Справ № 1 - 9/2009 р.

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

м. Луцьк                                                                                  26 червня 2009 року

 

          Судова палата   в кримінальних справах  апеляційного суду Волинської області в складі:

                      головуючого - судді  Силки Г. І.,

                      судді Лозовського А. О.,

                      народних засідателів Неділька М. Ф., Коритан К. М., Сегет Н. І.,

                      при секретарі Уманській Л. С.,

                      за участю прокурора Федоренка Р.В.,

                      захисника ОСОБА_1,

                      потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                      підсудного ОСОБА_4, та його законного представника -

                     ОСОБА_5,                                   

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду  у місті Луцьку кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Сирники Луцького району Волинської області, українця, громадянина України, без освіти, непрацюючого, неодруженого, зареєстрований в селі Сирники Луцького району Волинської області, проживав до затримання в АДРЕСА_1, судимого:

          1. 24 жовтня .2002 року вироком Луцького міськрайонного суду за ч.3. ст.185 КК України на 3 ( три) роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік. 28 травня 2009 року постановою Луцького міськрайонного суду відмовлено у поданні кримінально - виконавчої інспекції про звільнення від покарання по закінченню іспитового строку щодо ОСОБА_4;

          2. 14 вересня 2004 року вироком Луцького міськрайонного суду  за ч.2 ст. 186 КК  України на 4 ( чотири) роки позбавлення волі. Звільнений  по відбуттю строку покарання;

          У скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.187, ч.2 ст.187, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

          ОСОБА_4  знаходячись  в АДРЕСА_2, у  ніч на 7 червня 2003 року таємно викрав, зірвавши з стіни магазину « Полісся», універсальний таксофон « Телекарт - 101», вартістю 1667 гривень, належного Любомльському цеху електрозв'язку №2 ВАТ « Укртелеком».

          18 листопада 2008 року, близько 22 години в селі  Сирники Луцького району по вулиці Бригадній, ОСОБА_4, з метою заволодіння  чужим майном, напав на ОСОБА_2  та  застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я, що виразилось у нанесенні ударів руками по голові внаслідок чого потерпілий втратив свідомість, збив його  з ніг, після чого заволодів майном останнього: велосипедом «Everest», вартістю 2240 гривень, мобільним телефоном  «Nokia 6230», вартістю 400 гривень у якому знаходилась електронна СІМ  -картка оператора мобільного зв'язку « МТС», вартістю 25 гривень на рахунку якої було 44 гривні, а всього на загальну суму 2709 гривень.

          Він же, повторно, 29 листопада 2008 року, близько 22 години, в селі Тарасово Луцького району на  вулиці Жовтневій, з метою заволодіння майном, напав на ОСОБА_3 та застосовуючи  фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров'я останнього, яке виразилось у нанесенні ударів по голові, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість та отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, після чого заволодів його майном: грішми в сумі 57 гривень, мобільним телефоном « Motorolla C  155», вартістю 70 гривень у якому знаходилась електронна  СІМ - картка оператора мобільного зв'язку «Київ Стар», вартістю 25 гривень на рахунку якої були кошти в сумі 2,50грн, а всього майном на загальну суму 154,50 гривень.

          ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння  2 січня 2009 року, близько 21 години 20 хвилин, з метою незаконного  заволодіння майном, вчинив  розбійний напад на ОСОБА_6, під час якого з метою його умисного вбивства наніс останньому численні удари поліном  в голову заподіявши потерпілому відкриту черепно - мозкову травму з ізольованими переломами кісток основи черепа, дві забійних ран лобної ділянки зліва, забійної рани тім'яної ділянки волосяної частини голови зліва, забійної гематоми  волосяної частини голови справа від яких потерпілий вранці ІНФОРМАЦІЯ_2  не приходячи до свідомість  помер у лікарні. Після  нанесених ударів, ОСОБА_4 заволодів  майном ОСОБА_6, а саме : мобільним телефоном «Sony Ericsson W 6110», вартістю 1396,50 гривень, електронною СІМ - карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 25 гривень, електронною  СІМ - карткою оператора  мобільного зв'язку «Beeline» вартістю 25 гривень, навушниками іноземного виробництва до мобільного телефону, вартістю 142 грн. 50 коп, шкіряним чохлом до мобільного телефону, вартістю 38 гривень, бувшим у використанні гаманцем, що не становить матеріальної цінності, а всього на загальну суму 1627 гривень.

          Підсудний ОСОБА_4  визнав себе винним у вчиненні  розбійного нападу  з метою незаконного заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 та частково визнав себе винним у вчиненні вбивства ОСОБА_6 під час заволодіння його майном і розбійному нападі на ОСОБА_2 Заперечив,  вчинення ним  крадіжки таксофону у місті Любомлі .

          Винність  ОСОБА_4 у вищевказаних злочинах стверджується  дослідженими в судовому засіданні доказами.

          По факту таємного викрадення таксофону у м. Любомлі 7 червня 2003 року.

         Підсудний ОСОБА_4 показав, що крадіжку таксофону 7 червня 2003 року  у місті Любомлі він не вчиняв, а визнавальні показання давав під впливом недозволених методів слідства.

         Винність ОСОБА_4 у вчиненні ним  повторного,  таємного викрадення  таксофона « Телекарт - 101» з стіни магазину « Полісся» у місті Любомлі стверджується сукупністю доказів досліджених судом.

        Будучи допитаний  під час досудового слідства, як підозрюваний та  обвинувачений з участю захисника, і при проведенні  відтворення  обстановки і обставини події ОСОБА_4 підтвердив, що в червні 2003 року він приїхав до своїх родичів у місто Любомль. Гуляючи по місту в ночі побачив таксофон на стіні при вході в  магазин. Магазин знаходиться неподалік від малого ринку. Вирішив викрасти даний таксофон, щоб дістати з нього монети. Зірвавши таксофон з стіни відніс його до меморіалу «Слави» і переконавшись про відсутність у ньому монет залишив апарат. Зриваючи таксофон  пошкодив телекомунікаційний кабель до нього ( т. а.с. 151 - 154, 161, 255, 256).

       Об'єктивність даних показань ОСОБА_4, про час,  місце та обставини  вчинення ним таємного викрадення  таксофону підтверджується протоколом огляду місця події, згідно якого в місті Любомлі по вул. Першого Травня  на стіні магазину «Полісся», який знаходиться  неподалік ринку, виявлено пошкоджений кабель і відсутність таксофону який був викрадений в ночі з 6 на 7 червня 2003 року ( т.2 а.с. 126).

       При відтворенні  обстановки і обставини події підсудний ОСОБА_4, також вказав на даний магазин і місце на стіні звідки він вчинив таємне викрадення таксофону у червні 2003 року та місце де його залишив (.т.2.а.с. 152, 153).

        Про те, що в ніч з 6 на 7 червня 2003 року пошкодивши кабель було викрадено таксофон, який висів на стіні магазину «Полісся» у місті Любомлі підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_7

        Згідно довідки  Любомльського цеху електрозв'язку вартість універсального таксофона «Телекарт -101», який був викрадений з стіни магазину «Полісся» в ніч з 6 на7 червня 2003 року становить 1667 гривень ( т.2 а.с.133 ).

         Твердження підсудного про те, що визнавальні показання  він давав під впливом недозволених методів слідства, є безпідставними і спростовується родом доказів  досліджених у суді.

         Сам ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що із скаргами під час досудового слідства щодо застосування до нього незаконних методів він не звертався. Показання, як обвинувачений, давав з участю захисника якого він виявив бажання мати.

          Слідчий Гуд В. А. в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 під час досудового слідства, як підозрюваний і обвинувачений а також під  час відтворення обстановки і обставини події давав показання добровільно з участю захисника. Будь-яких скарг від ОСОБА_4 і його захисників про застосування до нього незаконних методів слідства не надходило.

         Понятий ОСОБА_8 ствердив, що під час відтворення обстановки і обставини події ОСОБА_4 добровільно розповідав і показував  про вчинення ним цього злочину.

        Про  те, що  до ОСОБА_4 не застосовувались  недозволені методи слідства  підтвердили  так ж в суді свідки ОСОБА_9 і  ОСОБА_10  показавши,  що підсудний добровільно давав явку з повинною та добровільно розповідав про обставини вчинення ним цієї крадіжки при відтворенні обстановки і обставини події.

         Згідно довідки Любомльською районної лікарні у період з 16 лютого по 25 травня 2009 року  в ізолятор тимчасового тримання Любомльського РВ УМВС  України  у Волинській області карета швидкої допомоги  до ОСОБА_4 не виїжджала, чим спростовуються показання останнього, про виклик до нього  швидкої допомоги в  ІТТ після застосування  недозволених методів слідства.

         Показання ОСОБА_4 в цій частині також перевірялись Любомльською  міжрайонною прокуратурою  по дорученню судової палати  в порядку ст.315 -1 КПК України і не знайшли свого підтвердження  про що вбачається з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 12 червня 2009 року та відмовного  матеріалу  дослідженого судом ( т.3 а.с. 80).

         Враховуючи вищенаведені докази, судова палата приходить до висновку про доведеність  вчинення ОСОБА_4, повторно, таємного викрадення  таксофону  у  ніч з 6 на 7  червня 2003 року і його дії в цій частині кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.

          По епізоду  розбійного нападу на потерпілого  ОСОБА_2

          Підсудний ОСОБА_4 по цьому епізоду  показав, що у листопаді 2008 року  в селі Сирники Луцького району він вирішив побити ОСОБА_2 так, як останній ображав його у барі і коли він йшов додому. Напавши на потерпілого він наніс йому де - кілька  ударів рукою в область лівого вуха від яких останній впав на землю. Після чого забрав у ОСОБА_2 мобільний телефон та велосипед і втік. Заперечує, що напав на потерпілого з метою заволодіння його майном.

          Винність ОСОБА_4 у вчиненні ним розбійного нападу на  ОСОБА_2, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього підтверджується рядом доказів досліджених судом.

          Потерпілий  ОСОБА_2 показав у суді, що дійсно коли він 18 листопада 2008 року біля 17 години зайшов у  кафетерій  у селі Сирники Луцького району там знаходився підсудний з ОСОБА_11 Будь-якого конфлікту у нього з ОСОБА_4 у кафетерії не було. Біля 21 години з кафе пішли ОСОБА_4 з ОСОБА_11, а після 22 години пішов він. Вийшовши на вулицю побачив, що спущене переднє колесо його велосипеду.

          Показання ОСОБА_2 у цій частині  підтвердив   свідок ОСОБА_11  показавши, що знаходячись у кафетерії 18 листопада 2008 року  він не бачив, щоб були якісь конфлікти між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Вийшовши звідти  з підсудним, вони розійшлися у різні сторони.

          ОСОБА_2 також ствердив, що пройшовши з велосипедом метрів 400 від кафе по вул.  Бригадній,  він відчув сильний удар, який був нанесений ззаду у ліву частину обличчя від якого втратив свідомість. Прийшовши до свідомості, побачив, що знаходиться на землі, відчув сильний біль у голові та виявив відсутність велосипеду «Еверест» вартість якого 2240 грн., мобільного телефону «Нокіа 6230» варт.400 грн., у якому знаходилась електронна СІМ - картка оператора мобільного зв'язку « МТС» вар. 25 грн., з коштами на рахунку  44 грн. та цигарок.

          Аналогічні показання потерпілий давав і на досудовому слідстві ( т.2 а.с.72 -73).

          Об'єктивність показань у цій частині потерпілого стверджується показаннями свідка  ОСОБА_12, який підтвердив, що 20 листопада 2008 року зайшовши до ОСОБА_2 побачив на останньому синці з лівої сторони обличчя. Потерпілий йому розповів, що коли він повертався з кафетерію додому  на нього ззаду  було вчинено напад. Від нанесеного удару він знепритомнів, а прийшовши до свідомості виявив зникнення  велосипеда, мобільного телефону і цигарок.

          Свідок ОСОБА_13 показала, що в листопаді місяці 2008 року біля першої години ночі до кіоску де вона працює на спортивному велосипеді  зі спущеним переднім колесом приїхав ОСОБА_4. і залишив цей велосипед у неї на зберігання. 15 січня 2009 року вказаний велосипед у неї був вилучений працівниками міліції .

          Потерпілий  ОСОБА_2 підтвердив, що велосипед , який вилучений у ОСОБА_13 це його велосипедом, який був забраний у нього під час незаконного нападу.

          Про те, що ОСОБА_4 у  цей же час  та у цьому місці напав на  ОСОБА_2 та незаконно заволодів  вищевказаним майном останнього не заперечує і сам підсудний, показавши, що велосипед відвіз та залишив на зберіганні у  ОСОБА_13, а мобільний телефон, як плату за проїзд віддав таксисту.

          З висновку судово - медичної експертизи видно, що у ОСОБА_3 були виявлені синці навколо лівого ока, в лівій скроневій ділянці з переходом на щічну, в лівій завушній ділянці з переходом на бокову поверхню шиї, на задній поверхні лівої  вушної раковини, садно в лівій скроневій ділянці ( т.2 а.с. 93 -94).

          Вищенаведеними доказами спростовуються показання ОСОБА_4,  про те, що він напав на потерпілого так як той його образив.

          Як вбачається з показань потерпілого, він у  момент  нанесення йому ударів  знепритомнів і прийшов до свідомості через деякий час. Дані показання потерпілого підтвердив свідок  ОСОБА_12 Тобто останньому відповідно до роз'яснень, які містяться у  ч.2 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду  від 25.12. 1992 року № 12 « Про судову практику  в справах про корисливі злочини проти приватної  власності» було заподіяно насильство небезпечне для життя  та здоров'я.

          Згідно висновку  товарознавчої експертизи залишкова вартість велосипеда Еверест», яким незаконно заволодів ОСОБА_4 становить 2240 грн( т.2 а.с. 172 173), а вартість телефону «Нокіа 6230» бувшого у використанні, як підтверджується довідкою становить 390 грн (.т.2. а.с. 108).

           З цією вартістю погоджується і сам підсудний ОСОБА_4

          Враховуючи досліджені докази в сукупності, судова палата приходить до висновку, що ОСОБА_4  з метою незаконного заволодіння майном   ОСОБА_2 вчинив на нього напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, так як останній втратив свідомість після нанесених йому ударів, тому дії підсудного у цій частині підлягають кваліфікації за ч.1 ст.187 КК України.

          По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3

          Підсудний  ОСОБА_4  по цьому  епізоду   повністю визнав себе винним . Показав, що в кінці листопада 2008 року  після 21 години в селі Тарасово Луцького району  неподалік продуктового магазину, з метою заволодіння майном напав на ОСОБА_3 та нанісши йому декілька ударів  кулаком у праву сторону обличчя  від яких останній впав на землю, забрав у потерпілого  мобільний телефон «Моторола  С 155»  та з кишені куртки 57 гривень, після чого втік.

           Аналогічні показання ОСОБА_4 дав і при проведенні з ним відтворення  обстановки і обставини події ( т.2 а.с. 85 -87).

          Об'єктивність показань підсудного щодо місця та  часу нападу на потерпілого і заволодіння його майном підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_3  Потерпілий показав, що 29 листопада 2008 року після 21 години в селі Тарасово по вулиці Жовтневій на нього ззаду напав незнайомий та нанісши удари у праву сторону обличчя від яких він знепритомнів. Прийшовши до свідомості, побачив, що він лежить на землі, а з кишені штанів у нього зник мобільний телефон « Моторола С 155» вартістю до 100 грн., в якому знаходилась електронна СІМ - картка оператора мобільного зв'язку «Київ Стар» вартістю 25 грн на рахунку якої було 2,50 грн, гроші в сумі 57 грн, цигарки та запальничка, які не становлять для нього матеріальної цінності. Наступного дня звернувся у лікарню, де було виявлено перелом правої нижньої щелепи.

          Свідок ОСОБА_15 підтвердила в суді , що коли  29 листопада 2008 року після 21 години  її чоловік прийшов додому то повідомив, що на нього  хтось напав нанісши удари в обличчя з правої сторони від яких він втратив свідомість та заволодів його мобільним телефоном і грошима в сумі 57 грн.

          З висновку судово - медичної експертизи видно, що у потерпілого ОСОБА_3 виявлено перелом нижньої щелепи  в ділянці правого суглобного паростка, струс головного мозку, гематома навколо обох очей, які виникли від травмуючої дії тупого твердого предмета і відносяться відповідно до тілесних ушкоджень середньої степені тяжкості та легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я  (т. 2 а.с. 98 - 100).

          Про те, що мобільний  телефон ОСОБА_3  « Моторола С 155», яким  незаконно  заволодів ОСОБА_4 був вилучений в останнього під час його  затримання  не заперечує сам підсудний та стверджується протоколом обшуку затриманого (т. 1 а.с. 36).

           Висновком судово - товарознавчої експертизи встановлено залишкову вартість мобільного телефону « Моторола С 155», яка становить 70 грн ( т.2 а.с. 172 173 ),  про що стверджував потерпілий  та з якою згідний підсудний.

           Аналізуючи досліджені докази в сукупності, судова палата приходить до висновку, що ОСОБА_4 після  попередньо скоєного  розбою,  вчинив напад  з метою заволодіння  майном ОСОБА_3 поєднаного з насильством небезпечним для життя та здоров'я  останнього, а тому його дії  по цьому епізоду слід кваліфікувати за ч.2 ст.187 КК України.

          По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_6 під час якого було вчинено умисне вбивство з корисливих мотиві останнього.

          Підсудний ОСОБА_4 по цьому епізоду обвинувачення   відмовився давати показання.  Відповідаючи на запитання підтвердив, що після 21 години 2 січня 2009 року у місті Любомлі  проводячи ОСОБА_6 додому у нього виник умисел напасти на останнього і заволодіти його телефоном.

Наздогнавши  потерпілого поблизу гаражів на території школи наніс йому два удари поліном по голові. Наміру вбивати ОСОБА_6 він не мав.

          Винність підсудного ОСОБА_4  у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_6 з метою незаконного заволодіння його майном та у вчиненні умисного вбивства потерпілого з корисливих мотивів стверджується рядом доказів досліджених судом.

          Свідок ОСОБА_16. показала, що 2 січня 2009 року у будинку в місті Любомлі  її родичі, а також ОСОБА_4 і потерпілий ОСОБА_6 продовжували святкувати Новий рік розпиваючи спиртні напої. Близько 20 години з квартири пішли ОСОБА_17, ОСОБА_18   ОСОБА_4 та  ОСОБА_6

          Свідок ОСОБА_18, підтвердив, що він,  ОСОБА_17, підсудний та потерпілий з квартири   ОСОБА_16. пішли на  автозаправочну станцію де знаходились до 21 години розпиваючи пиво. Тоді їх залишив ОСОБА_17. та відійшов він, по своїх потребах. Біля АЗС залишались ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Повернувшись через пару хвилин ні підсудного,  ні потерпілого біля автозаправочної станції не було. Через де - який час він зустрів ОСОБА_4 на вулиці Володимирській і останній йому повідомив, що ОСОБА_6 пішов додому.

          Аналогічні показання  в цій частині на досудовому слідстві дав підсудний ОСОБА_4( т.1 а.с.121 - 122, т. 2 а. с. 255 - 258) та свідок ОСОБА_17. (т.1 а.с.130).

           Підсудний ОСОБА_4 на досудовому слідстві як обвинувачений і при проведенні відтворення обстановки і обставини  події з ним показав, що після 21 години дійшовши з ОСОБА_6 до перехрестя  по вул. Володимирській вони попрощались і потерпілий пішов до свого будинку, а він вирішивши заволодіти телефоном останнього став його переслідувати. Підібравши поліно для нанесення удару, він поблизу гаражів на території школи наздогнав ОСОБА_6 і наніс йому  два удари поліном по голові. Після чого забрав у потерпілого мобільний телефон « Соні Еріксон» у шкіряному чохлі, навушники до нього та гаманець, який викинув побачивши відсутність грошей. Речі потерпілого заховав в смт. Голоби за місцем свого проживання.

           Показання ОСОБА_4 на досудовому слідстві про час та місце вчинення ним нападу на ОСОБА_6 і вбивства останнього підтверджується показаннями свідка ОСОБА_19., який ствердив, що 2 січня 2009 року  о 21 годині 45 хвилин за повідомленням чергового прибув на територію школи №2 міста Любомля де на стежці біля гаражів і майстерні побачив потерпілого ОСОБА_6, який лежав без свідомості. Стягнувши шапку з голови останнього виявив дві великі рани з яких виступала кров.

          Свідок ОСОБА_20 показав, що 2 січня 2009 року о 21 годині 50 хвилин отримавши повідомлення з відділення швидкої допомоги Любомльської ЦРЛ про виявлення чоловіка у непритомному стані  на території ЗСШ №2 він у складі медичних працівників прибув на місце події. Потерпілий лежав на стежці  біля гаражів школи. Під час огляду ОСОБА_6, який знаходивсь у коматозному стані . у нього була виявлена травма голови. Надавши першу медичну допомогу потерпілий був доставлений у лікарню.

          Про те, що  2 січня 2009 року біля 22 години  у Любомльську ЦРЛ  у стані глибокої коми,  з травмами голови був доставлений ОСОБА_6 при огляді якого також було виявлено перелом кісток основи черепа і не приходячи до свідомості ІНФОРМАЦІЯ_2 о 7 годині 30 хвилин потерпілий помер, підтвердила в судовому засіданні лікар анестезіолог  - реаніматор свідок ОСОБА_21

           При відтворенні  обстановки і обставини події ОСОБА_4 також вказав на це місце  на території  ЗОШ №2 біля гаражів, де ним був вчинений напад з нанесенням  ударів поліном у голову ОСОБА_6 (.т.63 - 69).

          З протоколу огляду місця події від 2 січня 2009 року видно, що на території  загально - освітньої школи № 2 міста Любомль поблизу гаражів був  виявлений у непритомному стані ОСОБА_6, який доставлений у лікарню ( т.1 а.с. 1 -3).

          Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_21. 2 січня 2009 року пізно у вечорі  її повідомили про  поступлення у лікарню сина ОСОБА_6 з травмами голови. Останній не прийшовши до свідомості помер вранці ІНФОРМАЦІЯ_2( т.1 а.с.94). 

          Показання ОСОБА_4  на досудовому  слідстві про нанесення ним  лише двох ударів потерпілому  в область потилиці круглим поліном та те, що ОСОБА_6 після нападу на нього рухався піднімаючись з колін, спростовується крім вищенаведених доказів,  висновком судово-медичної експертизи. З цього висновку видно, що на тілі трупа ОСОБА_6. виявлено відкриту черепно  - мозкову травму  з двома ізольованими переломами кісток основи черепа, забійних двох ран лобної ділянки зліва, забійна рана тім'яної ділянки волосяної частини голови зліва, забійна гематома волосяної частини голови справа. Враховуючи характер ран та переломів кісток черепа, їх локалізацію, дані тілесні ушкодження  утворилися від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею з одним або двома ребрами, у кількості не менше двох ударів і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, як у момент їх утворення так і в дальнішому їх протіканні.

           Смерть ОСОБА_6. наступила внаслідок  відкритої ЧМТ з двома ізольованими переломами кісток основи черепа, ускладнених забоєм головного мозку та субдуральною гематомою.

          Так, як потерпілий доставлений у реанімаційне відділення  лікарні  з місця події без свідомості то здатність його до активних дій після заподіяння ушкоджень не можливі  (т.1 а.с. 75 - 77).

           Даний висновок експерт Війтович  Б.І. підтвердив у судовому засіданні показавши, що виявлені тілесні ушкодження на трупі потерпілого були заподіяні з  великою силою про що свідчить перелом кісток основи черепа і рухатись після їх заподіяння потерпілий не міг.

