ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.07.2006 Справа № 16/323
За позовом | закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО УКРАЇНА” , м. Київ |
до відповідача | комунального шляхово - експлуатаційного підприємства, м. Ужгород |
про | стягнення страхового відшкодування у сумі 8684,50 грн. |
Суддя О.В. Васьковський |
Представники:
Від позивача | Хом’як О.Г. (дов. №42 від 14.02.06) |
Від відповідача | Поправка П.М. - юрист (дов. №162 від 29.12.03) |
СУТЬ СПОРУ: закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „Остра-Київ”, м. Київ звернулося з позовом до комунального шляхово-експлуатаційного підприємства, м. Ужгород про стягнення страхового відшкодування у сумі 8684,50 грн.
При виготовленні тексту ухвали про порушення провадження у справі від 16.11.04 та в подальших ухвалах від 23.11.04, від 25.11.04, від 15.12.04, від 11.01.05, від 28.01.05, від 10.02.05, від 02.03.05, від 13.07.06 у вступних частинах вищевказаних ухвал допущено описку при зазначенні розміру позовних вимог: замість суми 8481,68 грн., яку просить стягнути позивач (а.с. 3), зазначено суму 8684,50 грн. З огляду на те, що вказана описка не зачіпає суті рішення, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог у відповідності до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) дана описка підлягає виправленню.
Спір вирішується в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача, погодженим з позивачем (а. с. 73).
Позивач підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх відповідними доказами, та просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 8481,68 грн., вимога на яке перейшла до позивача як страховика в порядку ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.03.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав; заперечення проти позову пояснив відсутністю вини з боку тракториста Ходанич Ю.М. у зіткненні з автомобілем страхувальника.
Провадження у справі зупинялося у зв’язку із призначенням на вимогу відповідача автотехнічної експертизи.
Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 28.07.06.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:
Постановою Ужгородського міського суду Закарпатської області від 06.02.03 в адміністративній справі №3-343/03 Ходанича Юрія Михайловича визнано винним у скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, вчиненні порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
Зокрема, при розгляді вищевказаної справи, встановлено, що 10 січня 2003 року Ходанич Ю.М., керуючи в м. Ужгороді по пр. Свободи трактором МТЗ-821, д/н 76-14 ЗА, який був з причепом 2-ПТС-4М, д/н 35-22 ЗА, порушив вимогу знаку 5-16 Правил дорожнього руху, а також правила розвороту, який вчиняв із крайньої правої смуги, перетинаючи зустрічну смугу попутного напрямку, внаслідок чого спричинив зіткнення з автомобілем „Шкода-Фабія”, д/н 055-41 РТ, який рухався по крайній лівій смузі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 8481,68 грн. збитків, які він поніс у зв’язку з виплатою Закритому акціонерному товариству „Єврокар” страхового відшкодування, здійсненого відповідно до страхового полісу №НТ 02520 від 05.12.2002р. (а. с. 6), укладеного між страховиком (позивачем) та ЗАТ „Єврокар” (страхувальником) про страхування автотранспорту останнього від нещасних випадків.
Згідно з актом дослідження спеціаліста автотоварознавця №000048 від 26.02.03, складеним ВАТ „Закарпаттяавтосервіс”, розмір матеріального збитку (з технічної точки зору), завданої власнику автомобіля „Шкода-Фабія”, а саме, ЗАТ „Єврокар”, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди склала 9618,85 грн. Сума страхового відшкодування на користь третьої особи становить 8481,68 грн.
Факт перерахування позивачем страхового відшкодування ЗАТ „Єврокар” у сумі 8481,68 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи заявою на виплату страхового відшкодування №37 від 10.02.03 (а.с. 23), страховим актом №2453 від 07.03.03 (а. с. 24) та платіжним дорученням №1824 від 19.03.03 (а. с. 25).
У відповідності до ст. 440 Цивільного кодексу України №1540-06 від 18.07.63, який діяв на момент виплати страхового відшкодування, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Згідно зі ст. 450 ЦК України організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення, зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини тих осіб, які займаються такою підвищено-небезпечною для оточення діяльністю, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З огляду на вимоги ст. 18 Закону України „Про страхування” №2745-III від 04.10.01 та наявні в матеріалах справи докази, договір страхування на час настання страхового випадку був дійсним і сторони договору були зобов’язані виконувати його умови.
Як зазначено вище, стаття 440 ЦК України встановлює обов’язок особи, що заподіяла шкоду (організації, працівником якої заподіяна шкода ст. 441 ЦК України) відшкодувати шкоду в повному обсязі.
Звільнення від відшкодування можливе лише у разі, якщо той, хто заподіяв шкоду доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Постанова Ужгородського міського суду Закарпатської області від 06.02.03 в адміністративній справі №3-343/03, якою визнано винним у скоєнні адмінправопорушення Ходанича Ю.М., набула законної сили, не оскаржена ні особою, щодо якої її винесено, ні потерпілим, тому презюмує вину водія відповідача.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.03, даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За загальним правилом, регламентованим ст. 1166 ЦК України №435-IV від 16.01.03 майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана, зокрема з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ст. 1187 ЦК України №435-IV від 16.01.03).
За умовами ст. 1188 ЦК України №435-IV від 16.01.03 шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 27 Закону України „Про страхування” вимога страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У відповідності до вищенаведеної статті Закону, до норми ст. 993 ЦК України №435-IV від 16.01.03, за якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а також у відповідності до ст. 1191 цього Кодексу, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, позивач звернувся до відповідача з регресними вимогами №841 від 30.05.04 та №1637 від 15.07.04 на суму 8481,68 грн., які залишені останнім без відповіді та задоволення.
Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог не підтверджені належними доказами. Висновок експерта №128 від 12.05.05 за результатами експертизи, призначеної судом на вимогу відповідача, чітких відповідей на поставлені судом запитання не дав. В той же час, заперечення відповідача про те, що водій трактора, який знаходився у трудових відносинах з відповідачем, не винний у скоєнні ДТП спростовуються постановою Ужгородського міського суду Закарпатської області від 06.02.03 в адміністративній справі №3-343/03.
З огляду на викладене, позов належить задоволити як обґрунтований належними та допустимими доказами.
Згідно із ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 84,82 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 84, 85, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
виправити описки в ухвалах господарського суду від 16.11.04, від 23.11.04, від 25.11.04, від 15.12.04, від 11.01.05, від 28.01.05, від 10.02.05, від 02.03.05, від 13.07.06 шляхом внесення змін у вступних частинах ухвал в частині зазначення розміру позовних вимог, а саме, цифри „8684,50” замінити на „8481,68”.
Позов задоволити повністю.
Стягнути з комунального шляхово - експлуатаційного підприємства (м. Ужгород, вул. Проектна, 3, код ЄДРПОУ 03328362) на користь закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО УКРАЇНА” (м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602):
- суму 8481,68 грн. страхового відшкодування;
- суму 84,82 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Васьковський
- Номер:
- Опис: визнання недійсним договору та актів виконаних робіт
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 16/323
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Васьковський О.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.07.2010
- Дата етапу: 10.08.2010