Справа № 2-4/09

                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                       І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

        06 лютого  2008 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в

складі:

головуючого: судді                          Чебикіна В.П.

при секретарі:                                  Власенко М.М.

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську

цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до гаражно-будівельного

кооперативу “Янтарний”, виконкому Індустріальної районної у м. Дніпропетровську

ради, ОСОБА_4 про визнання рішення правління гаражно-

будівельного кооперативу “Янтарний” та рішення райвиконкому частково

недійсними, визнання права власності на гараж, стягнення матеріальної та

моральної шкоди,        

В С Т А Н О В И В :

             В 1998 році ОСОБА_5 звернувся до Індустріального

районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_6,

ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні гаражем,

посилаючись на те, що ним за власні кошти побудовано два гаражі в гаражно-

будівельному кооперативі “Янтарний” - НОМЕР_1 та  НОМЕР_2.  Гараж НОМЕР_2 самовільно

захопила відповідачка ОСОБА_4 Просив усунути перешкоди в користуванні

гаражем НОМЕР_2, зобов'язавши відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4

звільнити гараж НОМЕР_2.

       16 травня 2000 року позивач вказав в якості відповідача гаражно-

будівельний кооператив “Янтарний” та доповнив свій позов вимогами про визнання

недійсними рішення правління гаражно-будівельного кооперативу “Янтарний”  № 1

від 10.12.1996 року та рішення виконкому Індустріальної районної ради м.

Дніпропетровська № 62 від 21.02.1997 року в частині закріплення гаражу НОМЕР_2 за

ОСОБА_4, про визнання за ним право власності на вказаний

гараж, стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди.

          В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 посилався на те,

що він побудував за власні кошти верхню частину гаражу  НОМЕР_2, нижню частину

повинен був йому побудувати гаражно-будівельний кооператив як компенсацію за

знесений погріб НОМЕР_3, оскільки всі матеріали з знесених погребів були

використані при будівництві гаражів.  ОСОБА_4 внесла на будівництво

нижньої частини гаражу НОМЕР_2 внесок в розмірі 4500 крб., а в 1992 році внесла

до каси кооперативу ще 31100 купонів, за що їй рішенням правління в 1991 році

був виділений одноповерховий гараж НОМЕР_1.  Оскільки він не був згоден, щоб

одноповерховий гараж НОМЕР_1 передали ОСОБА_4, то рішенням правління гаражно-

будівельного кооперативу “Янтарний”  № 1 від 10.12.1996 року та рішення

виконкому Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська № 62 від 21.02.1997

року гараж НОМЕР_2 був закріплений за ОСОБА_4. З вказаними

рішеннями він не згоден, просив визнати їх недійсними, а за ним визнати право

власності на  гараж НОМЕР_2. Вважає, що йому була спричинена матеріальна шкода  в

розмірі 4010 грн. в зв'язку з позбавленням його права користування гаражем НОМЕР_2, яка складаєтья з щомісячної оплати за користування гаражем по 85 грн. та

пошкодження гаражних замків вартість 100 грн., а також моральна шкода, яку він

оцінює в 10000 грн., яка спричинена довготривалим порушенням його права,

необхідністю звернення до різних інстанцій за захистом порушеного права, що

негативно відображається на стані його здоров'я. Шкоду просив стягнути з

гаражно-будівельного  кооперативу “Янтарний”.

           Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року  ухвалою суду  до участі

у справі в якості правонаступника позивача залучена його дружина ОСОБА_3, яка як спадкоємець першої черги за законом згідно свідоцтва про

спадщині від 04.04.2002 року єдина прийняла спадщину після смерті чоловіка. 

         06.11.2003 року вона заявила свої  позовні вимоги з тих же підстав, що

і позивач ОСОБА_5   

          25.11.2008 року ОСОБА_3  уточнила  свої позовні вимоги,

просила визнати недійсними рішення правління ГБК “Янтарний”, рішення

виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 21

лютого 1998 року № 62 в частині, що стосується гаражу НОМЕР_2, встановити факт

належності на праві власності гаражу НОМЕР_2 її чоловікові, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати за нею право власності на вказаний гараж в порядку

спадкування за законом, стягнути з ОСОБА_4 на її користь

матеріальну шкоду за користування гаражем в сумі 8580 грн., стягнути на її

користь з гаражно-будівельного кооперативу моральну шкоду 20 000 грн., яка

спричинена тим, що вона довгий час добивається справедливості по питанню

гаражу, що негативно впливає на стан її здоров'я, бо вона нервується, переживає,

морально страждає,  та стягнути понесені судові витрати.

         В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 свої позовні вимоги

підтримала з підстав, викладених в позові та пояснила, що згодна сплатити

гаражно-будівельному кооперативу вартість нижньої частини гаражу в розмірі, яка

визначена висновком НОМЕР_4 судової будівельно-технічної експертизи від

01.02.2001 року,  та складає 529 грн. 80 коп.

               Представник ГБК “Янтарний” позов не визнав повністю і пояснив,

що будівництво гаражу  НОМЕР_2 проводилося в два етапи – спочатку підрядною

організацією були демонтовані  погреби з вивозом будівельного сміття, виритий

котлован, виконані роботи по влаштуванню підвальної частини гаражу з

перекриттям його плитами, потім  виконані роботи по зведенню на підвальній

частині гаражу простінку в половину цеглини (справа від входу) та половина

простінку задньої стіни гаражу, влаштування перегородки в нижній частині

гаражу. Оплата підряднику проводилась кооперативом за рахунок коштів, внесених

новими членами кооперативу. Вартість робіт виконаних підрядником при

будівництві гаражу склала 4 200 крб. і оплачена за рахунок пайового внеску

ОСОБА_4, який вона внесла 28.10.1991 року згідно прибуткового касового

ордеру № 571.

         Після чого ОСОБА_5 за свої кошти були виконані будівельні

роботи в верхній частині гаражу – закінчене будівництво стін, влаштування

цегляних стовпів під ворота, монтаж перемички, воріт  та двох плит перекриття,

влаштування покрівлі.

           Згідно рішення правління ОСОБА_5 як компенсацію за побудовану

кооперативом за кошти ОСОБА_4 підвальну частину гаражу повинен був

передати ОСОБА_4 гараж НОМЕР_1, який раніше знаходився в його користуванні,

або оплатити кооперативу будівництво підвальної частини гаражу НОМЕР_2.

        ОСОБА_5 відмовився передавати ОСОБА_4 гараж НОМЕР_1 або

оплачувати кооперативу затрати на будівництво підвальної частини гаражу  та

звернувся до кооперативу з заявою,  в якій він просив залишити йому гараж НОМЕР_1

та компенсувати затрати, понесені при будівництві гаражу НОМЕР_2,  та вартість

будівельних матеріалів від знесення погребу  НОМЕР_3.

              Рішенням правління від 10 грудня 1996 року гараж НОМЕР_2 було

закріплено за ОСОБА_4 та створено комісію для визначення розміру затрат

кожної із сторін при будівництві гаражу.  Згідно оцінки комісії вартість затрат

кооперативу – 4 200 крб., розмір затрат  ОСОБА_5 при будівництві

верхньої частини гаражу НОМЕР_2  склала на 1996 рік 180 млн. крб (1800 грн.), що

на початок 1997 року по курсу валют НБУ становило 1000 доларів США. Вказану

суму на рахунок кооперативу повинна внести ОСОБА_4, а кооператив виплатити

компенсацію ОСОБА_5 Комісія також  встановила, що розмір компенсації

ОСОБА_5 за будівельні матеріали знесеного погребу (5 блоків

фундаментних, 1 плиту перекриття та цеглу червону в кількості 200 шт.) 

становить 22,5 млн. крб.

          Рішення правління від 10 грудня 1996 року  було затверджено рішенням

виконкому Індустріальної районної ради № 62 від 21.02.1997 року, на підставі

якого  бюро технічної інвентаризації видало ОСОБА_4 реєстраційне

посвідчення про реєстрацію за нею гаражу НОМЕР_2 на праві власності.

           ОСОБА_5 неодноразово запрошувався до правління кооперативу для

виплати йому компенсації, але він на засідання правління не з'являвся, тому

компенсація йому не була виплачена. Просив в позові ОСОБА_3 відмовити,

тому що її чоловік право власності на гараж НОМЕР_2 не набув, оскільки гараж

будувався частково за кошти кооперативу, а частково – за його кошти. Оскільки

пай, внесений ОСОБА_4, повність компенсував затрати на будівництво гаражу

НОМЕР_2, то рішенням правління він законно переданий їй. Гаражно-будівельний

кооператив готовий виплатити спадкоємцям ОСОБА_5 вартість понесених

ОСОБА_5 затрат при будівництві верхньої частини гаражу та вартість

будівельних матеріалів демонтованого погреба в розмірі, визначеному комісією

кооперативу.

       Моральну шкоду позивачці кооператив не спричиняв, тому що ніяких прав її

не порушував. Компенсацію затрат ОСОБА_5 по участі в будівництві

верхньої частини гаражу НОМЕР_2 згідно його заяви кооператив пропонував отримати

як ОСОБА_5 так і позивачці, не виплачена компенсація  з їх вини.

             Представник виконкому позовні вимоги про визнання недійсним

рішення виконкому № 62 від 21 лютого 1998 року не визнав і пояснив, що 21

лютого 1998 року виконкомом прийняте рішення, яке не має ніякого відношення до

гаражу НОМЕР_2. Рішення правління ГБК “Янтарний” № 1 від 10.12.1996 року в

частині закріплення гаражу НОМЕР_2 за ОСОБА_4 спочатку було затверджене

рішенням виконкому № 62 від 21 лютого 1998 року, яке  в наступному скасоване п.

2 рішення виконкому № 916 від 17.11.2000 року з повторним затвердженням рішення

правління гаражно-будівельного кооперативу “Янтарний” від 10 грудня 1996 року

про закріплення гаражу НОМЕР_2 за ОСОБА_4. Обидва рішення

прийняті в межав повноважень виконкому районної ради.

           ОСОБА_4 позовні вимоги визнала частково в частині виплати

кооперативом  затрат ОСОБА_5 по участі будівництві верхньої частини

гаражу, пояснила, що вона, як член кооперативу,  два рази  вносила до каси

кооперативу пайовий внесок -  4 500 крб. в 1991 році  та 31100 купоно-

карбованців в 1992 році, а в 1997 році кооператив залишив у неї на зберіганні 

компенсацію ОСОБА_5 за участь в будівництві верхньої частини гаражу №

547, визначену комісією кооперативу в сумі, еквівалентній 1000 доларів США.

Вона повністю оплатила будівництво гаражу НОМЕР_2, який був виділений їй рішенням

правління та рішенням виконкому, зареєструвала право власності на вказаний

гараж в бюро технічної інвентаризації.

         Після виділення їй гаражу НОМЕР_2 вона за свої кошти забетонувала

підлогу верхньої та нижньої частини гаражу, улаштувала систему

електропостачання з установкою лічильника, заклала дірки між фундаментними

блоками та плитами, оштукатурила стіни верхньої та нижньої частини гаражу,

виконала капітальний ремонт покрівлі, встановила перегородку з дверима в

підвальній частині гаражу.

      З оцінкою нижньої частини гаражу, проведеною судовою будівельно-технічною

експертизою вона не згодна, тому що експерт при визначенні вартості нижньої

частини гаражу не врахувала вартість будівельних матеріалів, а до вартості

верхньої частини гаражу включила будівельні роботи, які виконані ОСОБА_4

за власні кошти після надання їй гаражу в користування.

      Матеріальної шкоди ОСОБА_3 вона не спричиняла, тому що

користується належним їй на праві власності гаражем на законних підставах.

          Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи,

вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав:

        Відповідно до ст. 15 Закону України “Про власність”, який діяв на час

виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного,

дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс

свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення,

надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

          В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та

ОСОБА_4 на законних підставах були прийняті до членів

кооперативу “Янтарний” з наданням в користування ОСОБА_5 гаражу НОМЕР_1,

пайовий внесок за будівництво якого ОСОБА_5 оплатив повністю, а в

користування ОСОБА_4 - гаражу НОМЕР_2, пайовий внесок за

будівництво якого вона також  оплатила повністю.

      Виділення ОСОБА_4 гаражу НОМЕР_2 підтверджується

протоколом засідання правління ГБК  “Янтарний” від 10.12.1996 року (т. 2 а.с.

1-6), паспортом на гараж (т. 2 а.с. 103). Вказаний протокол  було затверджено

рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська

№ 62 від 21.02.1997 року (т.1 а.с. 245), яке в наступному було скасоване в зв'

язку з помилками при його оформленні, допущеними технічним працівником

виконкому (лист виконкому № 1065 від 02.04.2001 року, т. 1 а.с. 244) та знову

затверджений рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради м.

Дніпропетровська № 916 від 17.11.2000 року ( т. 1 а.с. 243).

      Внесення ОСОБА_4 пайового внеску підтверджується квитанцією до

прибуткового касового ордеру № 571 від 28.10.1991 року  на  4 500 крб. та 

квитанцією до прибуткового касового ордеру № 583 від 23.11.1992 року на 31 100

купоно-карбованців (т. 2 а.с. 101).

         Про реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 за ОСОБА_4 свідчить

реєстраційне посвідчення від 14 квітня 1997 року, видане бюро технічної

інвентаризації, та технічний паспорт на гараж (т. 1 а.с. 226-230). 

          Рішення виконавчого комітету Індустріальної районної ради м.

Дніпропетровська № 916 від 17.11.2000 року та  реєстраційне посвідчення від 14

квітня 1997 року позивачем у справі не оспорюється.

        Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, як член ГБК

“Янтарний”, яка повністю внесла пайовий внесок та за якою  відповідно до

пайового внеску рішенням правління та рішенням виконкому був закріплений гараж

НОМЕР_2 з реєстрацією за нею права власності на вказаний гараж, відповідно до ст.

15 Закону України “Про власність” правомірно набула право власності на вказаний

гараж.

           Член кооперативу ОСОБА_5 повністю пайовий внесок за гараж №

547 не вніс, ним понесені лише затрати на будівельні роботи при будівництві

верхньої частини гаражу НОМЕР_2, тому права власності на вказаний гараж він не

набув, не було у нього і домовленості про створення спільної власності на гараж

з ОСОБА_4, про що свідчить його заява від 04.06.1996 року, з якою він

звернувся до правління кооперативу і в якій просить компенсувати йому затрати,

понесені ним при будівництві гаражу НОМЕР_2 та при демонтажу погребу  НОМЕР_3.

       Оскільки пайовий внесок за гараж НОМЕР_2 ОСОБА_5 не вносився, 

правлінням кооперативу вказаний гараж йому в користування не надавався, то

права власності на вказаний гараж він не набув і до спадкового майна гараж не

може бути включений.

        В поясненнях в судовому засіданні та в заяві позивачки ОСОБА_3

(т. 2 а.с. 58)  визнається, що підвал гаражу НОМЕР_2 будувався силами ГБК

“Янтарний”.

        Бажання позивача ОСОБА_3 оплатити  після смерті чоловіка 

затрати кооперативу, понесені при будівництві нижньої частини гаражу, не може

бути підставою для виникнення права власності на гараж у її померлого чоловіка,

а значить і у неї, як у спадкоємиці.   Тому спадкоємцям ОСОБА_5 може

бути присуджена  лише компенсація затрат ОСОБА_5 в будівництві гаражу НОМЕР_2 та компенсація вартості будівельних матеріалів від демонтажу погребу НОМЕР_3.

          Позивачем ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження  затрат 

ОСОБА_5 при  будівництві верхньої частини гаражу НОМЕР_2 та переліку і

вартості будівельних матеріалів, які були придатні до використання після

демонтажу погребу НОМЕР_3.

       Тому при визначенні розміру компенсації  при  будівництві верхньої

частини гаражу НОМЕР_2 та вартості будівельних матеріалів при демонтажу погребу №

547 суд вважає за можливе керуватися документами, наданими гаражно-будівельним

кооперативом “Янтарний”.

        Так, комісією кооперативу, створеною згідно рішення правління від 10

грудня 1996 року, встановлено, що витрати кооперативу по будівництву нижньої

частини гаражу — демонтаж погребів, вивезення будівельного сміття, риття

котловану під гаражі, влаштування підвальної частини гаражу з перекриттям його

плитами, влаштування простінку справа від входу, половини простінку  задньої

стіни гаражу складають 4 200 крб. Вартість будівельних робіт, виконаних

ОСОБА_5 при будівництві верхньої частини гаражу — влаштування цегляної

стіни в об'ємі 0,75 куб.м, влаштування другої  цегляної стіни в об'ємі 1,0 куб.

м, влаштування стовпів з цегли для встановлення воріт, монтаж перемички, монтаж

двох плит перекриттям монтаж гаражних воріт, забивка швів між плитами,

влаштування покрівлі склала 180 млн. крб (1800 грн.), що на кінець 1996 року по

курсу валют НБУ становило 1000 доларів США. Комісія встановила, що розмір

компенсації ОСОБА_5 за будівельні матеріали знесеного погребу ( 5

фундаментних блоків ФС-3, плиту перекриття та 200 шт. цегли червоної) склала

22,5 млн. крб., що становить 225 грн.  Викладене підтверджується довідкою про

дольову участь ГБК “Янтарний” та громадянина ОСОБА_5 при здійсненні

спільного будівництва гаражу НОМЕР_2 та технічним ескізом споруди гаражу з

поясненнями (т. 2 а.с. 22-23, 24). Згідно курсу валют НБУ, що становить на час

постановлення рішення 7,7 грн. за 1 доллар США, суд визначає розмір компенсації

ОСОБА_5 за участь в будівництві верхньої частини гаражу НОМЕР_2 в сумі

7700 грн. З врахуванняв вартості будівельних матеріалів від демонтажу погреба в

сумі 225 грн., загальна сума компенсації становить 7925 грн.

        Суд вважає неможливим прийняти в якості доказу вартості гаражу висновок

НОМЕР_4 судової будівельно-технічної експертизи від 01.02.2001 року, оскільки

експерт при визначенні вартості підвальної частини гаражу самовільно не

врахувала вартість будівельних матеріалів, з яких побудована нижня частина

гаражу, що підтверджується позиціями 1-8 додатку № 1 до висновку(т. 1 а.с.

143-153), тим самим експерт вийшла за межі питань, поставлених перед експертом

ухвалою суду від 26 липня 2000 року, та не відповіла на питання № 1 ухвали про

вартість гаражу по частинам – верхньої та нижньої частини.

     Повторна судова будівельно-технічна експертиза, призначена ухвалою суду за

клопотанням представника ГБК “Янтарний” не проведена, справа повернена НДІ

судових експертиз  без виконання  в зв'язку з тим, що кошти по оплаті

експертизи не надійшли (т. 1 а.с. 235). Представник ГКБ  відмовився від оплати

експертиза ( (т. 2 а.с. 51), інші учасники також оплату не провели, тому суд

розглянув справу на підставі існуючих у справі доказів.

             Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, ОСОБА_3, як

дружина ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги по закону після смерті

чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (свідоцтво про смерть т. 1

а.с. 159, 170). Згідно довідки Четвертої державної нотаріальної контори вона

прийняла спадщину після смерті чоловіка і отримала свідоцтво про спадщину від

04.04.2002 року на частину спадкового майна. Сини ОСОБА_5 подали до

нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь матері ( т. 1 а.

с. 171, 175). Тому на її користь в порядку спадкування за законом  з ГБК

“Янтарний” підлягає стягненню компенсація за участь в будівництві верхньої

частини гаражу НОМЕР_2 в сумі 7700 грн. та вартість будівельних матеріалів від

демонтажу погреба в сумі 225 грн.

          Оскільки ОСОБА_5 за життя не набув право власності на гараж №

547, то суд вважає, що підстав для визнання недійсними рішення правління ГБК

“Янтарний” від 10.12.1996 року та рішень виконкому Індустріальної районної ради

м. Дніпропетровська № 62 від 21.02.1997 року та № 916 від 17.11.2000 року

немає. З цієї ж підстави та в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 правомірно

користується та володіє гаражем НОМЕР_2 не підлягають задоволенню вимоги про

стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі

8580 грн. та моральної шкоди з ГБК “Янтарний” в розмірі 20 000грн.

          Крім того, ст. 440-1 ЦК УРСР 1963 року не передбачає підстав для

стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що склались між сторонами.

                Керуюючись ст.ст. 3, 7, 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 

ЦПК України, ч. 1 ст. 15 Закону України “Про власність”, ст.ст.440-1, 529,  553

ЦК УРСР в редакції 1963 року, -                     

                                                                  В И Р І Ш И В

:

              Позовні вимоги ОСОБА_3 до гаражно-будівельного

кооперативу “Янтарний”, виконкому Індустріальної районної у м. Дніпропетровську

ради, ОСОБА_4 про встановлення факту належності на праві

власності гаража померлому, визнання рішення правління гаражно-будівельного

кооперативу “Янтарний” та рішення виконкому Індустріальної районної у м.

Дніпропетровську ради частково недійсними, визнання права власності на гараж в

порядку спадкування за законом, усунення перешкод в користуванні гаражем та

стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

               Стягнути з гаражно-будівельного кооперативу “Янтарний” на

користь ОСОБА_3 витрати, понесені при закінченні будівництва

верхньої частини гаражу НОМЕР_2, в сумі 7 700 грн. та  компенсацію за матеріали

знесеного погребу в сумі 225 грн., а всього 7925 грн.

                  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           Стягнути з гаражно-будівельного кооперативу “Янтарний” на користь

ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в межах задоволених

позовних вимог в сумі 79 грн. 25 коп.

              Стягнути з гаражно-будівельного кооперативу “Янтарний” в дохід

держави витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30

грн.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської

області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання

заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня проголошення

рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів із дня подачі заяви про

апеляційне оскарження або подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня

проголошення рішення.

Суддя                                            В.П.Чебикін