Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16” червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Товянської О.В.

суддів: Микитюк О.Ю.,

ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання Сапінської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Овруцькому районі Житомирської області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 05 серпня 2009 року,

встановила:

В липні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що він, як дитина війни, має право на підвищення до пенсії, але Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік” було обмежено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, підвищення до пенсії виплачувалось в меншому розмірі, ніж передбачено, що призвело до порушення його прав. Просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього кошти, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в сумі 883,00 грн.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 05 серпня 2009 року позов задоволено частково, визнано дії УПФ України в Овруцькому районі неправомірними та стягнуто на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 785,80 грн., в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови. Апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, що до Пенсійного фонду не надходили кошти для проведення зазначених виплат у стягнутому судом розмірі, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” не визначений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється підвищення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.1 ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01.01.2008 року та після 22.05.2008 року) передбачає, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закону) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в 2008 та 2009 роках встановлені ст.58 Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік”.

Положення ч. 3 ст.28 Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Частиною 1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” передбачено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Позивач є пенсіонером, має статус дитини війни, підвищення пенсії отримав в розмірі меншому, ніж передбачено законом, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за період після 22.05.2008 року і правильно визначив розмір недоплаченої пенсії.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowsky v. Роїland, 1996 рік Аzіпаs v Сурrиs, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплат, таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.303,308,312-315,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Овруцькому районі Житомирської області відхилити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 05 серпня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: