Справа №10-248/10р. Головуючий у І інстанції
ОСОБА_1
Категорія - ч. 2 ст.364, ч.2 ст.366 та
ін. КК України Доповідач - Перетятько В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого - Перетятька В.О.;
суддів - Макарова Ю.М., Яременко О.Д.;
з участю прокурора - Кельбаса A.A.;
адвокатів - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 30.04.2010 року про відмову в продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4,
встановила:
Цією постановою відмовлено в задоволенні подання старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_5 про продовження строку утримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ОСОБА_1”Яновичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_2/вл., зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженому, який має на утриманні неповнолітню дитину, працюючому головою правління ВАТ „Львівська макаронна фабрика”, раніше не судимому.
Як вбачається з матеріалів справи, досудовим слідством у кримінальній праві встановлено, що голова правління ВАТ „Львівська макаронна фабрика” ОСОБА_7, з метою отримання кредитних коштів ТзОВ ТД „Львівська макаронна фабрика,, за кредитними договором № 35/2005 року від 15.04.05 р. та додаткової угоди до нього від 10.05.05., укладеним між ТзОВ ТД „Львівська макаронна фабрика,, та ВАТ „Мегабанк”, передав банку у заставу згідно договору іпотеки від 10.05.05 р., посвідченого нотаріально та зареєстрованого за № 2423, не житлову будівлю позначену на плані літерами А.3-4 (виробничий корпус), що на вул. Городоцькій, 170 у м. Львові, що стало підставою для отримання службовими особами ТзОВ ТД „Львівська макаронан фабрика” кредитних коштів від ВАТ „Мегабанк” на суму 3 млн.грн.
В подальшому, 05.08.05 р., голова правління ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересів служби, з метою незаконного одержання кредитних коштів за кредитними договорами № 354/2005 та 355/2005 від 05.08.05 p., укладених з ВАТ КБ ’’Надра”, маючи умисел на незаконне отримання даним товариством кредитних коштів, достовірно знаючи про те, що приміщення нежитлової будівлі, позначеної на плані літ.А3-4 (виробничий корпус), перебував у заставі ВАТ ’’Мегабанк”, без отримання згоди заставодержателя, надав ВАТ КБ „Надра” завідомо неправдиву інформацію, а також вніс неправдиві дані до договору іпотеки від 25.08.05р., посвідченого нотаріально та зареєстрованого за № 4585, про відсутність обтяжень на вказане нерухоме майно, що стало підставою для незаконного отримання ВАТ „Львівська макаронна фабрика” кредитних коштів від ВАТ КБ ’’Надра” за кредитним договором 354/2005 року та 355/2005 від 05.08.05 р. на суму 6,5 млн. грн. та 1 247 107 ОСОБА_4 відповідно, які на даний час не повернуті, внаслідок чого банку заподіяно майнову шкоду на загальну суму 7 159 148, 14 грн. та 1 554 816, 28 євро, що станом на 02.02.2010 p., згідно офіційного курсу НБУ складає 17 304 212, 76 грн.
Таким чином, внаслідок зловживання головою правління ВАТ „Львівська макаронна фабрика,, ОСОБА_7 службовим становищем, службового підроблення та надання установі банку з метою одержання кредиту за відомо неправдивої інформації, заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом інтересам юридичних осіб та спричинено тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні ВАТ КБ „Надра” матеріальних збитків, які більш ніж в 250 разів перевищують неоподатковуваний мінімумів доходів громадян.
02.03.2010 року ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 115 КПК України по підозрі вчинення злочинів, передбачених ст.364 ч.2, 366 ч.2, 222 ч.2 КК України.
05.03.2010 року Галицьким районним судом м. Львова ОСОБА_6 продовжено строк затримання до 10 діб, а саме до 11.03.210 року.
11.03.2010 року Галицьким районним судом м. Львова обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
10.03.2010 року ОСОБА_7 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2, 222 ч.2 КК України.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову суду скасувати, а справу за поданням слідчого СВ СУ прокуратури Львівської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7М направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Покликається, що не дивлячись, що обвинувачений має постійне місце проживання та роботи, матеріали кримінальної справи дають підстави вважати, що ОСОБА_7, який не сприяє встановленню істини в кримінальній справі, перебуваючи на волі, може, перешкодити встановленню істини по справі, ухилятися від слідства, та від виконання процесуальних, рішень. Крім того, по справі слід провести ряд процесуальних і слідчих дій, спрямованих на завершення досудового слідства.
Характер та обставини вчиненого ним злочину характеризують ОСОБА_7 як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну для досягнення своїх злочинних цілей, залишаючись на волі може продовжити злочинну діяльність.
Оскільки обвинувачений є працездатний, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не хворіє, одружений, не судимий, має постійне місце проживання, має неповнолітню дитину. Даних, які б перешкоджали утриманню його в слідчому ізоляторі немає.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, міркування захисника про необхідність відмови у задоволенні апеляції, ознайомившись з матеріалами досудового слідства, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколу судового засідання та постанови суду, судом першої інстанції, при вирішенні питання про відмову в продовженні терміну тримання під вартою обвинуваченому, в цілому дослідив ті обставини, які мали значення для прийняття рішення по справі про відмову в продовженні строку тримання під вартою, в тому числі і ті, на які покликається прокурор в апеляції.
Згідно із ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слід враховувати тяжкість злочину, вік обвинуваченого, стан його здоров”я, сімейний і матеріальний стан, інші характеризуючи обставини, що передбачаються і п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”.
Відповідно до ст.149 КПК України тримання під вартою є найбільш суворий запобіжний захід, у зв”язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш) суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов”язків, що випливають із ч.2 ст.148КПК України, і його належної поведінки. При цьому слід мати на увазі, що взяття під варту та тримання під ватою на стадії досудового слідства застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що ця особа може ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі чи продовжувати злочинну діяльність. ( ч.2 ст.148 КПК України).
Як правильно зазначено в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, проте суддя першої інстанції підставно не погодився з доводами слідчого і прокурора на підтримання подання про продовження тримання під вартою обвинуваченого, оскільки суду не надано об”єктивних даних, які б давали підставу вважати, що обвинуваченому необхідно продовжити термін найбільш суворого запобіжного заходу, а саме органом досудового слідства не наведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі буде ухилятися від досудового слідства та продовжувати злочинну діяльність, а в подальшому ухилятися від виконання процесуальних рішень.
Правильно взято до уваги, сімейний стан обвинуваченого, те, що останній має постійне місце проживання, праці, позитивно характеризується, на утриманні в останнього перебуває неповнолітня дитина, хворі батьки, незадовідний стан його здоров”я, потреба в отриманні медичної допомоги.
Окрім того, з 26.03.2010 року з обвинуваченим ніяких слідчих дій не проводилось, а тому судом першої інстанції прийнято правильне рішення про відсутність необхідності задоволення подання по продовження терміну утримання під вартою.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи апеляції не містять обґрунтованих даних, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв”язку з тим, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про відмову в продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, та доводи викладені в апеляції прокурора не можуть бути підставою для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш суворий.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 30.04.2010 року про відмову в продовженні строку утримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий: Судді: