АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

 

                                        УХВАЛА

                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

 

Справа  № 11-а- 347                                                                                            Головуючий у суді  1-ї інстанції  Березій  Ю.А.

Категорія - ст.121 ч. 2 КК України                                                                         Доповідач у  суді  2-ї інстанції  Нікітін О.С.

 

 

 9  червня 2009 року                       Колегія  суддів  судової палати  у  кримінальних  справах  апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

                                    головуючого судді  Зубка  К.А.,

                                                           суддів  Новіцького  Е.Й.,  Нікітіна  О.С.,

                                   за участю прокурора  Ахалшенішвілі  Н.Є,

                                                     потерпілої   ОСОБА_1,

                                            захисника-адвоката  ОСОБА_2,

                                                      захисника   ОСОБА_3

                                              та  засудженого  ОСОБА_4,

 

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді  кримінальну  справу  за апеляцєю  засудженого ОСОБА_4  на   вирок  Маловисківського  районного суду   від  19  березня  2009 року,   яким

  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця  м. Москва, Росія, жителя АДРЕСА_1,  громадянина  України,  освіта  середня,  не  одруженого,  раніше  судимого :  

 -   20.08.2001 року  за  ч.3 ст.142 КК України  на  6 років    позбавлення  волі,

                 -  22.09.2003 року   за ч.1 ст. 185,  ч.3 ст. 42  КК України  

                на  6  років позбавлення  волі  та  звільненого  12.06. 2007 року   за  відбуттям  строку  покарання

засуджено  за  ч.2 ст. 309 КК  України на 2  роки  позбавлення  волі  і за  ч.2 ст. 121 КК  України  на  8  років  позбавлення  волі   та на  підставі  ст.70  КК України   за сукупністю  злочинів шляхом часткового складання   призначених покарань  остаточно призначено  покарання  у  виді   9  років  позбавлення  волі.   

   

Вказаним вироком  ОСОБА_4  було визнано винним та засуджено за те, що він  у  період  з 07 по 09.11. 2007 року  у   лісосмузі  біля  м. Мала  Виска  незаконно  придбав, виготовив і зберігав у  будинку за  місцем  проживання  по  АДРЕСА_1, для власного споживання без мети збуту  особливо небезпечний  наркотичний  засіб - марихуану(канабіс)  вагою 29,792 грм.,  а  потім  повторно  з  01 по 13.09.2008 року на  присадибних  ділянках  біля м. Мала  Виска  незаконно  придбав, виготовив  і  зберігав за  вказаним  місцем  проживання  для власного споживання без мети збуту особливо небезпечний  наркотичний  засіб - марихуану(канабіс)  вагою  5, 902 грм.

Також  він 17.10.2008 року  близько  20  години у  будинку за  місцем проживання  в м.  Мала Виска у  стані  алкогольного сп'яніння,  на  грунті  неприязних стосунків  і  сварки,  умисно  побив  свою  матір  ОСОБА_5,  якій  внаслідок  нанесення  численних  ударів  руками  і  ногами  по  голові і  тулубу   заподіяв   тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні  для  її життя  і  здоров'я,  що  спричинило   її  смерть 18.10. 2008 року  у  Маловисківській  ЦРЛ.

 

В  апеляції   засуджений  ОСОБА_4,  не  оспорюючи  юридичну  кваліфікацію вчиненого злочину за ч.2 ст. 309  КК  України,  просить вирок у  частині  засудження  його  за ч.2 ст. 121  КК  України скасувати  і  справу  направити  на  додаткове розслідування,  посилаючись  на  те,  що   він  винним  себе  у вчиненні  цього злочину  не  визнає,   його  вина  не  доведена  і вважає,   що хоча  він  і  побив  свою  матір ОСОБА_5,  але її смерть   настала  не від  його  дій,    висновки    проведених  експертизи    по  справі   є  не  об'єктивними,  досудове  та  судове  слідство  по  справі  проведено  неповно  і  однобічно щодо  обставин скоєння  цього злочину,  а  тому   просить   перекваліфікувати  його дії   або на  ч.1 ст. 121,   або  на ст.135  чи на  ст. 136 КК  України;  що  органом  слідства  порушено  його  право  на  захист,  тобто  слідчий   зобов'язаний   за ст. 45 КПК  України призначити  йому  захисника при пред'явлені  обвинувачення  за  ч.2 ст. 121  КК  України, при обрані    міри  запобіжного  заходу, оскільки  обвинувачується  у  вчиненні  тяжкого  злочину  і  тому  участь  захисника   вважає  обов'язковою,  а  також  те,  що  слідчий  не  ознайомив  його у  повному  обсязі  з  матеріалами  кримінальної  справи.   Також  вказує,  що  його  показання про  визнання  своєї  вини  на  досудовому  слідстві отримані незаконно  внаслідок  погроз  застосування  насильства,  показання допитаних свідків-родичів по  справі  щодо  обставин  скоєного  злочину  є  неправдивими  та   отримані  з  порушенням  ч.2 ст. 69  КПК  України.  Також  стверджує, що суд  призначив йому  занадто суворе покарання  і   просить  застосувати  до  нього ст. 69 КК  України, оскільки  не    були враховані   дані   як про   його  особу,  так   і   дані про  особу   потерпілої   та  її  поведінка  на  момент  злочину.

 

Заслухавши доповідача, думку прокурора  про  залишення   вироку  без зміни, а  апеляцію  засудженого  без  задоволення, пояснення  потерпілої    ОСОБА_1, яка  просить своєму  онукові-засудженому  ОСОБА_4  пом'якшити  покарання  і   не  позбавляти його  волі,   пояснення  засудженого, який  підтримав  свою  апеляцію,  пояснення   захисника ОСОБА_3  і  захисника-адвоката  ОСОБА_2,  які  підтримали апеляцію засудженого у  частині пом'якшення йому  покарання,  перевіривши  матеріали  справи  і   обговоривши  доводи  апеляції,  колегія  суддів   вважє, що апеляція  не  підлягає  задоволеню  з  таких  підстав.

 

              Так,  висновок  суду  1-ї  інстанції  про  доведеність  вини  засудженого   ОСОБА_4  в  скоєні    інкримінованого  злочину,   передбаченого  ч.2 ст. 309 КК України,   за  обставин,  вказаних  у вироку, ґрунтується   на   дослідженими  по  справі  достовірних   доказах,  яким  суд  дав  належну  правову  оцінку   та    які    в  ході  судового  розгляду  справи  ніким,  у  тому  числі  засудженим,  не  оспорювалися.

              Зокрема,   сам   засуджений,  як  на досудовому  слідстві,   так  і  в   судовому  засіданні   визнав   повністю  свою  вину  у  вчиненні  інкримінованого злочину  і  розповів  про всі обставини його  вчинення,   а  саме  що  він  дійсно у  період  з 07 по 09.11. 2007 року  за  місцем  проживання  у м. Мала  Виска  незаконно  придбав, виготовив і зберігав  для власного споживання без мети збуту  особливо небезпечний  наркотичний  засіб - марихуану(канабіс)  вагою 29,792 грм.  і   повторно  з  01 по 13.09.2008 року  за місцем  проживання  у  м.  Мала  Виска   незаконно  придбав, виготовив  і  зберігав   для власного споживання без мети збуту особливо небезпечний  наркотичний  засіб - марихуану(канабіс)  вагою  5, 902 грм( а.с 97 - 99 т.1,  а.с. 26-29 т.3).

              Таким  чином,   колегія  суддів   вважає  кваліфікацію  злочинних дій засудженого ОСОБА_4 судом  1-ї  інстанції   за  ч. 2  ст. 309  КК  України у  вчиненні  повторно незаконному  придбані, виготовлені  і  зберіганні  без мети збуту  особливо небезпечного  наркотичного засобу - марихуани(канабісу)  правильною   та  такою,  що  відповідає  матеріалам  справи.

 

Також  є  обгрунтованим   висновок  суду  1-ї  інстанції  про  доведеність  вини  засудженого   ОСОБА_4  в  скоєні    інкримінованого  злочину,   передбаченого  ч.2 ст.121 КК України,   за  обставин,  вказаних  у вироку,   на  підставі досліджених  по  справі  достовірних   доказах,  яким  суд  дав  належну  правову  оцінку,  насамперед:

-    показаннями  потерпілої  ОСОБА_1  як  на  досудовому  слідстві,  так  і  у судовому  засіданні,  з  яких  вбачається,   що   ранком  18.10. 2008 року  її  дочку ОСОБА_5,  яка  була  побита   і  почувала  себе  погано,   було  доставлено  у  лікарню,  де  вона  померла,  хто  її  побив  вона  не  знає,  а  потім  від  працівників   міліції  їй  стала відомо, що  дочку  побив  її  онук  ОСОБА_4,  а  також  вказує,  що  до  цього   її  дочка  постійно  пиячила  і  вела  себе  негативно (а.с.54-55, 56 т.2, а.с.28-29 т.3),

-   показаннями свідків  ОСОБА_6 і  ОСОБА_7  на  досудовому  слідстві,  з  яких  вбачається,  що 17.10. 2008 року на  протязі  дня  її  матір  св'яткувала  свій день  народження, а  потім  близько  20 години 17.10. 2008 року   до  них  прийшов  п'яний  її  брат ОСОБА_4,  який  був  збуджений  і  їм  повідомив,  що  на  грунті  сварки  побив  матір  ОСОБА_5,  до  якої  вони   відразу  прийшли  додому  і побачили її  побиту,  занесли   її  з  подвір'я   у  дім,  а  ранком 18.10. 2008 року  матір доставили  у  лікарню,  де  вона  померла,  а  також  вказували,  що  ранком  ОСОБА_4  вимив  свої  кросівки  від  крові  і  повідомив, що  він  напевне  вбив  свою  матір(а.с.57, 58-59 т.2),

-   показаннями   ОСОБА_4,  як   підозрюваного,  так  і  обвинуваченого  на досудовому  слідстві,  з  яких  вбачається, що  17.10. 2008 року   після св'яткування    дня  народження  матері ОСОБА_5  у  неї вдома,  він   її  побив  на  грунті  сварки,  якій  наніс ногами  не  менше  5-6  ударів   в  область  голови  і  близько 30  ударів в  інші  частини  тіла,   про  що   у  цей  день   у  вечорі  повідомив ОСОБА_6 і  ОСОБА_7, а  ранком 18.10. 2008 року  він вимив  свої  кросівки  від  крові, потім    прийшла   додому  ОСОБА_1,  якій  також  повідомили  про  те  що  сталося,  після   чого   вони  матір доставили  у  лікарню,  де  вона  померла(а.с.7, 70-72, 81, 103-105 т.2),

               -  протоколом відтворення обстановки та обставин події  від 19. 10. 2008 року,  з  якого   вбачається,  що  в  ході  цієї  слідчої  дії на  місці  скоєння  злочину  у  будинку АДРЕСА_1    засуджений  ОСОБА_4  добровільно  та  без  будь-якого  тиску    розповів  і  показав яким  чином вчинив   інкримінований    злочин,  тобто   він   17.10.2008 року  у  стані  алкогольного  сп'яніння  на  грунті  сварки   дійсно  побив  свою матір, якій  наніс  не  менше  5-6  ударів   ногами  в  область  голови  і  близько 26 ударів в  інші  частини  тіла(а.с.73-76 т.2),

                - з  висновку судово-медичної експертизи №  249 від 15.12. 2008 року  вбачається, що у потерпілої  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,   виявленні тяжкі  тілесні  ушкодження  небезпечні  для  її  життя  у  момент  їх  заподіяння   17.10. 2008 року,  що  спричинили  його  смерть, у  вигляді: закритої черепно-мозкової травми, крововиливи в  м'які  тканини  голови  та під м'які  та під тверду мозкову  оболонки,  закритої  тупої травми  грудної  клітки   і  крововиливи  в  грудну  клітку,  множинні  переломи  ребер  зліва  з  крововиливами  та  без  крововиливів   в  м'які   тканини навколо, рани  наколінників  і множинні   крововиливи   верхніх  та  нижніх  кінцівок,  перелому   правої  променевої  кістки  з  незначним  зміщенням  уламків,  які   виникли   прижиттєво від  не  менше 5  травматичних   ударів  руками  та  взутими  у  взуття  ногами;  виникнення  тілесних  ушкоджень   не  виключається  при  обставинах   вказаних  ОСОБА_4   при  відтворення  обстановки   і  обставин  події; у  крові  потерпілої  етиловий  спирт  не  виявлено( а.с. 22-25, 28-30 т.2).

              Таким  чином,   колегія  суддів   вважає  кваліфікацію  злочинних дій засудженого ОСОБА_4 судом  1-ї  інстанції   за  ч. 2  ст. 121  КК  України   в  умисному  заподіянні  потерпілій  ОСОБА_5 тяжких  тілесних  ушкоджень,  що  спричинило  її  смерть,  правильною   та  такою,  що  відповідає  матеріалам  справи .

 

            Разом  з   тим   колегія  суддів  вважає надуманими  та  такими,  що  не  заслуговують  на  увагу  доводи  засудженого ОСОБА_4 в   апеляції    про    те,  що  не  від  його  ударів   настала  смерть  матері  ОСОБА_5 і     його  вина  у  вчиненні  злочину   за  ч.2 ст. 121 КК  України  не доведена  та  досудове  та  судове  слідство  проведено  неповно  і  однобічно щодо   встановлення  обставин скоєння  цього злочину,  про  перекваліфікацію  його  дій   на  ч.1 ст. 121,   або  на ст.135  чи на  ст. 136 КК  України,    а  також  про  порушення    слідчим  його  права  на  захист  і  порушення  норм  КПК  України    при  допиті  свідків-родичів  та про  не  об'єктивність  проведених  експертиз  по  справі,  оскільки  ці  доводи  не  підтверджуються   матеріалами  кримінальної  справи.  Більш  того,  справа   розслідувана  органом  слідства  і   розглянута  судом    щодо  встановлення   дійсних  обставини  вчиненого  засудженим    злочину   повно  і  об'єктивно  відповідно  до  вимог  КПК  України.

            Порушень  норм  кримінально-процесуального  закону,  у  тому  числі пов'язаних з порушенням  права  засудженого  на  захист, а  саме  не  призначення   йому  захисника  за  ст. 45 КПК України  при  пред'явлені  обвинувачені  за ч.2 ст. 121  КК  України,  при  обрані  міри  запобіжного  заходу  та   не  ознайомлення   його з  матеріалами  справи  і   погроз  застосування  до  нього насильства  під час досудового  слідства,  про   які  засуджений  вказав  в  апеляції,  при провадженні  досудовому слідстві  та   під  час  судового розгляду   справи   не  встановлено  та  доводи   засудженого  в  апеляції  у  цій  частині  також  не  підтверджуються   матеріалами  справи.

            Судом  1-ї інстанції  на  підставі саме    достовірних  доказів по справі,  з  точки  зору  їх  стосовності,  допустимості   і  достатності,  обґрунтовано   доведена  вина   саме  ОСОБА_4    у  вчиненні інкримінованого  злочину,  передбаченого  ч.2 ст. 121  КК  України  та  підстав   перекваліфікації  його  дій  на  інші  норми  закону  колегія  суддів   не  вбачає.

 

                  При призначенні   засудженому  ОСОБА_4  покарання   суд 1-ї інстанції відповідно до вимог ст.  65  КК України   в  достатній    мірі   врахував ступінь тяжкості   та   суспільну  небезпечність  скоєного  ним  злочину,  насамперед,  що  він   раніше  судимий,   вчинив  два  злочини,  один  з яких  відноситься  до  категорії  тяжких   у  стані  алкогольного  сп'яніння,   а  також дані про його особу та  обставини, які   пом'якшують  та  обтяжують  йому покарання,   у  тому  числі  ті,  про які  вказав  в  апеляції,  а тому  колегія  суддів  вважає,  що   суд  1-ї інстанції  правильно  дійшов   висновку   про   призначення   йому   покарання   у  виді  позбавлення  волі  на  певний  строк,  яке  відповідає   вимогам  ст.ст. 65  і  70   КК України  та  не  є  занадто  суворим .

 

           Підстав  для  скасування  вироку   чи пом'якшення  засудженому  покарання  колегія  суддів не  вбачає.     

 

              Керуючись ст.ст.  362,  366 КПК України,  колегія  суддів

 

                                                            УХВАЛИЛА

 

Апеляцію  засудженого  ОСОБА_4  залишити без задоволення.

          Вирок  Маловисківського  районного суду   від  19  березня  2009 року стосовно   засудженого  ОСОБА_4  залишити   без зміни.

 

 

Судді: