ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 червня 2009 року                                                                                            місто Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Косцової І.П.

                    суддів : Стас Л.В., Шеметенко Л.В.

                    при секретарі:  Філатовій І.І.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу  Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -  

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року позивачка звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила зобов`язати відповідача нарахувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006-2007 роки.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є пенсіонеркою та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем не здійснено перерахунок пенсії за вказані роки.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Зобов`язано провести нарахування та виплату вказаної щомісячної доплати за статусом «Діти війни»  за 2006-2007 роки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, начальник Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивачка є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.   

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний  захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ст.6 вказаного Закону, в редакції від 19.12.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено. Статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

 Таким чином, у 2006 році позивачка не мала правових підстав для нарахування  підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року ст. 111 вказаного Закону визнано такою, що  не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо перерахунку та стягнення щомісячної доплати за статусом «діти війни» за 2007 рік не відповідають нормам матеріального права, оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком є чинними з  09.07.2007 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивачка мала право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком і органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись  ч.1 ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва - задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 жовтня 2008 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва провести перерахунок та виплату Марінець Галині Володимирівні державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя:

Судді: