ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Голуб С.А., Малорода О.І..

при секретарі: Ходаковській А.Б.

розглянула у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, третя особа: ВАТ Київське АТП 1010 про зобов'язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю, про визнання дій відповідача неправомірними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати дії управління праці та соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації Київської області щодо відмови у виплаті щомісячної доплати, як працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними тазобов’язати управління праці та соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації Київської області провести перерахунок та виплату недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період 1999 — 2009 роки у розмірі 36398 грн. 90 коп.

Постановою Вишгородського районногосуду Київської області від 12 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати, як пенсіонеру, який працює на території радіоактивного забруднення неправомірними.Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої доплати, як пенсіонеру, який працює на території радіоактивного забруднення за період 1999 рік по березень 2009 року у розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації Київської області просить скасувати постанову суду та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 працює у ВАТ «Київське АТП-1010» в зоні посиленого радіологічного контролю, тому відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право отримання щомісячної грошової доплати в сумі однієї мінімальної заробітної плати.

Вказана виплата проводиться бухгалтерією за місцем роботи позивачки (а.с. 4-5).

Однак відповідачем така доплата здійснювалась позивачці у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку доплати до пенсії, передбаченої ст..39 Закону, наведеного вище, застосуванню підлягають саме положення вказаного закону, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В п. 20 Постанови КМУ № 987 від 20 червня 2000 року «Про затвердження «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 5 Постанови КМУ № 936 від 20 вересня 2005 року «Про затвердження «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями, та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.

Відповідно до п. 6 Постанови КМУ № 936 від 20 вересня 2005 року «Про затвердження «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - керівники підприємств несуть персональну відповідальність за правильність призначення та нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

Суд не врахував зазначені вимоги закону, що призвело до ухвалення помилкової постанови.

На думку колегії виплати, відповідно до вказаних постанов повинні проводити установи, за місцем основної роботи громадян, а контроль за правильністю нарахувань та виплат компенсаційних виплат повинні здійснювати керівники установ.

За таких обставин позов пред’явлено до неналежного відповідача.

Відповідно до ст.. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду від 19 жовтня 2009 року та про прийняття нової постанови про відмову у задоволені заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації – задовольнити.

Постанову Вишгородського районногосуду Київської області від 12 червня 2009 року скасувати та постановити нову.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації – відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: