Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/258/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції ОСОБА_2 С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015 року. Суддя Апеляційного суду Кіровоградської області Деревінський С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Кіровського районного суду м.  Кіровограда  від 26.11.2015 року.

Цією постановою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який не працює, студент 2 курсу КДПУ, проживає за адресою:  ІНФОРМАЦІЯ_3 корп. № 2 кв. № 70 м. Кіровоград, ідентифікаційний код № НОМЕР_1,  

визнано винним  у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір 243 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга розглянута з участю ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровського районного суду м.  Кіровограда  від 26.11.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, 26.10.2015 року о 01 год. 55 хв., по вул. Попова м. Кіровограда, біля кафе «Албена» керував транспортним засобом «Мазда 626», реєстраційний номер  НОМЕР_2  з  ознаками наркотичного сп’яніння. 

Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп’яніння в Кіровоградському обласному наркологічному диспансеру ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків.

Своїми діями, ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене  ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що 26.10.2015 року о 01 год. 55 хв. під час керування автомобілем «Мазда 626», реєстраційний номер  НОМЕР_2 на вул. Попова м. Кіровограда, біля кафе «Албена», був зупинений працівниками міліції. Працівники міліції звинуватили його у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп’яніння та запропонували пройти медичний огляд. Він відмовився від проходження медичного огляду, пояснивши, що хворіє на астигматизм, до того ж не був згоден з твердженням працівників міліції про його перебування у стані наркотичного сп’яніння.

При цьому, апелянт доводить, що працівники міліції, після зупинки транспортного засобу, не пропонували йому пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів, чим порушили вимоги п. 1.6 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортного засобу ознак алкогольного, наркотичного сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену наказом МВС України, МОЗ України від 09.09.09 №400/600 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 06.10.09 за № 931/16947 (далі Інструкція), згідно якої огляд проводиться уповноваженою особою Державтоінспекції МВС на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.

Крім того, під час розгляду справи, суд не викликав і не допитав як свідка працівника ДАІ, стосовно ознак, з яких він дійшов переконання, що ОСОБА_3 перебував у стані наркотичного сп’яніння.

Заслухавши ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, дотримуючись меж апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Дослідженням матеріалів справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, згідно яких  26.10.2015 року о 01 год. 55 хв., по вул. Попова м. Кіровограда, біля кафе «Албена», ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Мазда 626», реєстраційний номер  НОМЕР_2  з  ознаками наркотичного сп’яніння. 

Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп’яніння в Кіровоградському обласному наркологічному диспансеру ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків.

Даний висновок суду першої інстанції об’єктивно підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 2018510 від 26.10.2015 року (а.с.1); - поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6,  згідно яких 26.10.2015 року в їх присутності, водій ОСОБА_3, що керував автомобілем «Мазда 626», реєстраційний номер НОМЕР_2, відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп’яніння. Після чого був відсторонений від керування автомобілем (а.с.3,4.5).

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується його поясненнями, даними суду першої інстанції, а також викладеними в апеляційній скарзі, згідно яких, того дня, тобто, 26.10.2015 року о 01 год. 55 хв., на вул. Попова м. Кіровограда, біля кафе «Албена», він керував автомобілем «Мазда 626», реєстраційний номер  НОМЕР_2, був зупинений працівниками міліції. На пропозицію працівників міліції, відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп’яніння.

Слід зазначити, що пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) визначає обов’язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, для настання адміністративної відповідальності, згідно диспозиції даної частини статті, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Отже, суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності та кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, обґрунтовано визнав його винним та наклав на нього адміністративне стягнення.

За таких обставин, доводи апеляції, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними і такими, що суперечать вимогам ПДР України, які зобов’язують водія, незалежно від його суб’єктивного ставлення, на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Оскільки, під час судового розгляду ОСОБА_3 фактично визнав, що порушив вимоги п. 2.5 ПДР України і безпідставно відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп’яніння, у суду першої інстанції не було підстав викликати і допитувати як свідка працівника міліції, що склав стосовно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення.

До того ж в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні клопотання ОСОБА_3 про допит як свідка працівника міліції, який склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, ознаки наркотичного сп’яніння, які були виявлені у ОСОБА_3 і стали підставою для працівника міліції вимагати від нього пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп’яніння, зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: поведінка ОСОБА_3 не відповідала обстановці, млява мова, неприродне бліде обличчя (а.с.1).

Виявлені працівником міліції у ОСОБА_3 ознаки наркотичного сп’яніння, відповідають ознакам наркотичного сп’яніння, зазначених в п. 1.4 Інструкції, на яку він посилається в апеляційній скарзі.

При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог п. 2.12 цієї ж Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп’яніння, уповноважена особа

Державтоінспекції МВС направляє цю особу до найближчого закладу

охорони здоров’я. Спеціальні технічні засоби у цьому випадку не застосовуються, застосовуються лише у разі необхідності визначення стану алкогольного сп’яніння.

За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції ОСОБА_3, що працівники міліції порушили вимоги п. 1.6 Інструкції, так як спеціальні технічні засоби для виявлення стану наркотичного сп’яніння, не застосовуються, а проводиться огляд в закладі охорони здоров’я.

Проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення і доводи апеляційної скарги в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що за обставин, встановлених судом першої інстанції, 26.10.2015 року о 01 год. 55 хв. під час керування транспортним засобом, ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в цьому немає жодного сумніву.

Даний висновок ґрунтується на достовірних, належних, допустимих і достатніх доказах, зібраних відповідно до вимог ст. 251 КУпАП і правильно оцінених судом першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом і правосвідомістю.

Перевіркою матеріалів адміністративної справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, а під час провадження по справі дотримано вимог ст. 245 КУпАП.

Проявів упередженості до ОСОБА_3 з боку суду першої інстанції під час розгляду справи, апеляційним судом не встановлено, судовий розгляд проведено у відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, спрямовано на всебічне, повне й об’єктивне дослідження і встановлення фактичних обставин справи, справа розглянута з дотриманням закону.

При накладенні на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, визначення його виду і міри судом першої інстанції дотримано вимог ст. 33 КУпАП та забезпечено досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст. 23 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляції ОСОБА_3, а тому постанову суду першої інстанції залишає без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м.  Кіровограда  від 26.11.2015 року щодо ОСОБА_3, без змін.

 Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області                                          ОСОБА_2