Справа № 2-2361/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
02 березня 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в
складі:
головуючого – судді Варенко О.П.,
секретаря Завгородньої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську
справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства
виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради,ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання
недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності на житло, скасування
державної реєстрації,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління житлового
господарства виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про
визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності на житло,
скасування державної реєстрації, посилаючись на те, що в листопаді 2007 року
їй від її батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та
зі змісту свідоцтва про право власності на житло, з яким вони її ознайомили,
стали відомі такі обставини. Розпорядженням органу приватизації державного
житлового фонду на території м. Дніпропетровська - Управлінням житлового
господарства виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №4/562-99 від
22 січня 1999 року у власність їй, її батькам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, її
братові -ОСОБА_4, передано квартируАДРЕСА_1.
На підставі вищевказаного розпорядження № 4/562-99 від 22.01.1999 року
виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів в той же
день було видано свідоцтво про право власності на житло, на підставі якого за
нею, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної
сумісної власності на квартируАДРЕСА_2 в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної
інвентаризації», запис в реєстровій книзі № 353п-91-182.
На момент приватизації квартири їй було 17 років, тому розпорядження органом
приватизації було прийнято без її згоди.
Житлова площа приватизованої квартири відповідно до технічного паспорту складає
42,8 кв.м., загальна - 69,8 кв.м. Її частка від вищевказаної площі складає 1/4
її частину, тобто 10.7 кв.м. житлової площі і 17,45 кв.м. - загальної. В той же
час згідно зі ст.З Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»
вона могла б безоплатно приватизувати 21.0 кв.м. загальної площі в квартирі. Ст.
7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що
за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло,
зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.
Вона на час приватизації була позбавлена права відмовитися від приватизації та
самостійно реалізувати своє право на приватизацію державного житлового фонду.
Вона не має наміру проживати разом з батьками, має 2-х неповнолітніх дітей:
сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, та доньку - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6ження, а приватизована на неї житлова площа позбавляє
її права на поліпшення житлових умов.
Вона не могла своєчасно звернутися до суду з цим позовом, так як про те, що
квартира приватизована, їй стало відомо тільки в листопаді 2007 року. При таких
обставинах строк позовної давності нею пропущено з поважних причин і він
підлягає поновленню.
На підставі викладеного просить визнати недійсним розпорядження № 4-562-99 від
22 січня 1999 року Управління житлового господарства виконавчого комітету
Дніпропетровської міської ради; визнати недійсним свідоцтво про право власності
на житло на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на квартируАДРЕСА_2; скасувати державну
реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, яка була зареєстрована за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_1.
В судовому засіданні позивач надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній
заяві.
Представник відповідача - Управління житлового господарства виконавчого
комітету Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з’явився, про час
розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’
явились, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність, позов визнали.
Представник 3 особи – Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське
бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явився, надав заяву про
розгляд справи у відсутність представника відповідно до вимог діючого
законодавства.
Вислухавши позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив, що
розпорядженням органу приватизації державного житлового фонду на території м.
Дніпропетровська - Управлінням житлового господарства виконавчого комітету
Дніпропетровської міської ради № 4/562-99 від 22 січня 1999 року у власність
позивачу, її батькам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, її братові-ОСОБА_4,
передано квартируАДРЕСА_2.
На підставі вищевказаного розпорядження № 4/562-99 від 22.01.1999 року
виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів в той же
день було видано свідоцтво про право власності на житло, на підставі якого за
позивачем, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної
сумісної власності на квартируАДРЕСА_2 міжміське бюро технічної
інвентаризації», запис в реєстровій книзі № 353п-91-182(а.с.12).
На момент приватизації квартири позивачу було 17 років (а.с.8), тому
розпорядження органом приватизації було прийнято без її згоди.
Житлова площа приватизованої квартири відповідно до технічного паспорту складає
42,8 кв.м., загальна - 69,8 кв.м (а.с.9-11). Частка позивача від вищевказаної
площі в разі її виділу складала б 1/4 її частину, тобто 10.7 кв.м. житлової
площі і 17,45 кв.м. - загальної. В той же час згідно зі ст.З Закону України
«Про приватизацію державного житлового фонду» позивач могла б безоплатно
приватизувати 21.0 кв.м. загальної площі в квартирі. Ст.7 Закону України «Про
приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що за громадянами, які не
виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок
одержання і користування житлом на умовах найму. Вона на час приватизації була
позбавлена права відмовитися від приватизації та самостійно реалізувати своє
право на приватизацію державного житлового фонду, оскільки була неповнолітньою.
Позивач не має наміру проживати разом з батьками, а приватизована на неї
житлова площа позбавляє її права на поліпшення житлових умов.
Відповідно до п.1.6 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації
прав власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства
юстиції України від 07.02.02 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 18.02.02 за № 157/6445, зі змінами, державна реєстрація прав власності
на нерухоме майно – це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме
майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на
нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцем знаходження нерухомого майна на
підставі правовстановлювальних документів.
Оскільки позивач тільки в листопаді 2007 року від її батьків та зі змісту
свідоцтва про право власності на житло, з яким вони її ознайомили, дізналась
про наявність свідоцтва про приватизацію на її ім’я, суд вважає, що строк
позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом нею не пропущено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані
та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10, 60, 214-215 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження № 4-562-99 від 22 січня 1999 року
Управління житлового господарства виконавчого комітету Дніпропетровської
міської ради.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4
та ОСОБА_1 на квартируАДРЕСА_2.
Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.
Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення
заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів
апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: підпис
З оригіналом
згідно