Справа № 2-890/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

11 червня  2009 року                                                                          місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Бовчалюк З.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

за участю представника позивача Шептицької Н.В.

відповідача ОСОБА_1 .

представника відповідача ОСОБА_3 .,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом приватного підприємства “Пересувна механізована колона № 19 “ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  про  виселення  без надання іншого жилого приміщення,

 в с т а н о в и в :

Приватне підприємство “Пересувна механізована колона № 19” звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  про виселення  без надання іншого жилого приміщення.

Свій позов мотивує тим, що на балансі та обслуговуванні  приватного підприємства “ ПМК № 19” знаходиться гуртожиток по АДРЕСА_1 . Після проведеної в березні 2008 року  перевірки правомірності проживання жильців у вищевказаному гуртожитку було встановлено, що рішенням профспілкового  комітету КМП «Оздобуд» від 06.12.1996 року ОСОБА_1 . було надано кімнату  № 3 в спірному гуртожитку, без видачі спеціального ордера,  де  відповідачі проживають в приміщенні № 45, 4-го поверху і займають коридор площею 4.0 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну площею 2,5 кв.м., кімнату площею 13,3 кв.м., кімнату площею 18, 5 кв.м.

Вважає, що відповідачі вселились та проживають безпідставно в приміщенні № 45 гуртожитку з порушенням установленого порядку.

Просить виселити   ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . з коридора площею 4.0 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., ванни площею 2,5 кв.м., кімнати площею 13,3 кв.м., кімнати площею 18, 5 кв.м.  в приміщенні № 45 гуртожитку  за адресою : АДРЕСА_1  без надання іншого житлового приміщення.

    В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав у ньому викладених та просила його задовольнити..

Відповідач ОСОБА_1 . та його представник ОСОБА_3 . в судовому засіданні позов не визнали та заперечували відносно його задоволення. Вказували, що вселення у спірне приміщення відбулося на законних підставах на підставі рішенням профспілкового  комітету КМП «Оздобуд».

Відповідач ОСОБА_2 .  в судове засідання не з’явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності.

    Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та  до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1  знаходиться на балансі приватного підприємства  “ Пересувна  механізована  колона № 19”. Дана обставина  підтверджується довідкою  ПП “ПМК № 19” від 19 травня 2008 року ( а.с.4).

Відповідно до копії будинкової книги в приміщенні № 45 4-го поверху  гуртожитку по АДРЕСА_1  проживають і зареєстровані  відповідачі ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 .

Згідно ч.2 ст. 128 ЖК Української РСР та п.9 Примірного положення про гуртожитки жила площа  в  гуртожитку  надається  за спільним  рішенням адміністрації   підприємства,   установи,  організації  чи  органу кооперативної або іншої громадської  організації  та  відповідного профспілкового комітету.

Як встановлено в судовому засіданні , відповідач ОСОБА_1  з  05.10.1982 року працювала на підприємстві, яке на той час мало назву Луцька ПМК-3  Волинського облміжколгоспбуду, з 02.08.1982 року  - на “Луцькій госпрозрахунковій дільниці малої  механізації Волинського облміжколгоспбуду ( ХУММ),  звільнилась 10.03.1986 року, з 10.03.1986 року  - на КМП «Оздоббуд», з 01.12.1997 року – по 29.06.2000 року -  Луцькій ПМК-1,   яка 10.11.2005 року реорганізовано  в приватне підприємство “ Пересувна механізована колона № 19”.  Дана обставина стверджується  копією трудової книжки ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що гуртожиток в АДРЕСА_1  був побудований за рахунок дольової участі підприємств та організацій, що входили до Волинського  обласного міжгосподарського об’єднання по будівництву. Згідно постанови Волинського міжгосподарського об’єднання по будівництву від 17.04.1982 року № 71, дольову участь у будівництві даного гуртожитку  приймала Луцька ПМК-3, правонаступником якої є Колективне міжгосподарське підприємство «Оздоббуд».

Відповідно до дослідженого  в судовому засіданні  рішення № 110 від 01.08.1983 року “ Про розподіл  кімнат  в гуртожитку  на 154 місця в с. М.Омеляник між  організаціями та  підприємствами  облміжколгоспбуду та порядок його заселення” ПМК-3   в даному гуртожитку надано 15 кімнат.

Як вбачається  виписки з протоколу № 6  від 6 грудня 1996 року засідання профспілкового комітету КМП «Оздоббуд» про розподіл кімнат,   ОСОБА_1   виділено АДРЕСА_2  ( а.с. 10).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 . пояснила, що на сьогоднішній день вони разом сином ОСОБА_2 . займають дві кімнати площею 18,5 кв.м. та 13,3 кв.м., які надані їй згідно черги, на підставі рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету, в якому вона працювала на протязі  18 років.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні заяви від 10.05.1983 року ( а.с.   ), ОСОБА_1 . клопотала про зарахування її в списки осіб для отримання житлової площі. Протоколом № 5 від 2.09.1983 року спільного засідання профспілкового комітету  та адміністрації  ХУММ ОМКС ОСОБА_1 . прийнято на квартирний облік для отримання житлової площі за № 14.

Крім того, ОСОБА_1 .  пояснювала, що кімнату  площею 18.5 кв.м. їй було надано у  1983 році, в яку вони разом з сином вселилися. Рішення, яке стало підставою для надання і вселення в дану кімнату було здано нею коменданту гуртожитку для відповідної реєстрації, а тому надати його вона не має змоги. Кімнату площею 13, 3 кв.м. їй надано було у 1996 році та знято її з квартирного обліку. Дані пояснення відповідача підтверджуються показами   допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 ., який  виділення відповідачу кімнат був головою  профспілкового комітету

В судовому засіданні встановлено, що нумерація кімнат в гуртожитку неодноразово змінювалась,  і приміщення № 45, яке займають відповідачі – це кімнати, в які вони початково вселились і проживають на протязі  всього періоду часу.

Крім того,  відповідач ОСОБА_1 . пояснювала, що її син – ОСОБА_2 . був зареєстрований за даною адресою як член її сім’ї. Вказувала, що спірна кімната є єдиним  місцем їх проживання, іншого житла, яке б належало їм на праві власності та перебувало б у їх користуванні  у них немає.

Згідно п. 41 Примірного положення про гуртожитки з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі,організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку, не менш як десять років.

    Статтею 124 Житлового кодексу Української РСР  передбачено перелік осіб, які  підлягають виселенню з службових жилих приміщень без   надання іншого жилого приміщення ,  а саме: робітники і  службовці,  що  припинили  трудові  відносини  з підприємством,  установою,  організацією,  а також громадяни,  які виключені з членів колгоспу  або  вийшли  з  колгоспу  за  власним бажанням.

    Відповідно до ч.3 та 5 ст. 125 Житлового кодексу Української РСР,  без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які   пропрацювали   на   підприємстві,   в   установі, організації,  що надали їм службове жиле приміщення,  не  менш  як десять років; а також осіб, звільнених   у   зв'язку  з  ліквідацією  підприємства, установи,  організації або за  скороченням  чисельності  чи  штату працівників.

    З досліджених в судовому засіданні  паспортів відповідачів вбачається, що  останні зареєстровані Луцьким  міським відділом  УМВС України у Волинській області за адресою: АДРЕСА_2 : ОСОБА_1  – 21.07.1989 року , ОСОБА_2 . – з 15.02.1995 року.

    Рішенням  виконавчого комітету  Заборольської   сільської ради № 119 від 26.07.2007 року  будівлі  гуртожитку, який знаходиться на балансі ПП “Пересувна механізована колона № 19” встановлено адресу: АДРЕСА_1 .

    Судом встановлено, що дана реєстрація проведена компетентним органом і з додержанням вимог законодавства, яке передбачає таку реєстрацію.

    Разом з тим, суд враховує, що на протязі тривалого періоду  часу питання про зняття  відповідачів з реєстрації чи виселення не ставилось.  

    Частиною 1 статті 1 Закону України “ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” передбачено, що сфера дії Закону поширюється на громадян,  які на законних підставах тривалий час ( не менше п’яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла. Згідно  ч.1 ст. 19 даного Закону  забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм ( їх сім’ям)  іншого житла, придатного для постійного проживання людей.

    Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що у відповідачів не було видано ордер, який відповідно до  ст. 129 Житлового кодексу Української РСР є єдиною підставою для вселення в жилу площу в гуртожитку, ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . були вселені в спірне житло, а саме приміщення   АДРЕСА_3 ,  на законних підставах, а саме з дозволу та відповідно до рішенням спільного засідання адміністрації і  профкому підприємства, з яким перебувала тривалий час в трудових відносинах ОСОБА_1 .,  а тому  суд вважає, що в заявленому позові слід відмовити за безпідставністю.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 128 Житлового кодексу Української РСР, на підставі Примірного положення про гуртожитки, Закону кураїни “ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”,  суд

в и р і ш и в :

В позові Приватного підприємства “Пересувна механізована колона № 19 “ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  про  виселення  без надання іншого жилого приміщення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя    

Луцького міськрайонного суду                         З.А.Бовчалюк