Оболонський районний суд міста Києва

м. Київ, вул. Тимошенка, 2є, 4212, (044) 418-73-60

Справа № 2-3058/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Таргоній Д.О.,

при секретарі Фоменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві, про розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2Г про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на наступне

16.03.2007 року між ним та відповідачкою був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 Згідно умов даного договору відповідачка зобов’язалась довічно його утримувати, надавати щомісячно матеріальну допомогу в розмірі 600 грн та сплачувати комунальні платежі.

При укладенні договору вони домовились, що відповідачка разом з сім’єю *- чоловіком і дитиною вселяться в його в квартиру і при цьому, проживатимуть в кімнаті площею 15,8 кв.м., а він у кімнаті 10,2 кв.м. Так і було до літа 2009 року.

Влітку 2009 року він поїхав відпочивати на дачу до знайомих, а коли повернувся, то побачив, що відповідач, без його згоди, провела ремонтні роботи та перепланування в квартирі, в результаті чого було знесено стіну в його кімнаті та її об'єднано з коридором, що фактично позбавило його кімнати.

Він неодноразово звертався до відповідачки з проханням усунути ці незручності, однак цього зроблено не було.

Вважає, що йому створено нестерпні умови для проживання у квартирі, позбавлено сну та відпочинку, йому перешкоджають у приготуванні їжі та взагалі у проживанні, постійно погрожують фізичною розправою.

Зазначає, що відповідачка порушує умови договору довічного утримання, оскільки не в повній мірі сплачує матеріальне забезпечення, а саме 600 грн. без урахування інфляції, хоча він постійно просив її збільшити суму до 950-1000 грн. на місяць.

З 02.12.2009 року він не проживає в квартирі, жив то у друзів, то у знайомих, а на теперішній час винаймає квартиру.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали в повному обсязі позовні вимоги, а також обставини, якими вони обгрунтовуються,

Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, обгрунтувавши свої заперечення таким.

Позивач ОСОБА_1 являється батьком відповідачки. Шлюб між її батьками було розіврано ще в її ранньому дитинстві і мати виховувала її без допомоги батька.

Вже коли вона була в дорослому віці батько несподівано виявив до неї почуття батьківської турботи: запропонував їй разом з чоловіком переїхати до нього в Київ В цей час він проживав в квартирі його іншої дружини, а квартира, стосовно якої зараз виник спір, здавалась квартирантам.

Домовившись з батьком про переїзд, вона продала свою квартиру у м Нікополі і у 2005 році переїхала жити у спірну квартиру, де за згодою батька 26.04.2005 року вони з чоловіком були зареєстровані. Між нею та батьком на той час існувала домовленість, що вони будуть платити йому певну суму коштів за проживання, поки не придбають собі окремого житла.

Також, за згодою позивача, в спірній квартирі, з квітня 2005 року по кінець 2006 року за свої власні кошти вона зробила капітальний ремонт, поставивши металопластикові віки», балкон, змінивши двері, повністю замінила старі труби та сантехніку, встановивши батареї опалення, постелила лінолеум та ковролін, поклала кахель на кухні, замінила електропроводку.

Тоді ж, на початку 2006 року, відповідно і було зроблено перепланування в квартирі. Батькові ремонт подобався і на той час він не пред’являв жодних претензій щодо проживання в ній.

До жовтня 2009 року позивач проживав у себе на дачі в садівничому масиві «Глеваха» або у своєї дружини - ОСОБА_4 Потім вони розійшлись і з жовтня по листопад 2009 року він став приходити у спірну квартиру.

З тих пір у них почали виникати непорозуміння. Батько став вимагати щоб вона збільшила суму грошового утримання, а у неї такої можливості не було. Тоді позивач став погрожувати їм виселенням з квартири, регулярно писати скарги до міліції, до ЖЕКу про самочинне перебудування, навіть про побиття.

Коли батько з жовтня по листопад 2009 року приходив до спірної квартири, то займав кімнату більшої площі, а вона з дитиною - меншу. Ніяких незручностей йому не створювали.

Вважає, що свої зобов’язання за договором довічного утримання вона весь цей час сумлінно виконувала: надавала батькові матеріальну допомогу, оплачувала комунальні платежі.

Головне управління юстиції у м. Києві свого представника для участі у справі не направило, надійславши на адресу суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін по справі, їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 16.03.2007 року між сторонами по справі був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 1.3.

Згідно умов даного договору, відчужувач - ОСОБА_1 передає у власність набувачу - ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно, з правом проживання у відчужуваній за цим договором квартирі довічно, надавати щомісячно матеріальну допомогу в розмірі 600,00 грн, що на день укладення договору за курсом НБУ становило 120 доларів США, сплачувати комінальні платежі, пов’язані з експлуатацією квартири, а також в разі смерті відчужувача - поховати його.

Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, міняти, дарувати квартиру, що передається за цим договором, укладати щодо неї договір застави, передавати іншій особі на підставі іншого правочину.

Відповідно до довідки за формою № 3, виданої ЖБК «Арсеналець-14» 15.01.2010 p., в спірній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_5 - онук, ОСОБА_6 - зять. (а.с. 55) При цьому, відповідачка ОСОБА_2 та її чоловік - ОСОБА_6 зареєстровані в квартирі з 26.04.2005 року.

Судом встановлено, що 09.12.2009р. позивач звертався з письмовими заявами до голови ЖБК «Арсеналець», а 15.01.2010 р. до Голови Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, щодо проведення його дочкою та її чоловіком незаконного перепланування квартири, (а.с. 13, 14).

Як вбачається з акту про незаконні будівельні роботи (перепланування та реконструкції), складеного комісією ЖБК «Арсеналець- 14» 09.12.2009 року, під час обстеження комісією спірної квартири було виявлено наступне: «перепланування та реконструкція квартири (зі слів власника зроблена наприкінці 2005 р.) його родичами в його відсутність, а саме: змінено вхід на кухню шляхом перенесення входу через несучу стіну із кімнати (прохід в несучій стіні). Кухня збільшена за рахунок з’єднання з лоджією. Перенесено систему теплопостачання кухні, на лоджії встановлено засклення і утеплення. Також з’єднано туалет з ванною кімнатою шляхом усунення перегородки не несучої конструкції. Також спальня об’єднана з коридором прихожої шляхом знесення не несучої стіни».(а.с. 15)

На підставі складеного акту власнику було вручено припис про усунення вказаних недоліків та приведення інженерних конструкцій та комунікацій до попереднього стану, згідно плану БТІ або інших документів . (а.с. 16)

07.12.2009 року та 29.01.2010 року позивач звертався з письмовою заявою в РУГУ МВС України в Оболонському районі м. Києва про погрози та побиття його дочкою, невиконання нею умов договору про довічне утримання, (а.с. 18).

Згідно відповіді начальника Оболонського РУГУ МВС України у м. Києві, в порушенні кримінальної справи по матеріалах за його заявою відмовлено. Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_2 умови договору про довічне утримання не порушує, в зв’язку з чим відсутні підстави для притягнення її до відповідальності, роз’яснено право звернення до суду в порядку цивільного судочинства (а.с. 20).

Після неодноразових повторних звернень ОСОБА_1 до Оболонскього РУГУ, 11.06.2010 року йому направлено відповідь про те, що підтверджено наявність незаконного перепланування квартири, що породжує конфлікти між сторонами. В ході розгляду матеріалів встановлено, що в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач просив суд допитати свідків.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 07.01.2010 р. ОСОБА_1 приїхав до нього в м. Нікополь та попросився тимчасово пожити, поскаржившись на неможливість проживання з дочкою. Потім він іще приїжджав у квітні 2010 року з такою ж метою. Про конфлікти з дочкою йому, свідку, відомо лише зі слів позивача. Зазначив також, що 29.04.2010 року він був у спірній квартирі разом з позивачем, бачив який там зроблено ремонт. На його думку, там відсутні умови для проживання позивача в результаті здійсненого перепланування.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він сусід ОСОБА_1 по дачі у Глевахі.

03.12.2009 року позивач приїхав до нього на дачу та попросився пожити, пославшись на неприємності вдома. На обличчі у нього були синці. Як йому, свідку, відомо дача позивача не облаштовна для проживання взимку, оскільки там відсутнє опалення. Позивач прожив у нього з 03.12.2009 року по 11.12.2009 року, а потім виїхав. Зазначив також, що позивач часто бував на дачі поки йшли будівельні роботи (на протязі 2 років), влітку проживав там, а з настанням холодів повертався до міста. Зі слів позивача йому, свідку, відомо що на даний час ОСОБА_1 винаймає житло. Крім того, ОСОБА_8 пояснив, що вперше почув про конфлікт позивача з дочкою саме від нього 03.12.2009 року, до цього ніяких конфліктних ситуацій не було, позивач на дочку ніколи не скаржився.

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_2 також просила суд допитати свідків.

Свідок ОСОБА_4, колишня дружина позивача, в судовому засіданні пояснила, що ремонт у спірній квартирі було розпочато ще задовго до укладення договору довічного утримання, приблизно у 2004-2005 році. У 2006 році уже було завершене перепланування. Ремонтні роботи та перепланування квартири відбувалось з відома та дозволу позивача ОСОБА_1 Під час ремонту він в квартирі не проживав з власної ініціативи, іноді навідувався, навіть забирав старі демонтовані двері собі на дачу. Коли він прописував дочку з зятем в квартиру, то сам в ній не проживав і не планував надалі там жити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні також підтвердив, що ремонтні роботи та перпланування в кварирі він проводив особисто з 2005 року. При цьому, під час ремонту він бачив позивача, який іноді заходив в квартиру, що узяти щось із своїх речей.

Позивач ОСОБА_1, з його дозволу, також був допитаний у якості свідка та, перебуваючи під присягою і будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, пояснив суду, що дійсно, з 2005 року він з власної ініціативи не проживав у спірній квартирі, оскільки не хотів заважати доньці і її сім’ї. У 2007 році попросився назад, деякий час пожив, а потім, так само з власної ініціативи, вирішив арендувати собі житло. Тоді ж вони вирішили укласти договір довічного утримання.

Таким чином, оцінивши пояснення свідків, суд прийшов до висновку, що ремонт та перепланування в квартирі АДРЕСА_1 були проведені з відома та згоди позивача ОСОБА_1

Згідно ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 749 ЦК України, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Договором довічного утримання, який був укладений між сторонами, визначено наступні обов’язки набувача: забезпечувати відчужувача утриманням довічно, з правом проживання у відчужуваній за цим договором квартирі довічно, надавати щомісячно матеріальну допомогу в розмірі 600,00 грн, що на день укладення договору за курсом НБУ становило 120 доларів США, а також сплачувати комінальні платежі, пов’язані з експлуатацією квартири, а також в разі смерті відчужувача - поховати його.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що обов’язок в частині надання позивачу щомісячної матеріальної допомоги в розмірі 600,00 грн. сумлінно виконувався відповідачкою (а.с. 36-39).

Щодо виплати матеріальної допомоги з урахуванням індексу інфляції, на що посилається позивач в обгрунтування свого позову, то як вбачається з наданою ним письмової заяви, з вимогою про збільшення розміру грошового утримання з урахуванням індексу інфляції він звернувся до відповідачки лише 18.01.2010 року.

Відповідно до ст. 751 ЦК України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Згідно «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого Постановою КМУкраїни № 1078 від 17.07.2003 року, сума індексації вичисляється як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%, і здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опбліковано індекс споживчих цін. Підставою для застосування індексації грошових доходів населення є перевищення величиною індекса споживчих цін порогу індексації, що встановлюється у розмірі 101 відсотка.

Відповідно до розрахунку індексу інфляції, наданого відповідачкою, сума індексації щомісячного платежу, який сплачувався позивачу, за період з 16 березня 2007 року станом на 29.04.2010 року становить 312,00 грн. При цьому, позивач не надав іншого розрахунку індексу інфляції, та не оспорював наданий відповідачем.

Таким чином, сума індексації щомісячної грошової допомоги в розмірі 312,00 грн. за період з дня укладення договору по квітень 2010 року не є значною та не може свідчити про істотне порушення відповідачкою умов договору довічного утримання чи ухилення від їх виконання. Крім того, вказана сума вже після звернення з позовом до суду була сплачена позивачу в повному обсязі.

Судом також встановлено, що відповідачка вчасно та в повному обсязі сплачує комунальні платежі, пов’язані з експлуатацією квартири, що підтверджується довідкою ЖБК «Арсеналець -14» від 07.04.2010 року. (а.с. 56)

Щодо права проживання відчужувача у спірній квартирі, судом встановлено наступне. На момент укладання договору довічного утримання, 16.03.2007 року, позивач ОСОБА_1 з власної ініціативи не проживав у спірній квартирі, оскільки мав інше житло та не хотів заважати доньці з сім’єю. Це підтверджується, зокрема, його особистими поясненнями, наданими в якості свідка, поясненнями свідка ОСОБА_10, а також довідкою садівничого масиву «Глеваха-1» від 07.04.2010 року, відповідно до якої, позивач є членом садівничого масиву згідно рішення ради CM «Глеваха-1» від 10.12.2005 року, є власником земельної ділянки № 60, на якій розташовано 2-ох поверховий будинок площею 100 кв.м., пристосований для постійного проживання. ОСОБА_1 постійно проживає та сиситематично сплачує членські внески та за спожиту електроенергію, (а.с. 59)

В подальшому, коли у нього виникло бажання повернутись для проживання у спірну квартиру, відповідачка не чинила йому жодних перешкод у здійсненні цього права. Це також підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зазначили, що позивач вільно міг потрапити у квартиру.

Обставини нібито побиття його дочкою, на які позивач посилається в обгрунтування позову, свого підтвердження в судовому засіданні також не знайшли, та спростовуються постановою ДІМ Оболонського РУ ГУ МВС Українив м. Києві від 12.12.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, (а.с. 58)

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази, з урахуванням також засад справедливості та розумності, суд не вбачає підстав для розірвання договору довічного утримання між сторонами з тих підстав, які покладені позивачем в обгрунтування позову.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 744, 749 ЦК України, ст. ст. З, 11, 57-61, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про розірвання договору довічного утримання - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: Таргоній Д.О