Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                        ( вступна та резолютивна частини)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим будинком, -

в с т а н о в и в:

          У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування   квартирою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст..71,107,150,156 ЖК України.

          В обґрунтування своїх вимог вказувала, що вона є власником спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 вересня 2006 року після смерті свого батька, а відповідачка ОСОБА_2 є її невісткою.

          У жовтні 2006 року до неї звернувся син з проханням надати дозвіл на тимчасове проживання його сім'ї в цій квартирі та зареєструвати тимчасово його  дружину в спірній квартирі, на що вона погодилась.  Сімейне життя у них не склалося і у вересні 2008 року відповідач забрала усі свої речі та перейшла проживати до своєї матері в смт. Холми  Корюківського району.   

          Позивачка зазначає, що реєстрація відповідача в спірній квартирі перешкоджає їй вільно розпоряджатися своєю власністю та не дає можливості оформити субсидію, а тому виникла потреба зняття відповідачки з реєстрації в квартирі. За час проживання в квартирі відповідач за надані комунальні послуги оплату не проводила , а тому утворилися борги. Вказує, що звернувшись  до паспортного столу Корюківського РВУ МВС з питання про зняття з реєстрації відповідача в її квартирі, вона отримала відмову, а добровільно відповідач не бажає знятись з реєстрації. Факт відсутності відповідача в спірній квартирі з вересня 2008 року підтверджується поясненнями свідків.   

          Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Суд прийшов до висновку, що відповідач вселилась в квартиру як член сім'ї, так як перебувала у шлюбі з сином власника квартири. Угода про порядок користування квартирою та оплату за житло та комунальні послуги не укладалася. Користуватись квартирою не може, так як не має від неї ключів. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє відповідача, як колишнього члена сім'ї права користування  займаним жилим приміщенням. Позивач не надала доказів порушення правил співжиття, які б давали змогу застосувати до відповідача, як крайню міру - виселення з квартири і що відсутні юридичні підстави для виселення відповідача з квартири без надання іншого жилого приміщення.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги і визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд вірно послався на норми глави 6 розділу 3 ЖК України, але не вірно застосував до даного спору ст. ст. 116, 156, 157 ЖК України, так як не врахував змісту її позовних вимог. Син та відповідач не були членами її сім'ї, оскільки вона проживала окремо від них в смт. Холми. В позові вона не ставила питання про виселення відповідача з квартири, так як вона там не проживає, а лише зареєстрована. Саме реєстрація відповідача в спірній квартирі перешкоджає їй вільно розпоряджатися своєю власністю та не дає можливості оформити субсидію, а тому виникла потреба зняття відповідачки з реєстрації в квартирі так як вона вимушена сплачувати комунальні послуги у завищеному розмірі.

         На думку апелянта, суд при винесенні рішення повинен був керуватися ст. ст. 107, 167 ЖК України і зазначає, що факт відсутності відповідача в квартирі та її не проживання в ній з вересня 2008 року підтверджуються письмовими поясненнями свідків.

         Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги,  пояснення  учасників судового процесу,  перевіривши матеріали справи,  апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з таких підстав.

        Відповідно до правил статей 71,72 ЖК наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема за умови, що вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців. За ст..107 ЖК України наймач жилого приміщення у разі його вибуття на постійне проживання в інше жиле приміщення втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

        Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність юридичних підстав для виселення ОСОБА_2 без надання  іншого житлового приміщення, оскільки позивачка не надала доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог. щодо положень ст. ст. 156, 162 ЖК України.

            Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

    З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає в АДРЕСА_2. Спірна квартира знаходиться в АДРЕСА_1. Син позивача та чоловік відповідача в цій квартирі не зареєстрований і проживав там з своєю сім'єю тимчасово. Шлюб між ними вже розірваний і відповідач перейшла проживати з дитиною до своєї матері в АДРЕСА_3. Відповідач в квартирі не проживає, не була членом сім'і позивача, яка не ставила питання про її вселення, а тому висновки суду про те, що вона не може бути виселена з квартири без надання іншого жилого приміщення, що позивач не надала доказів порушення з боку відповідача правил співжиття є безпідставними, так як такі позовні вимоги не заявлялись. Ухвалюючи судове рішення , суд послався на правила ст..71, 72 ЖК України, щодо збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. В той же час позивач, посилаючись на правила ст..107 ЖК України, зазначала, що відповідач перейшла проживати до своєї матері. Судом встановлено, що з дня вибуття з вересня 2008 року вона двічі( у вересні 2008 року та у лютому 2009 року) з квартири забирала своє майно та спільно нажите майно у шлюбі з сином позивача. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач пояснила, що їй потрібна лише реєстрація у спірній квартирі для отримання місця у дитячому садочку для дитини і що вона не має наміру там проживати. Після ухвалення судом рішення вони з чоловіком розділили спільно нажите майно і вона свою частку з майна забрала і немає претензій до нього.

    Виходячи з того, що відповідач не була членом сім'ї позивача, з квартири виселилась за власним бажанням, наміру проживати в спірній квартирі не має, позивачу, як власнику, квартира потрібна для її особистих та її сім'ї потреб, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача і визнання відповідача такою, що втратила право користування спірною квартирою

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 107, 155 ЖК України, ст.ст. 303, 307, п. 3,4 ч. 1 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК  України, апеляційний  суд,

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1   - задовольнити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2009 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування понесених по справі судових витрат у розмірі 49 грн. 25 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                         Судді: