ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду  в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-про» на постанову господарського суду Херсонської області від 20 вересня 2007 року по справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до  українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-про»  про стягнення грошових коштів, -

                В С Т А Н О В И Л А :

21.06.2007 року представник Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-про»  адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 45248,16  грн.

Постановою господарського суду Херсонської області від 20 вересня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача штрафні санкції за нестворення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 30165,74 грн.

Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідач в повному обсязі не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, чим порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" .

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу,  в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до  пункту 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  № 1434 від 26 вересня 2002 року  основним завданням Фонду  є, зокрема, контроль за виконанням роботодавцями  нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого законом. Фонд також

відповідно до покладених на нього завдань  здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

За змістом ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року, саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання встановленого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання, установлюється  норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків  середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчить звіт відповідача за формою № 10-П1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за поточний рік становила 181 особа.

Отже, для відповідача у 2005 році (виходячи із розрахунку 181х4%=7,24) встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 7 чоловік.

Статтею 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства (незалежно від форми власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої щорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 "Про затвердження порядку сплати підприємствами, установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів" (надалі Порядок) визначено механізм сплати штрафних санкцій, а також передбачено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від встановленої нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції.

Середньооблікова чисельність працівників у т.ч. інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), визначається відповідно до підпунктів 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995р. №171 (далі - Інструкція зі статистики). Так, п. 3.1 вказаної Інструкції зі статистики передбачено, що для визначення чисельності працівників підприємства (установи, організації) за будь-який період (місяць, квартал, з початку року, рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад, тільки на початок або кінець звітного періоду, тому, що в цих показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики, середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого - по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної   суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно п.п. 3.3.3 п. 3.3 Інструкції зі статистики, середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (у т. ч. за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4...12.

Пунктом 3.4. Інструкції визначено, що   дані середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого числа (якщо після коми вказано 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Враховуючи, що інваліди: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. відпрацювали на підприємстві у 2005 р., по 1 місяцю кожен; ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10 . - по 12 місяців (що становить 65 місяців: 12 = 5,42), то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що фактично на підприємстві у 2005 році працювало 5 інвалідів, а самим підприємством не виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та в достатньому обсязі встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

        Апеляційну скаргу українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-про» -  залишити без задоволення.

        Постанову господарського суду Херсонської області від 20 вересня 2007 року по справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до  українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-про»  про стягнення грошових коштів - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Головуючий суддя:                                                                          

Судді: