.

Як вбачається з перевірених судом приводів та підстав до порушення справи, на час порушення кримінальної справи, Були відсутні будь-які податкові рішення-повідомлення про наявність у ТзОВ “Львівські автобусні заводи” податкового зобов’язання перед бюджетом, а тому слідчий не мав достатніх даних про не сплачені службовими особами підприємства податки, збори, інші обов’язкові платежі та їх розміри.

Крім того, порушення кримінальної справи слідчий обґрунтував також тим, що допитаний в якості свідка колишній директор ТзОВ “Дніпрометснаб” ОСОБА_8 договору купівлі-продажу від 29.12.2006р. № 29/12/06 між ТзОВ “Дніпрометснаб” та ТзОВ “ЛАЗи” не підписував, вказавши у цій же постанові, що ОСОБА_8 займав посаду директора в період з 2004 року по травень 2005 року, тобто, на час підписання вказаного договору, він більше ніж півтора року директором не був і підписувати вказаний договір не міг, як і не міг здійснювати іншої діяльності від імені товариства, про що також зазначено в постанові слідчого про порушення кримінальної справи.

Правильно також суд першої інстанції вказує в постанові, що всупереч вимогам ст.98 КПК України слідчий порушив справу не проти конкретних, офіційно відомих йому осіб - керівників товариства, які керували підприємством у належні часи і на яких могла покладатись відповідальність за несплату податків, згідно ст.212 КК України, а по факту.

Аналіз наведених та інших обставин, проаналізованих судом першої інстанції, відноситься не до оцінки доказів по справі, які повинні оцінюватись судом під час розгляду справи по суті, як наголошує прокурор в своїй апеляції, а відноситься саме до оцінки приводів та підстав до порушення справи, що повинно робитись кожною особою, яка згідно з вимогами закону, має таке право порушувати кримінальні справи.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст.347, 365, 366, КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Постанову Личаківського районного суду м. Львова - від 26 березня 2010 року про задоволення скарг колишнього директора ТзОВ “Львівські автобусні заводи” ОСОБА_5 та в.о. директора ТзОВ”Львівські автобусні заводи” ОСОБА_6 та скасування постанови старшого слідчого прокуратури м. Львова ОСОБА_7 від 14 травня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ “Львівські автобусні заводи” за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України залишити без зміни, а апеляцію помічника прокурора м. Львова ОСОБА_4 - залишити без задовольняння.

Головуючий: Судді: