УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20471/11
Справа № 22а-20471/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.3(4) інстанції – ОСОБА_1
Доповідач – Савіна Г.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю: позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації (третя особа - Криворізька міжрайонна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною відмову в проведенні перерахунку, стягнення недоотриманої допомоги при народженні дитини, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною відмову в проведенні перерахунку, стягнення недоотриманої допомоги при народженні дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19 липня 2007 року вона народила доньку ОСОБА_3, у зв’язку з чим отримала від відповідача одноразову допомогу при народженні дитини за період з 01.07.2007 року по 31.07.2008 року в сумі 8500 грн. та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але розмір цих сум менший ніж встановлено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тому 02.02.2009 року вона звернулась із заявою до відповідача з проханням здійснити їй перерахунок сум призначеної матеріальної допомоги та виплати допомогу в розмірі передбаченому законодавством України. Відповідачем їй було відмовлено, тому, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації щодо призначення допомоги при народженні дитини в розмірі меншому ніж гарантовано ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» як застрахованій особі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування; визнати неправомірними дії відповідача щодо надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому ніж гарантовано ст. 43 зазначеного Закону з 01.10.2007 року по 19.07.2010 року; визнати неправомірною відмову відповідача в проведенні перерахунку наданої суми допомоги при народженні дитини з 01.07.2007 року по 31.07.2008 року та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01.10.2007 року по 19.07.2010 року; стягнути з відповідача на її користь недоотриману допомогу при народженні дитини в розмірі 1963,80 грн. та недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.10.2007 року по 19.07.2010 року в розмірі 18676,02 грн. та стягнути з державного бюджету на її користь суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн. та 119,65 грн.
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визнано неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у відповідності до вимог та в розмірах встановлених статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми, з урахуванням суми, яка була виплачена у цей період. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3,40 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2010 року виправлено описки в постанові Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року, а саме: зазначено рік народження дитини ОСОБА_3 2007 замість 2010 та зазначено період за який суд зобов’язує відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року замість 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також зазначено ім’я позивача ОСОБА_4 замість Ульяна.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права. Зокрема, на її думку, суд першої інстанції неправомірно відмовив їй в задоволенні іншої частини її позовних вимог, застосував норми законів, які суперечать Конституції та обмежують її право, як застрахованої особи на отримання допомоги, залишив поза увагою, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним ст. 25 розділу ІІ Закону «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».
Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування постанови суду в частині задоволення позову та постановлення ухвали про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, судом першої інстанції не враховано, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, проводив позивачу виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на рік й у розмірі, передбаченому ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», при цьому кошти на виплату допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, в нього відсутні та законодавчо це питання не врегульовано.
Позивач ОСОБА_2 в запереченнях на апеляційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 до настання страхового випадку – народження доньки ОСОБА_3, 19.07.2007 року, працювала, тобто була застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
З 01.10.2007 року по 19.07.2010 року позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Криворізької РДА з серпня 2007 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язуючи відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму державної допомоги по догляду за дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за вказаний період здійснювалась виплата допомоги в заниженому розмірі.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції до 01.01.2008р., допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по день досягнення дитиною трьох років.
Пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який набрав чинності 01.01.2007 року, дію ч. 1 ст. 15 Закону України та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено на 2007 рік та правовідносини врегульовані абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абз. 3 ч. 2 ст. 56, та п. 14 ст. 71 втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними, у зв’язку з чим було поновлено дію ст. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції до 01.01.2008р.
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлюється з 01 квітня 2007 року - у розмірі 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - у розмірі 470 грн.
Однак, УПСЗН, продовжуючи застосовувати приписи абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», нараховувало та виплачувало позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з жовтня по грудень 2007 року в розмірах нижчих ніж передбачено законодавством, що підтверджується довідкою відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції правильно визначив, що саме з 01.10.2007 року, тобто з дня виникнення у позивача права на отримання допомоги по 31.12.2007 року - до кінця поточного року, дії відповідача щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», права позивача порушено.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України в діючій на той час редакції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідач наполягав на застосуванні приписів ч. 2 ст. 99 , ч. 1 ст. 100 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом 05 червня 2009 року, тобто із пропуском встановленого строку, відносно її вимог про визнання дій відповідача неправомірними щодо нарахування та виплати позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язання його здійснити перерахунок та виплатити на її користь зазначені виплати за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік.
Пропущений строк звернення до суду позивач поновити не просила.
Однак суд першої інстанції не врахував вищенаведеного й не застосував положень ст.ст. 99, 100 КАС України, дійшовши помилкового висновку про те, що позивач має право на задоволення позову в цій частині, так як зверталася до відповідача в досудовому порядку з відповідною скаргою, оскільки із заявою про перерахунок і доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини позивач звернулася до відповідача лише 02 лютого 2009 року. Крім того, Законом України «Про державну допомогу з дітьми» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не передбачено досудового вирішення спору.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частина 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень». Остання редакція неконституційною не визнавалась і діє до цього часу.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 2008 року не передбачена виплата допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Як убачається із позовної заяви позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення їй допомоги при народженні дитини у розмірі меншому ніж гарантовано ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та стягнути на її користь з відповідача недоотриману допомогу при народженні дитини в сумі 1963,80 грн. Визнати неправомірними дії відповідача щодо неперерахунку та невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.01.2009 року по 19.06.2010 року, стягнути з відповідача на її користь цю недоплату за період з 01.10.2007 року по 19.07.2010 року у розмірі 18676,02 грн.
Судом першої інстанції ці вимоги не розглянуто.
Абзацом 2 ч.2 ст.56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» передбачено, що допомога при народженні дитини здійснюється в розмірі 8500 грн. Її виплата здійснюється одноразово при народженні дитини у сумі 3400 грн. , решта- протягом наступних дванадцяти місяців рівними частками у порядку ввстановле6ному КМУ. Така допомога , згідно довідки (а.с. 25) позивачу була виплачена у повному обсягу. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абз. 2 ч.2 ст.56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» неконституційними не визнавалися.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок одноразової допомоги при народженні дитини в розмірі кратному 22,6 прожиткових мінімумів для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження та стягнення компенсації за невиплачену допомогу при народженні в сумі 1963,80 грн., не підлягають задоволенню, оскільки виплати відповідачем проводились у розмірі передбаченому законодавством.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 18676,02 грн. то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування позивачу такої допомоги є компетенцією Управління праці та соціального захисту населення і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такої допомоги.
Таким чином, адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не розраховувати та стягувати суму такої допомоги.
В порушення вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судом стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн., оскільки якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
За таких підстав колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям, відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п. 4 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації (третя особа - Криворізька міжрайонна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною відмову в проведенні перерахунку, стягнення недоотриманої допомоги при народженні дитини відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
ОСОБА_5