АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-3213/2011Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

08 січня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи тим, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна пенсія з підвищенням 30 % від мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така соціальна державна допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному розмірі. Вважає, що не виплата їй щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України. Просила суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком-протиправною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891 грн. 90 коп..

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891 грн. 90 коп..

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік та ст. 73 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік» КМ України надано право встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат. Вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції Закону від 28 грудня 2007 року № 107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Вимоги, що стосуються 2006 року, не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до вимог ст. ПО ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений КМ України та погоджений з Комітетом ВРУ з питань бюджету.

Оскільки КМ України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, не підлягають задоволенню.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-

правових актів у часі, положення статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195 ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Не можна взяти до уваги посилання в запереченнях відповідача на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст. З Закону № 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування та виплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі, в якому просить позивачка як «дитині війни», суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАСУ (яка діяла на час звернення) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача в запереченні та в судовому засіданні не наполягав на цю обставину, як на підставу відмови в задоволенні позову.

Тому позовні вимоги, що стосуються 2006-2007 р.р. не підлягають до задоволення з названих вище підстав.

Разом з тим, позовні вимоги, що стосуються 2008 р. підлягають до часткового задоволення.

Визначаючи строк, за який необхідно провести нарахування та виплату позивачу соціальної допомоги в підвищеному розмірі необхідно врахувати вище названі нормативні акти. Зокрема те, що в 2008 році дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена і лише рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 ця норма визнана незаконною (неконституційною). Тому, з урахуванням норм ст.ст. 99 та 100 КАС України нарахування пенсії у розмірі 30 % за 2008 рік повинно було б проводитись з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, так як позивачка просила задоволити позов за 2006-2008 р.р..

В зв’язку з цим постанова в цій частині підлягає до зміни, так як суд помилково прийшов до висновку про відмову задоволенні позову в повному об’ємі.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 березня 2009 року змінити.

Визнати протиправною відмову в нарахуванні та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням раніше сплачених сум.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії постанови особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :