Справа №10-24/2010 р. Головуючий у І інстанції Крамар О.В.

категорія - ч.2 ст.153 КК України Доповідач - Перетятько В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого - Перетятька В.О.;

суддів - Валько Н.М., Макарова Ю.М.;

з участю прокурора - Мельника А.І.;

адвоката - Сиворога А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.01.2010 року про обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд підозрюваному ОСОБА_3,

встановила:

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Дрогобицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_4 про обрання гр.-ну ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Бистриця Дрогобицького району, працюючому монтером колії Самбірської дистанції колії Львівської залізниці, неодруженому, з середньо-спеціальною освітою, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимому, запобіжного заходу у виді взяття під варту, та обрано йому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Як вбачається з матеріалів справи, та подання до суду слідчого, ОСОБА_3 підозрюється в тому, що 05.12.2009 року, у вечірню пору доби, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2, із застосуванням насильства щодо неповнолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, погрожуючи потерпілій введення їй в організм наркотичних засобів, та знищенням майна її родичів, всупереч її волі, вчинив відносно неї насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом.

02.01.2010 року по даному факту щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу № 116-0077 за ознаками злочину, передбаченого ст. 153 ч.2 КК України.

04.01.2010 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 115 КПК України.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову суду скасувати і повернути подання на новий судовий розгляд. Покликається на неврахування судом суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину і те, що санкція ч.2 ст.153 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Крім того, в постанові не наведено аргументів щодо доцільності обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та не наведено аргументів в підтвердження того, що даний запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних рішень, оскільки він, будучи обізнаним про можливу міру покарання за вчинений злочин, може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, міркування захисників про необхідність відмови у задоволенні апеляції, ознайомившись з матеріалами досудового слідства, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколу судового засідання та постанови суду, судом першої інстанції, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3, в цілому дослідив ті обставини, які мали значення для прийняття рішення по справі про обрання запобіжного заходу у виді застави, в тому числі і ті, на які покликається прокурор в апеляції.

Згідно із ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слід враховувати тяжкість злочину, вік обвинуваченого, стан його здоров"я, сімейний і матеріальний стан, інші характеризуючі обставини, що передбачаються і п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства".

Згідно ст.155 ч.1 КПК України взяття під варту, як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років. Проте, взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, котрий застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обов'язків і належної поведінки.

Однак, як правильно зазначено в постанові, в суду немає достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 може ухилятися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі, чи продовжувати злочинну діяльність. Сама по собі тяжкість вчиненого злочину, при відсутності інших об'єктивних і суб'єктивних обставин, які в сукупності не створюють обґрунтованої впевненості судді в обов'язковій необхідності обрання підозрюваному чи обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту, не може бути підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Разом з тим, приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції, правильно проаналізовано обставини та характер вчиненого злочину, також взято до уваги те, що злочин вчинено 05.12.2009 року, а потерпіла звернулась із заявою в міліцію 25.12.2009 року, останній має постійне місце проживання та праці.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, та доводи викладені в апеляції прокурора не можуть бути підставою для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш суворий.

Керуючись ст.ст.148, 150, 151, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про обрання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд - залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Головуючий: Судді: