Справа №10-443/10р. Головуючий у І інстанції
ОСОБА_1
Доповідач - Перетятько В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого - Перетятька В.О.;
суддів - Макарова Ю.М., Яременка О.Д.;
з участю прокурора - Феденяка В.Р.;
адвоката - ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2І, в інтересах ОСОБА_3 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2010 року,
встановила:
Цією постановою задоволено подання старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, приватного підприємця, одруженого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше несудимого.
Як вбачається з матеріалів справи, досудовим слідством у кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою домовленістю з гр. ОСОБА_3, з метою отримання прибутку за рахунок одержаних коштів від ОСОБА_6 в сумі 65 тис. доларів США, придбали в республіці Угорщина полівінілхлорид в кількості 45т., який ввезли на митну територію України та розвантажили на території складських приміщень, розташованих у м. Львові по вул. Шевченка, 313.
В подальшому, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виникли суперечки, внаслідок яких ОСОБА_5 з метою виконання зобов”язань перед ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності, виданої ТзОВ „Галичтрансмакс” 05.01.2010 року щодо транспортування вказаного полівінілхлориду замовнику в м. Константинівка Донецької області, тобто ОСОБА_6, 09.04.2010 року перевіз даний товар на територію складських приміщень, розташованих у м. Львові по вул. Конюшинна,6, та того ж дня уклав договір зберігання вказаного майна з ТзОВ ’’Інтерсплав”.
В зв”язку з цим, 11.04.2010 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМСВУ у Львівській області про викрадення ОСОБА_5 належного йому полівінілхлориду у кількості 45 т.
За результатами проведеної перевірки в порядку ст.97 КПК України Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області 20.04.201 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінально справи за фактом крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 т., на підставі ст.6 ч.1 п.2 КПК України.
В подальшому, у ОСОБА_3 виник умисел на незаконне заволодіння вказаним майном, шляхом висунення незаконної вимоги до ОСОБА_5 про передачу йому права на полівінілхлорид, належний замовнику ОСОБА_6
Реалізуючу свій злочинний умисел, ОСОБА_3 повідомив про намір незаконного заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі раніш знайомим начальнику сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них УКР ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 та спеціалісту 1 -ї категорії відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_8, які є працівниками правоохоронних органів, тобто службовими особами, які виконують організаційно-розпорядчі повноваження, на що останні погодилися.
13.05.2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою вимагання прав на майно прибули на територію складської бази, розташованої у м. Львові по вул. Конюшинна, 6.
Перебуваючи у вказаному місці, близько 21.00 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також невстановлена слідством особа, яка діяла за вказівкою ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем працівників правоохоронних органів, з метою незаконного обернення на користь ОСОБА_3 полівінілхлориду в кількості 45т. та позбавлення ОСОБА_5 прибутку від продажу даного майна, вчинили фізичне насильство над ОСОБА_5 шляхом нанесення йому ударів в тулуб. Після чого, невстановлена слідством особа, яка діяла за вказівками ОСОБА_7, застосовуючи спецзасіб „кайданки”, помістила його до автомобіля ОСОБА_7, де продовжила застосовувати до останнього насильство, що полягало у нанесенні ударів у тулуб. У свою чергу, працівники правоохоронних органів ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та присутній при цьому ОСОБА_3, діючи за попередньою домовленістю, висловлювали вимогу ОСОБА_5 про передачу ОСОБА_3 права власності на вказане майно, однак останній відмовився виконувати їх вимоги.
В подальшому, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння полівінілхлоридом в кількості 45 т., на автомобілі ОСОБА_7 привезли ОСОБА_5 на вул. Городоцьку у м. Львові поблизу магазину „Метро”, де застосовували до останнього насильство у вигляді удушення за допомогою протигазу та продовжили висловлювати йому вимоги про передачу ОСОБА_3 права власності на вказане майно.
В результаті вказаних дій ОСОБА_8, ОСОБА_7, невстановленої слідством особи та ОСОБА_3, ОСОБА_5 погодився на їх протиправні вимоги та за вказівкою написав власноручно розписки про те, що дозволяє ОСОБА_3 „забрати товар на вул. Конюшиній, 6 в кількості 35 т., а саме полівінілхлорид „ та про те, що не має жодних до нього претензій з приводу його заяви до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ України у Львівській області за фактом крадіжки вказаного майна.
Таким чином, ОСОБА_3, діючи умисно, вчинив підбурювання службових осіб до вимагання групою осіб, що завдало майнової шкоди ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в особливо великих розмірах в сумі 65 тис. доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 515183,5 грн. та що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Після цього, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є працівниками правоохоронних органів, тобто службовими особами, які виконують організаційно-розпорядчі функції, діючи за попередньою змовою, повторно вирішити шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5 заволоділи його грошовими коштами в особливо великому розмірі за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом, нібито, вчиненої крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 т. з території складських приміщень, розташованих у м. Львові по вул. Шевченка, 313, та за фактом, нібито, давання ОСОБА_5 хабарів співробітникам Львівської митниці за перетинання митного кордону України товарів без належних документів.
З цією метою, 14.05.2010 року, близько 03.00 год., перебуваючи поблизу магазину „Метро”, розташованого у м. Львові по вул. Городоцькій, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, зловживаючи службовим становищем, достовірно знаючи, що Шеаввченківським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області 20.04.2010 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінально справи за заявою ОСОБА_3 від 11.04.2010 р. про крадіжку полівінілхлориду, повідомили ОСОБА_5 про необхідність передачі їм грошових коштів в сумі 35 тис. доларів США за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом вказаної крадіжки та за фактом давання ОСОБА_5 хабарів співробітникам Львівської митниці за перетинання митного кордону України товарів без належних документів, однак, останній відмовився виконувати їх вимоги.
В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , 19.05.2010р. в приміщенні кафе „Тиса” що у м. Львові, в період часу приблизно з 14.00год. до 16.30 год., та 20.05.2010 р. в приміщеннях кафе ’’Перлина парку” в період приблизно з 12.15 до 13.30 год. та „Золотий Вепр” в період часу приблизно з 18.00 год. до 19.00 год., розташованих у м. Львові, за попередньою домовленістю з ОСОБА_7, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_5, з метою створення у нього та його знайомого адвоката ОСОБА_9 уявлення щодо можливості вирішення ними питання про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки, шляхом впливу на службових осіб Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, та за фактом давання хабара, шляхом впливу на службових осіб ГУМВСУ у Львівській області, повторно, неодноразово висловлювали останньому пропозиції про необхідність передачі вказаної суми грошей за непритягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за фактом, начебто, крадіжки вказаного майна, за позитивне вирішення питання в межах оперативно-розшукової справи, заведної нібито, за фактом незаконного ввезення ОСОБА_5 товарів на митну територію України. В підтвердження своїх намірів ОСОБА_8 надав ОСОБА_9 оригінал пояснень працівників Львівської митниці, які начебто, отримували від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 200 та 400 доларів США в якості хабара за перетинання митного кордону України та товарів без належних документів.
21.05.2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9, будучи помилково впевненими в удаваних ОСОБА_8 та ОСОБА_7 можливостях вирішити питання щодо непорушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5, за попередньою домовленістю з ОСОБА_8, близько 16.00 год., хибно вважаючи, що останні можуть вплинути на результат прийнятого працівниками Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області та ГУМВСУ України у Львівській області рішення за фактом, начебто, крадіжки та контрабанди товарів, прибули до службового кабінету начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_10 де ОСОБА_5 отримав оригінали розписок щодо передачі прав розпорядження на вищевказаний полівінілхлорид на користь ОСОБА_3 та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.04.2010 року за заявою останнього від 11.04.2010 року.
В свою чергу ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 грошові кошти ву сумі 33850 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 21.05.201р. складає 268284,9 грн. за вирішення питання щодо не порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за фактом контрабанди та крадіжки зазначеного вище полівінілхлориду.
Цього ж дня, близько 17.00 год., ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_10 були затримані в службовому кабінеті останнього працівниками 14-ВВБ СВБ МВС України, а грошові кошти в сумі 33850 доларів вилучені.
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, за попередньою змовою з ОСОБА_7, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_5 в особливо великому розмірі у вказаній сумі, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 268284,9 грн. та що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
31.05.2010 року Геруну пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 4 ст.27 ч.4 ст.189, ч.4 ст.190 , ч.4 ст.27 ч.3 ст.364 КК України.
02.06.2010 року Галицьким районним судом м. Львова ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
21.07.2010 року Галицьким районним судом м. Львова ОСОБА_3 строк тримання під вартою продовжено до трьох місяців.
В апеляції захисник ОСОБА_2І, просить скасувати постанову судді про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 до чотирьох місяців. Покликається, що суд не взяв до уваги стан здоров’я ОСОБА_3, його сімейні обставини (перебування дружини на останньому місяці вагітності), а також те, що по справі закінчено проведення всіх слідчих дій; не навів у постанові жодних аргументів на користь доцільності та необхідності утримання останнього під вартою, та достатньо не мотивував обставин, що дають підстави вважати, що ОСОБА_3 буде ухилятися від слідства і суду, та перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати свою злочинну діяльність.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора про необхідність відмови у задоволенні апеляції, ознайомившись з матеріалами досудового слідства, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколу судового засідання та постанови суду, судом першої інстанції, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, в цілому досліджено ті обставини, які мали значення для прийняття рішення по вказаній справі, в тому числі на які покликається захисник в своїй апеляції.
Згідно із ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слід враховувати тяжкість злочину, вік обвинуваченого, стан його здоров”я, сімейний і матеріальний стан, інші характеризуючі обставини, що передбачаються і п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”.
Відповідно до ст.149 КПК України тримання під вартою є найбільш суворий запобіжний захід, у зв”язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш) суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов”язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки. При цьому слід мати на увазі, що взяття під варту та тримання під ватою на стадії досудового слідства застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що ця особа може ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі чи продовжувати злочинну діяльність. ( ч.2 ст.148 КПК України).
Як правильно зазначено в постанові суду, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину, санкція статті яких передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років. Разом з тим, зважаючи на те, що вчинення злочину йому інкримінується у групі осіб та на характер самого злочину, колегія суддів вважає, що це дає достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачуваний може перешкоджати встановленню істини у справі, уникнути слідства (хоча таке знаходиться на завершальній стадії) і суду, та з метою подальшого забезпечення процесуального рішення у справі.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи апеляції не містять обгрунтованих даних, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв”язку з тим, судом першої інстанції обгрунтовано прийнято рішення про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою до трьох місяців, та доводи викладені в апеляції захисника не можуть бути підставою для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш суворий.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2010 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 до чотирьох місяців - залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий: Судді: