УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21491/11
Справа № 22а-21491/11 Головуючий в першій
Категорія № 10.3.2(4) інстанції – ОСОБА_1
Доповідач – Ляховська І.Є.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є.,
суддів – БАРИЛЬСЬКОЇ А.П., КАРНАУХ В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу (надалі - УПСЗН) щодо відмови йому в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки та щорічної разової допомоги до дня 5 травня за 2007, 2008, 2009 роки як інваліду війни, а також стягнути з відповідача недоплачені суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки в розмірі 5810грн. та щорічної разової допомоги до дня 5 травня за 2007, 2008, 2009 роки в розмірі 9015грн.42коп.
В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, у зв'язку з чим, перебуває на обліку в УПСЗН , а тому, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Крім того, він є інвалідом війни 3-ї групи та має право на отримання щорічної разової допомоги до дня 5 травня, згідно із ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Оскільки відповідач керувався не нормами зазначених Законів, а Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», постановами Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р., № 183 від 12.08.2008р. та № 211 від 18.03.2009р., він отримав зазначені соціальні виплати у значно меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, проте відповідач відмовив йому у виплаті сум у належному розмірі, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача стосовно відмови у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік, передбаченої ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов’язано УПСЗН нарахувати та сплатити позивачу недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік, передбачену ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу, у розмірі 2330грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Відповідач, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача по недонарахуванню та недоплаті позивачу сум одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2330 грн. та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нову. Вважає, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки розпорядником коштів є головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації. Крім того, при ухваленні судового рішення суд не врахував положення постанови КМУ №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає розмір компенсації на оздоровлення в сумі 90, 00 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії та є інвалідом 3-ї групи. Щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік виплачена позивачеві 21 січня 2009 року в сумі 90грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції у відповідності до положень ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення має здійснюватися виходячи із розміру, визначеного цим Законом.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як убачається із матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік виплачена позивачу 21.01.2009 року в сумі 90грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин судом правильно визнано неправомірними дії відповідача щодо недонарахування та недоплаті позивачу сум одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік та зобов’язано відповідача провести перерахування позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до положень ст.. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Доводи апеляційної скарги про те , що допомога на оздоровлення виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, тому відсутні підстави для її виплати в більшому розмірі, не відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до ст.. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).
Тому доводи апелянта щодо неналежного відповідача є безпідставними.
В той же час, ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд помилково зобов’язав відповідача сплатити позивачу конкретну суму (2330 грн.) недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Тому оскаржувану постанову суду в частині зобов’язання УПСЗП в частині зобов’язання сплатити позивачу 2330 грн. недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 30 листопада 2009 року в частині зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради міста ОСОБА_3 сплатити ОСОБА_2 2330 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
ОСОБА_4