2-3514/09

    РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 квітня 2009 року. Суворовський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді     Колєсніченко Т.Є.

при секретарі     Шевченко О.В.

за участю адвоката                                                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до АКБ „Транс банк”  в особі філії „Херсон-Трансбанк” про повернення вкладу по депозиту, -

        встановив:

 

          ОСОБА_2 . звернулась  до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 13.02.2008р. між нею та відповідачем було укладено депозитний договір в іноземній валюті для фізичних осіб. За умовами вказаного  договору позивач  повинна  05.03.2009 р. отримати внесені нею на рахунок банку грошові кошти з відповідними відсотками. В березні 2009р. ОСОБА_2 . звернулась до Банку з вимогою про повернення суми вкладу по закінченню строку дії договору, на що їй було відмолено, у зв’язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів банку. Тому позивач  звернулась до суду та просить стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 27000 доларів США,  відповідні відсотки за вкладом  та спричиненому моральну шкоду в розмірі 1000грн.

В судовому засіданні представник позивача за ордером ОСОБА_1   позовні вимоги підтримав  на підставах зазначених в позові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача  за дорученням  Соколова О.В. судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилюючись на постанову НБУ №97 від 28.02.2009р., якою  введено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Щодо відшкодування моральної шкоди також заперечувала, вважаючи дану вимогу необґрунтованою. Просила відмовити в задоволенні позову.

     Зі згоди сторін, відповідно до положень ст. 130 ч. 4 ЦПК України, суд ухвалює рішення у попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягаючим частковому  задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно договору № 1129-8  від 13.02.2008 року, укладеного між АКБ „Транс банк”  в особі заступника директора філії „Херсон-Трансбанк” та ОСОБА_2 , остання  внесла на рахунок банку 30000доларів США.  Днем повернення грошових коштів є 17.02.2009р. (п.1.2Договору) Відповідно до вказаного договору, даний вклад являється депозитним, процентна ставка за депозитом становить 11 відсотки річних.

В судовому засіданні встановлено, що  по закінченню строку дії договору, позивач звернувся до банку  з метою отримати внесені кошти, але її було запропоновано укласти новий договір, так 17.02.2009р. ОСОБА_2 . знову уклала депозитний договір № 1129-10 в іноземній валюті для фізичних осіб та внесла на рахунок Банку 27 000 доларів США, що підтверджується квитанцією №20_31, строк дії даного договору до 05.03.2009р.

Згідно заяви від 03.03.2009р. ОСОБА_2 .  звернулась до Банку з заявою про повернення суми вкладу по закінченню строку дії договору, відповідь на її звернення з даного приводу відповідачем залишенні без задоволення, грошові кошти по теперішній час не повернуто, хоча згідно ст. 1068 ч.3 ЦК України, банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або  перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного документа.

Так само ст..1060 ч.2 ЦК України передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які  встановлені договором.

П.2.8 Договору передбачено що по закінченню строку дії договору Банк повертає вкладнику суму вкладу і нараховані проценти.

Сума відсотків за спірним договором складає 169,8 доларів США ( 27000/100*13.5=3645 доларів США відсотки за рік; 3645/365*17=169,8 доларів США)

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо неповернення позивачу депозитного вкладу з відповідними відсотками є неправомірними та такими що порушують його права.

Щодо вимог про стягнення з відповідача  на користь позивача моральної шкоди в розмірі 100грн., суд вважає дану вимогу такою що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст.. 611 п.4 ч.1 ЦК України, в разі порушення зобов’язання правові наслідки щодо відшкодування моральної шкоди настають, якщо це встановлено договором або законом. Так як між сторонами існували договірні відносини, за умовами яких відшкодування моральної шкоди за порушення зобов’язання не передбачалося, а відшкодування моральної шкоди з підстав передбачених п.5 ст.4 Закону України „Про захист прав споживачів” можливо лише за умов, що така шкода була заподіяна небезпечною для життя і здоров’я людей послугою у випадках, передбачених законодавством, що позивачем не було доведено.

                   Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави також  стягується 270 доларів США судового збору та 30 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення..  

Керуючись ст. 1058,1060,1061,1068, 1075 ЦК України, Декретом КМ України від 21.01.1993р., №7-93 „Про державне мито(редакція від 01.01.2008р.) ЗУ „Про захист справ споживачів”, Указом Президента „Про державну реєстрацію нормативно-правових  актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, ст..ст. 10,60,212-215,224 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

                      Позов ОСОБА_2   – задовольнити.

                       Стягнути з   АКБ „Трансбанк” на користь   ОСОБА_2   заборгованість  за договором  № 1129-10  від 17.02.2099 року в розмірі   27169,8 доларів США.

                    Стягнути з   АКБ „Трансбанк” на користь  держави судовий збір в розмірі 270 доларів США.

                        Стягнути з   АКБ „Трансбанк” на користь  Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30грн.

     Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                     

Суддя:     Т.Є. Колєсніченко