          Про те, що до нападу на  потерпілого останній не мав ніяких тілесних ушкоджень, був здоровий стверджується показаннями свідка ОСОБА_18, ОСОБА_16., а також вбачається з показань потерпілої ОСОБА_21 (т.1 а. с. 93 - 97) та висновку судово - медичної експертизи з якого видно, що  будь-яких захворювань, які б могли вплинути на настання смерті ОСОБА_6 при дослідженні трупа не виявлено ( т.1 а с 77). Дані обставини   не заперечує і  сам підсудний ОСОБА_4

          Показання ОСОБА_4 що після нападу  і нанесення  ударів потерпілому він заволодів його мобільним телефоном «Соні Еріксон» з шкіряним чохлом, навушниками, СІМ - карткою оператора мобільного  зв'язку  « МТС» і «Білайн» та гаманцем якого викинув, а  решту речей заховав у гаражі за місцем свого проживання  підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_21. даними на досудовому слідстві  з яких вбачається , що саме ці речі  належать її сину ОСОБА_6 і були при ньому коли вона його бачила вранці 2 січня 2009 року. Після вбивства її сина дані речі були виявлені у ОСОБА_4 в смт. Голоби (т.1 а .с . 94).

          Про те, що 5 січня 2009 року  у приміщенні гаража по АДРЕСА_1 було виявлено і вилучено мобільний телефон «Соні Еріксон» у чорному шкіряному чохлі та навушники до нього вбачається з протоколу огляду місця події ( т.1  а. с. 57 - 59).

          З висновку товарознавчої експертизи видно, що залишкова вартість телефону «Соні Еріксон» становить 1396 гривень 50 копійок, вартість навушників становить 142 гривні 50 копійок та вартість шкіряного чохла становить 38 гривень ( т. 1. а.с. 159 - 160 ). Як вбачається з довідок  вартість  стартових пакетів операторів мобільного зв'язку  « МТС» і «Білайн» становить по 25 гривень кожен ( т.1 а.с . 238 - 239). З цією вартість на вказане майно  погодився і підсудний ОСОБА_4

          Про те, що вчиняючи розбійний напад і вбивство ОСОБА_6  підсудний  знаходився у стані алкогольного сп'яніння підтвердили свідки ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_16., ОСОБА_21. показавши ,що протягом 2 січня 2009 року  вони разом із ОСОБА_4,  розпивали спиртні напої.  Даний факт не заперечує і сам ОСОБА_4

           Відповідно до висновку амбулаторної  комплексної  судової психолого - психіатричної  експертизи ОСОБА_4.  на час вчинення злочинів і на даний час є осудним, однак виявляє ознаки легкої розумової відсталості ( т. 1 а. с. 146, 147).

           З врахуванням вищенаведених доказів судова палата приходить до висновку, що наносячи удари поліном з великою силою в життєво важливий орган -  голову, ОСОБА_4 усвідомлював  суспільно - небезпечний характер  своїх дій, від яких може наступити смерть, хоч і не бажав настання смерті але свідомо допускав її настання.

          Оскільки таке вбивство підсудний вчинив в процесі заволодіння майном, судова палата вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, тобто у повторному розбої з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та поєднаному з ним умисному вбивстві вчиненому з корисливих мотивів.

          З обвинувачення підсудного підлягають виключенню такі обтяжуючі покарання обставини, як вчинення злочину повторно та заподіяння злочином тяжких наслідків так, як перша є кваліфікуючою ознакою злочину а друга  входит в об'єктивну сторону складу злочину.

          Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4. покарання , судова палата враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а саме те, що підсудний  вчинив два особливо тяжких злочини, два тяжких злочини, один злочин середньої тяжкості який вчинений під час відбування покарання  з іспитовим строком.

          Судом враховано  і особу винного, який хоча раніше і пртягувавсь   до кримінальної  відповідальності, однак один злочин за яким обвинувачується вчинив у неповнолітньому віці, посередньо характеризується  за попереднім місцем відбування покарання  та позитивно за місцем проживання, в даний час виявляє ознаки легкої розумової відсталості, є неграмотним, молодий за віком.

          До обставин , що обтяжують покарання , судова палата відносить вчинення двох злочинів у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

          До обставин, що пом'якшують покарання, судова палата відносить з'явлення зі знанням та активне сприяння у розкритті  злочину.

          Судова палата вважає, що хоча за один із злочинів, вчинених ОСОБА_4  передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, однак враховуючи вищенаведене суд не знаходить підстав для його застосування. Однак вважає за можливе,  враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів призначити ОСОБА_4.. покарання у виді позбавлення волі на певний строк у максимальному розмірі передбаченому санкцією закону за яким він засуджується.

           Так, як один із злочинів  ОСОБА_4 вчинений до постановлення вироку від 14.09.2004 року та під час відбування іспитового строку за вироком Луцького міськрайонного суду від 24.10.2002 року, то покарання йому слід призначи з застосуванням ч.4.ст.70, ч.1ст. 70, ст.71 КК України, як за сукупністю злочинів так і за сукупністю вироків.

          Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь Волинської обласної клінічної лікарні за лікування потерпілого ОСОБА_3 1555грн 92 коп( т.2 а.с. 117)та на користь Любомльською ЦРЛ  101грн. 68 коп за лікування потерпілого ОСОБА_6 (.т.1 а.с .140).

           Долю речових доказів  слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України: одяг, мобільний телефон, чохол, навушники, дві СІМ - картки ОСОБА_6  повернути потерпілій ОСОБА_21.

          Відповідно до ст. 92 КПК України з підсудного підлягають стягненню судові витрати за проведення експертиз в сумі 1556гривень 65 копійок.               

          Керуючись ст. ст. 323 - 324 КПК України, судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

 

                                                 П Р И С У Д И Л А:

          ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочинів передбачених  ч.2 ст.185,  ч.1 ст.187, ч.2 ст.187, ч.4 ст.187, п. 6 ч.2 ст.115 КК України та призначити покарання:

-    за ч.2 ст. 185 КК України - 3 ( три ) роки 6 місяців позбавлення волі;

          На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання  менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим покаранням, що призначено за вироком Луцького міськрайонного суду від14.09.2004 року, визначити ОСОБА_4. 4 ( чотири) роки позбавлення волі.

          Зарахувати у строк відбуття покарання  те покарання , що відбуте ОСОБА_4 за вироком від 14.09 2004 року за період з 14.09 2004 року по 14 .09.2008 року - 4 ( чотири) роки позбавлення волі і вирок у цій частині вважати виконаним.

-    за ч.1 ст.187 КК України - 5 ( п'ять ) років позбавлення волі;

-    за ч. 2 ст. 187 КК України  - 8 ( вісім ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке  є власністю засудженого;

-    за ч.4 ст.187 КК України - 10 ( десять ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

-    за п.6 ч. 2 ст.115 КК України - 13 ( тринадцять ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

          На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом  часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_4. до відбування  14 ( чотирнадцять) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

          На підставі ст. 71 КК України до покарання , призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 24.10.2002 року - 6 місяців позбавлення волі і за сукупністю вироків   визначити остаточне покарання  до відбування ОСОБА_4. 15 ( п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

           Відбуття покарання засудженому  ОСОБА_4. рахувати з ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Запобіжний захід  засудженому ОСОБА_4. залишити - тримання під вартою.

          Речові докази: куртку, кофту, зимові черевики, сорочку, шкарпетки, джинсові штани, шкіряний пасок, мобільний телефон «Sony Ericsson», чохол до мобільного телефону, навушники, дві СІМ - картки, які знаходяться у камері речових доказів Любомльського  РВ УМВС України у Волинський області повернути ОСОБА_21.

          Стягнути з ОСОБА_4 на користь Волинської обласної клінічної лікарні витрати за лікування ОСОБА_3 . у сумі 1555( одну тисячу п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 92 копійки та на користь Любешівської центральної районної лікарні 101 ( сто одну) гривню 68 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_4 в доход  держави судові витрати за проведення  експертиз у сумі1556 ( одну тисячу п'ятсот  п'ятдесят шість) гривень 65 копійок.

          Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги  чи касаційного подання  через апеляційний суд Волинської області на протязі одного місяця з часу проголошення вироку, а засудженому  ОСОБА_4. в той же строк з моменту вручення копії вироку.

 

Головуючий:    /підпис/ Силка Г. І.   

Суддя: /підпис/  Лозовський А.О.

Народні засідателі:  /підпис/ Коритан К

                                /підпис/ Неділька М.Ф.

                                /підпис/ Сегет Н.І.

Оригіналу відповідає:

Суддя Апеляційного суду

Волинської області                                                              Г.І. Силка