Справа №2-44/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2009 року. Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Чебикіна В.П.,

при секретарі Власенко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська

цивільну справу за позовом Приватного підприємства “Охоронне бюро “Левіт” до

ОСОБА_1 “Про порушення грошового обов’язку по договору

безвідсоткового займу та стягнення коштів”; по зустрічному позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства “Охоронне бюро “Левіт” “Про

стягнення заробітної плати і моральної шкоди” ,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2006 року позивач – Приватне підприємство “Охоронне

бюро “Левіт” звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що

10.01.2005 року між ПП “Охоронне бюро “Левіт”, в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_1, працюючим на вказаному

підприємстві на посаді фінансового директора, був укладений договір № 10/01/05,

на підставі якого ОСОБА_1. був наданий тимчасовий фінансовий

безвідсотковий заїм у розмірі 9000 грн. на строк до 10.01.2006 року. В договорі

вказувалося, що у разі затримання повернення коштів позичальник ОСОБА_1.

буде зобов’язаний виплатити “Заємодавцю” пеню в розмірі 0,01% від простроченої

суми за кожний день прострочки. ОСОБА_1. в період з 17.02.2005 року по

20.04.2005 року була повернута частина суми у розмірі 4500 грн. Далі повернення

сум займу “Позичальником” ОСОБА_1. припинились. Претензію за № 46 від

14.04.2006 року відповідач ОСОБА_1. залишив без задоволення, не дав по ній

ніяких пояснень. У своїй позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1.

на користь Приватного підприємства “Охоронне бюро “Левіт” борг, з урахуванням

стягнення пені за кожен день прострочки , у розмірі 5537 грн.71 коп., а також

судовий збір – 55 грн.38 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи – 30 грн., а усього стягнути 5623 грн.09 коп.

Відповідач ОСОБА_1. позов не визнав, посилаючись на те, що

його фактична заробітна плата складала 3500 грн. в місяць, при звільнені

підприємство позивача не повністю розрахувалося з ним , та надав до суду

зустрічний позов, в якому він просив стягнути з ПП “Охоронне бюро “Левіт” на

його користь: заборгованість по заробітній платі як різницю між фактичної та

отриманої заробітної плати у період праці на посаді фінансового директора у

сумі 20500 грн.; середню місячну заробітну плату за увесь час затримки

розрахунку після звільнення згідно ст.117 КЗпП України у сумі 123666 грн.66

коп.; моральну шкоду – 50000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1. підтримав зустрічні позовні

вимоги, проти позову ПП “Охоронне бюро “Левіт” заперечував.

Представник позивача - Приватного підприємства “Охоронне бюро

“Левіт” зустрічний позов не визнав, пояснив, що відповідач ОСОБА_1. був

прийнятий на роботу з 02.02.2004 року спочатку на посаду головного бухгалтера з

місячною заробітною платою – 205 грн., а з 01.03.2004 року з цієї посади був

переведений на посаду фінансового директора з заробітною платою також 205 грн.,

з 01 липня 2004 року його оклад підвищився до 320 грн. У січні 2005 року

згідно договору про безвідсотковий заїм відповідачем ОСОБА_1. в касі

підприємства було отримано на строк до 10 січня 2006 року 9000 грн. Наказом

від 20.04.2005 року відповідач ОСОБА_1. був звільнений з посади фінансового

директора за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. На цей час він

частково погасив борг по договору займу, а саме у розмірі 4500 грн. При

звільнені його місячний оклад також складав 320 грн., йому для отримання була

нарахована сума 402 грн.84 коп. (заробітна плата за квітень 2005 р. і

компенсація за невикористану відпустку).Трудову книжку ОСОБА_1. отримав на

підприємстві особисто. Оскільки він цей факт заперечував, був укладений акт від

20.04.2005 року, в якому вказувалося, що ОСОБА_1. особисто вилучив при

звільненні свою трудову книжку, в книзі обліку трудових книжок цей факт не

засвідчив, ніяк не мотивуючи своїх дій. Розрахункові гроші не отримав до цього

часу, незважаючи на те, що неодноразово на його адресу надсилалися повідомлення

про необхідність отримання розрахунку, але він на це не реагував. Твердження

ОСОБА_1. про те, що підприємство має перед ним борг у сумі 20500 грн., як

різницю між фактичної та отриманої заробітної плати у період праці на посаді

фінансового директора , а також про те, що з причини затримки розрахунку після

звільнення на його користь потрібно стягнути з підприємства середню місячну

заробітну плату у сумі 123666 грн.66 коп. та моральну шкоду – 50000 грн., на

думку представника ПП “Охоронне бюро “Левіт”, є безпідставними і ніякими

доказами не підтверджуються.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін,

показання свідків, вважає, що позов ПП “Охоронне бюро “Левіт” підлягає

задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1. задоволенню не підлягає з

наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з наказом № 3-к

від 02.02.2004 року відповідач ОСОБА_1. був прийнятий на роботу в ПП

“Охоронне бюро “Левіт” на посаду головного бухгалтера з окладом згідно

штатного розкладу – 205 грн. (а.с. 74, 79).

Згідно наказу №5-к від 01.03.2004 року відповідач ОСОБА_1.

був переведений з посади головного бухгалтера на посаду фінансового директора

ПП “Охоронне бюро “Левіт”, його посадовий оклад на цей час також рівнявся 205

грн. (а.с.75,79).

10.01.2005 року між ПП “Охоронне бюро “Левіт” та ОСОБА_1. був укладений договір безвідсоткового займу № 10/01/05, на підставі якого

ОСОБА_1. 12.01.2005 р. згідно видаткового касового ордеру № 1 отримав 9000

грн., та зобов’язався повернути вказану суму до 10.01.2006 року (а.с. 6,8).

17.02.2005 р., 09.03.2005 р. та 20.04.2005 р. ОСОБА_1.

повернув підприємству позивача відповідно: 1000 грн., 1500 грн., 2000 грн., а

усього 4500 грн.(а.с.10).

20.04.2005 року ОСОБА_1. надав керівництву ПП “Охоронне

бюро “Левіт” заяву, в якій він просив звільнити його за власним бажанням, цього

ж дня був виданий наказ №16-к від 20.04.2005 року, яким ОСОБА_1. було

звільнено на підставі ст.38 КЗпП України (а.с. 16). На цей час посадовий оклад

відповідача відповідно до штатного розкладу складав 320 грн. (а.с.16).

Відповідно до видаткового касового ордеру № 20 від 20.04.2005

року та розрахункового листка ОСОБА_1. був підготовлений розрахунок

згідно якого борг підприємства на кінець квітня 2005 року складав суму 402 грн.

84 коп., який складався з виплати заробітної плати за квітень і компенсації за

невикористану відпустку. Вказаних грошей відповідач не отримав без поважних на

то причин (а.с.36).

Крім того, 20.04.2005 рокуОСОБА_1. особисто вилучив на

підприємстві свою трудову книжку НОМЕР_1, при цьому факт отримання

трудової книжки він , нічим не мотивуючи , не засвідчив своїм розписом в

“Журналі обліку трудових книжок”. З цього приводу у той самий день (20.04.2005

р.) комісією ПП “Охоронне бюро “Левіт” був укладений відповідний акт (а.с.163).

21.04.2005 р., 25.04.2005 р., 02.05.2005 р., 11.05.2005 р. за

місцем проживання ОСОБА_1. (АДРЕСА_1) директором ПП “Охоронне бюро “Левіт” надсилалися листи, в яких відповідач

повідомлявся про те, що йому потрібно з’явитися на підприємство, отримати

розрахунок у розмірі 402 грн.84 коп., а також розписатися у “Журналі обліку

трудових книжок” про отримання трудової книжки (а.с.143-146).

Факт надсилання ОСОБА_1. вказаних повідомлень підтверджується

записами в журналі вихідної кореспонденції (а.с.132).

Оскільки відповідач ОСОБА_1. у строк до 10.01.2005 року борг

по договору займу повністю не погасив, 14.04.2006 року директор ПП “Охоронне

бюро “Левіт” направив за його місцем проживання лист – претензію, яким

попередив ОСОБА_1., що його заборгованість разом з пенею станом на

14.04.2006 року складає суму 4541 грн.85 коп. і що до 15.04.2006 року цю

заборгованість потрібно погасити і що у випадку непогашення буде вирішено

питання про стягнення вказаної суми в судовому порядку.

24.07.2006 року позивач ПП “Охоронне бюро “Левіт” звернувся до

суду з зазначеним позовом, та просив стягнути з ОСОБА_1. заборгованість по

договору безвідсоткового займу у розмірі 5537 грн.71 коп. відповідно до

приведеного розрахунку (а.с.2-3, 9).

Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає, що він є правильним

з наступних підстав: - у зв’язку з тим, що строк договору № 10/-1/05 про

надання фінансового безвідсоткового займу ОСОБА_1. закінчився 10.01.2006

року, а сума не повернутого займу залишилася у розмірі 4500 грн., то згідно ст.

4.2.9. Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №

889-IV сума боргу оподатковується прибутковим податком: 4500,00 х 1,1494 х

13%=672,40 грн. – до сплати. Також на суму 672,40 накладається 5% штраф і пеня

у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ: 672,40 х 5%=33,62 – штраф. Пеня –

219,74, виходячи з 8,5 % - облікова ставка НБУ та з розрахунку 192 днів: 8,5 х

120%=10,2 – річний відсоток недоїмки; 672,40 х 10,2%/ 365=0,19% за день;

192х0,19%=36,48%- за 192 дня; 672,40 х 36,48%=245,29 грн. На підставі п.2.2.

Договору безвідсоткового займу № 10/01/05 позичальник сплачує пеню у розмірі

0,01% від простроченої суми за кожен день прострочення: 4500,00 х 0,01 %х192

дня=86,40 грн. Таким чином сума заборгованості ОСОБА_1. перед ПП

“Охоронне бюро “Левіт” на 24.07.2006р. складає:

672,40+33,62+245,29+86,40+4500,00=5537,71 грн.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона

(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові

кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму

грошових коштів.

Із змісту ст.1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право

на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок

одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не

повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей

549-552 ЦК України яка нараховується від дня, коли позика не була повернута.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи представника ПП

“Охоронне знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги

підлягають задоволенню, тому сума 5537 грн.71 коп. повинна бути стягнута з

ОСОБА_1. на користь ПП “Охоронне бюро “Левіт” у примусовому порядку.

Разом з тим, суд вважає, що доводи ОСОБА_1. в обґрунтування

свого зустрічного позову свого підтвердження не знайшли, тому задоволенню не

підлягають з наступних підстав.

Згідно за ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або

уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум , підприємство,

установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за

весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи ОСОБА_1. про те, що з вини підприємства йому не була

сплачена заборгованість по заробітній платі при звільнені не знайшли свого

підтвердження. В день звільнення 20.04.2005 року на його ім’я був виписаний

видатковий касовий ордер № 20 від 20.04.2005 року та розрахунковий листок -

розрахунок згідно якого борг підприємства на кінець квітня 2005 року складав

суму 402 грн.84 коп., який складався з виплати заробітної плати за квітень і

компенсації за невикористану відпустку. Вказаних грошей відповідач не отримав ,

незважаючи на те, що 21.04.2005 р., 25.04.2005 р., 02.05.2005 р., 11.05.2005 р.

за місцем проживання ОСОБА_1. (АДРЕСА_1) директором ПП “Охоронне бюро “Левіт” надсилалися листи, в яких відповідач

повідомлявся про те, що йому потрібно з’явитися на підприємство, отримати

розрахунок у розмірі 402 грн.84 коп., а також розписатися у “Журналі обліку

трудових книжок” про отримання трудової книжки , про що маються записи в

журналі вихідної кореспонденції (а.с.36, 131-1321, 143-146, 163).

Доводи ОСОБА_1. відносно того, що його середньомісячний

заробіток фактично складав 3500 грн. в судовому засіданні також не знайшли

свого підтвердження.

Так , із наданих до матеріалів справи штатних розкладів та

платіжних відомостей за період 2004 – 2005 р.р. вбачається, що заробітна плата

ОСОБА_1. під час праці на ПП “Охоронне бюро “Левіт” рівнялася 205 – 320

грн., що він сам засвідчів своїми підписами (а.с. 34, 79-130).

Свідок ОСОБА_2. показав, що трудова книжка ОСОБА_1.

знаходилася у останнього на робочому місті. На момент звільнення ОСОБА_1. в

журналі обліку про те, що він отримав трудову книжку, не розписався. Цей факт

був засвідчений у відповідному акті. Йому неодноразово надсилалися листи, щоб

він отримав гроші. ОСОБА_1. після звільнення був на підприємстві і мав

можливість отримати гроші, що йому були нараховані , але він цього не зробив

без поважних причин.

Свідок ОСОБА_3. також бачив ОСОБА_1. та території

підприємства після звільнення при обставинах, що він вирішував якісь питання з

робітником бухгалтерії.

Свідок ОСОБА_4. показав, що ОСОБА_1. свою трудову

книжку зберігав у своєму сейфі . Після звільнення він її забрав, в журналі

обліку трудових книжок про це не розписався. Цей факт був засвідчений у

відповідному акті. За місцем проживання ОСОБА_1. надсилалися листи, щоб

він з’явився на роботу, отримав гроші та розписався в журналі за отримання

трудової книжки.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи ОСОБА_1. в

обґрунтування позовних вимог відносно відшкодування на його користь моральної

шкоди, також свого підтвердження не знайшли , та є безпідставними.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено

рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально

підтверджені судові витрати, тому з відповідача ОСОБА_1. на користь ПП

“Охоронне бюро “Левіт” потрібно стягнути судовий збір – 55 грн.38 коп.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30

грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57,58,60,

88, 202, 208, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.549-552, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК

України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства “Охоронне бюро “Левіт”

задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь

Приватного підприємства “Левіт” борг у сумі 5537 грн.71 коп., судовий збір – 55

грн.38 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –

30 грн., а усього стягнути 5623 грн.09 коп.

ОСОБА_1 у зустрічному позові до

Приватного підприємства “Охоронне бюро “Левіт”про стягнення заробітної плати,

середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: В.П.Чебикін