ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" червня 2006 р.

Справа № 2/87-92.

За позовом Державної податкової адміністрації у волинській області

          до Товариства з обмеженою відповідальністю „Близнюки” ЛТД

         м. Луцьк  та Товариства з обмеженою відповідальністю „Спейсленд”

         м. Київ

          про визнання усної угоди купівлі-продажу недійсною та застосування

         наслідків передбачених ст. 49 ЦК (1963р.), ст. 208 ГК України –

         стягнення в доход держави 16615,20грн.      

                                                                                                   Суддя Черняк Л.О.  

                                                                                    при секретарі Яцишин В.А.

          Представники:

          від позивача: Грицишина І.О., податковий інспектор, дов. від

                                   26.01.06р. №818/10-010.

          від відповідача - ТзОВ „Близнюки”: Хохлов В.О. –адвокат, дов.

                                      від 21.02.06р.

          Згідно ст. 160 КАС України в засіданні суду 07.06.06 було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          Представникам сторін в засіданні суду роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.

          Суть спору: позивач –ДПА у Волинській області в позовній заяві, в уточненні позовних вимог від 05.06.06 року просить визнати недійсними угоди купівлі продажу, укладені в усній формі протягом січня–лютого 2002 року між ТзОВ „Близнюки” ЛТД та ТзОВ „Спейсленд” на суму 16615,20 грн.; просить застосувати наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, передбаченого ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), ст. 208 ГК України –стягнути з товариства „Близнюки” ЛТД в доход держави 16615,20 грн., вартості отриманих товаро-матеріальних цінностей; стягнути з ТзОВ „Спейсленд” в доход держави 16615.20 грн., отриманих від товариства „Близнюки” ЛТД.

          Свої вимоги податкова служба в позовній заяві та в засіданні суду обгрунтовує таким.

          В ході перевірки про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством „Близнюки” за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р. (акт перевірки від 14.03.05 р. № 00534/13/26-2/20136428) було встановлено, що по усній домовленості товариство „Близнюки” згідно податкових накладних в період з 30.01.02 р. по 15.07.02 р. за номером 29-82 та накладних : №28 від 30.01.02, № 36 від 05.02.02 всього на суму 16615,20 грн. отримало від товариства „Спейсленд” спецодяг. Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі через банківські рахунки.

          Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22.09.04р. визнано недійсними статут ТзОВ „Спейсленд” та свідоцтво про державну реєстрацію товариства з дати державної реєстрації. Визнано недійсною реєстрацію „Спейсленд” (свідоцтво №35594153 від 13.12.2001 р.) платником податку на ПДВ від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість. Визнано недійсними первинні документи бухгалтерського та податкового обліку товариства „Спейсленд”, та визнано таким, що не набуло статусу юридичної особи. Зобов’язано Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію анулювати запис у журналі обліку реєстраційних справ про державну реєстрацію товариства „Спейсленд” від 29.10.2001 р.

          Зобов’язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва скасувати реєстрацію платником податку на додану вартість (свідоцтво №35594153) від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

          В судовому засіданні Ковальов Г.Г., (який звернувся з позовною заявою до суду про визнання недійсними установчих документів товариства „Спейсленд” посилався на те, що восени 2001 р. у міському транспорті у нього викрали гаманець, у якому знаходився паспорт, до правоохоронних органів з цього приводу не звертався, оскільки через місяць знайшов паспорт у своїй поштовій скрині.

          При цьому суд виходив з того, що співзасновником та директором товариства „Спейсленд” згідно із статутом є гр. Ковальов. В порушення вимог законодавства (ст. 87 ЦК України, 56 ГК України) товариство створене без відповідного рішення осіб, які зазначені як засновники підприємства.

          Отже, позивач вважає, що, зазначені обставини вказують на те, що товариство „Спейсленд” діяло з конкретною метою, яка спрямована на приховування отриманих коштів від оподаткування, а оскільки така мета суперечить одному основних принципів існуючого суспільного ладу, вона не відповідає інтересам держави і суспільства.

          Відповідач –товариство „Близнюки” в своїх поясненнях проти позову заперечив обгрунтовуючи таким.

          До угод, що підпадають під ознаки ст. 49 Цивільного кодексу УРСР належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або  незаконне користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу –землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14.15 Конституції України, р. ІІ закону України „Про власність”)

          Для прийняття рішення необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

          Така ознака, як завідомість, свідчить, що сторони виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

          Враховуючи викладене та виходячи із змісту позову стає зрозумілим, що вимоги ст. 49 ЦК України ТзОВ „Близнюки” ЛТД не порушило, що власне констатує в позові і сам позивач: „Таким чином, за змістом цивільного кодексу України зобов’язання між сторонами виконані в повному об’ємі”.

          Посилання позивача на ніби наявний у ТзОВ „Близнюки” ЛТД та ТзОВ „Спейсленд” умисел на приховування від оподаткування прибутків та доходів, реєстрація підприємства на підставну особу ще в якійсь мірі можуть стосуватися ТзОВ „Спейсленд”, але ніяк не ТзОВ „Близнюки” ЛТД, яке від товарних операцій з ТзОВ „Спейсленд” сплатило всі податки, що не заперечує в позовній заяві сам позивач.

          ТзОВ „Близнюки” ЛТД не змінювало своєї юридичної чи фактичної адреси, не уникало перевірок від податкових органів,           таким чином, в діях ТзОВ „Близнюки” ЛТД відсутній умисел на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

          Посилаючись в позові на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2004 року про визнання недійсним статуту ТзОВ „Спейсленд” як на доказ його фіктивності та на факт реєстрації ТзОВ „Спейсленд” з порушенням чинного законодавства на підставну особу позивач не надає суду будь-яких доказів про виключення ТзОВ „Спейсленд” з державного Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.

                    Навпаки, з отриманих згідно ухвали господарського суду від 13 лютого 2006 року відповідей з Головного управління статистики в м. Києві вбачається, що станом на 9 березня 2006 року ТзОВ „Спейсленд” значиться зареєстрованим в ЄДРПОУ.

          В той же час, в п. 19 роз’яснення № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» президія Вищого арбітражного суду зазначила: „Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації (стаття 6 Закону України „Про підприємства в Україні”). Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України (стаття 34 цього ж Закону).

          За змістом частини дев’ятнадцятої статті 8 Закону України „Про підприємництво” підприємство втрачає статус юридичної особи із виключенням його з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.

          Отже саме лише визнання арбітражним судом недійсними установчих документів підприємства або рішення про створення підприємства, а також прийняття арбітражним судом рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру”.

          А тому, враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що всі угоди між ТзОВ „Близнюки” ЛТД та ТзОВ „Спейсленд” відбувалися в 2002 році, тобто, ще до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2004 року про визнання недійсним статуту ТзОВ „Спейсленд”, яке по суті не має вирішального юридичного значення, у позивача відсутні правові підстави для обгрунтування недійсності угод, посилаючись при цьому лише на визнання недійсним статуту ТзОВ „Спейсленд”.

          В той же час, неподання звітності ТзОВ „Спейсленд” та несплата ним відповідних податків не є підставою для визнання угоди недійсною.

          Така позиція Вищого Арбітражного суду України чітко зафіксована в п. 1.1. оглядового листа № 01-8/481 від 20.04.2001 року „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними”, де на аналізі конкретних справ зазначено: „Невиконання стороною угоди обов’язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною”.

          В подальшому, в п. 1.3. вказаного оглядового листа Вищий Арбітражний суд України зазначає: „Порушення сторонами законодавства про податки не є підставою для визнання договору недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов’язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною”.

          Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін суд,

встановив:

          Податковим повідомленням-рішенням від 15.03.05р. № 0000322600/0 за наслідками акту перевірки від 14.03.05 р. № 13/26 –2/20136428 товариству „Близнюки” було визначено суму податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 13449 із них: основний платіж –8966 грн., штрафна санкція –4483 грн.

          Актом перевірки від 14.03.05 р. Луцькою ОДПІ було встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.09.04 р. визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію товариства „Спейсленд”, реєстрацію платником податку на додану вартість, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку –з дати їх реєстрації.

          Податкові накладні виписані ТзОВ «Спейсленд»невідповідають вимогам п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 закону про ПДВ, підприємством включено до податкового кредиту витрати зі сплати податку згідно податкових накладних, що не містять певних реквізитів, передбачених Законом про ПДВ.

          Наведене свідчить про порушення товариством „Близнюки” податкового законодавства, внаслідок чого до останнього застосовано донарахування ПДВ та штрафної санкції.

          Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) необхідними умовами для визнання угоди недійсною є:

          - укладення такої угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства;

          - наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

          Згідно ч. 3 п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” підчас розгляду справ за позовами державної податкової служби про визнання угод недійсними судам відповідно до ст. 43 ГПК України необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб’єкта господарювання, в тому числі при укладанні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

          Статтею 24 Кримінального кодексу України визначено умисел особи, який впливає на кваліфікацію діяння та ступінь його суспільної небезпечності.

          Юридичні особи, відповідно до ст. 29 ЦК УРСР, набувають своїх прав та обов’язків через свої органи, якими є посадові особи підприємства, факт наявності умислу може мати місце лише з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому, суб’єктивний склад правопорушення (якщо воно мало місце) допущено при укладанні угоди, повинен бути встановлений компетентним органом і підтверджений законодавчо визначеним засобом доказування.

          Враховуючи зміст ч.2 ст.34 ГПК України, суд вважає, що доказом наявності або відсутності умислу особи щодо настання негативних для держави і суспільства наслідків може встановлюватися лише під час здіснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, яке встановлює причинно-наслідковий зв’язок між укладанням угоди та несплатою податків, вину посадових осіб підприємств в ухиленні від сплати податків.

          Позивачем не надано суду доказів про притягнення посадових осіб сторін –відповідачів до кримінальної відповідальності.

          Таким чином, доводи позивача про наявність у посадових осіб товариства „Близнюки” та товариства „Спейсленд” при укладенні угоди купівлі-продажу в усній формі мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства –безпідставні.

          В позовній заяві ДПА посилаються на те, що фактичне відвантаження товарно-матеріальних цінностей товариством „Спейсленд” підтверджується накладними за №№ 28,36 відповідно від 30.01.02 та 05.02.02р.

          Реалізовану продукцію одержував по довіреності №227834 від 30.01.2002 р. особисто Загребельний В.П. –директор ТзОВ „Близнюки”. Відбулася і проплата за одержаний товар, про що свідчить банківська виписка (а.с.37).

          Отже, за змістом Цивільного кодексу України зобов’язання між сторонами виконані в повному об’ємі, про що стверджує і сам позивач.

          Матеріалами справи доведено, що усна угода між товариствами була укладена в січні та лютому місяці 2002 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва прийнято 22.09.2004 року, яким визнано недійсними: статут товариства „Спейсленд” з дати державної реєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію його, реєстрацію товариства платником податку по ПДВ від дати внесення до Реєстру платників податку по податку на додану вартість, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, визнано товариство таким, що не набрало статусу юридичної особи.

          Однак на момент укладення спірних угод товариство „Спейсленд” мало статус юридичної особи та довідка Головного управління статистики у м. Києві від 06.03.06 р. № 13-1446 надіслана на запит суду свідчить про те, що станом на 06.03.2006 року в ЄДРПОУ значиться товариство з обмеженою відповідальністю „Спейсленд”, керівник Ковальов Г.Г.

          Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

          Такої позиції дотримуються Верховний суд України (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду від 10.06.2003р.).

          Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

          Суд вважає, що позивачем не доведено протиправного умислу сторін та факту ухилення товариства «Близнюки» від сплати податків. Крім того, навіть неналежне виконання стороною покладених на неї у сфері оподаткування обов’язків є підставою для притягнення останніх до відповідальності та не може саме по собі бути підставою для визнання угод недійсними. Спірні угоди не містять будь-яких зобов’язань сторін щодо сплати податків, а тому несплата їх однією із сторін угоди у даному випадку  не може тягнути за собою недійсність такої угоди.

          Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позивач не довів суду ті обставини на які посилався, документально не підтвердив фактів ухилення сторонами угод від сплати податків та завдання шкоди державі, наявність умислу у однієї чи обох сторін при укладенні спірних угод, на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

          Тому позовні вимоги ДПА до задоволення не підлягають.

          Керуючись ст.ст. 158-160 КАС України, ст. 49 ЦК УРСР, суд

постановив:

          В позові державної податкової адміністрації у Волинській області про визнання недійсними угоди купівлі-продажу укладеної в усній формі протягом січня-лютого 2002 року між ТзОВ „Близнюки” ЛТД та ТзОВ „Спейсленд” на суму 16615 грн. 20 коп., та застосування наслідків –стягнення із сторін: ТзОВ „Близнюки”, ТзОВ „Спейсленд” 16615 грн. 20 коп. з кожного в доход держави –відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                   Л.О.Черняк

Дата підписання повного тексту постанови 14.06.2006 р.