Справа № 2-4/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Мельника І.І.

секретаря - Матейко О.С.

адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку, -

встановив:

ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання за ними права на 1/4 частину будинковолодіння, що по вул. Довбуша, 102 в с Комарів Галицького району - кожному.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позов підтримала і суду пояснила, що з 1979 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. В них є спільна дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в Польщі. Після народження дочки вони з чоловіком приїхали з Польщі і стали сім"єю проживати в житловому будинку по вул. Довбуша, 102 в с Комарів Галицького району, який належав батькові чоловіка, ОСОБА_8. За час проживання в будинку вони з чоловіком вкладали значні кошти в розбудову будинку та господарських споруд, придбання будівельних матеріалів, постійно підтримували будинок в належному стані, проводячи капітальний та поточні ремонти.

Сімейне життя не склалося і в лютому 1993 році шлюб з ОСОБА_6 вона розірвала та оформила розірвання шлюбу в органах РАЦСу. При цьому залишилась зареєстрованою і надалі фактично проживала разом з дочкою в спірному будинку.

В 2000 році помер ОСОБА_8 і після оформлення спадщини після його смерті, будинок став власністю ОСОБА_5 (дружини померлого) та ОСОБА_6 (сина померлого та її бувшого чоловіка).

У вересні 2003 року ОСОБА_6 теж помер. Спадкоємцями по закону після його смерті є його мати - ОСОБА_5, а також дочка - ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_5) ОСОБА_9, яка в 1997 році одружилася і разом з чоловіком стала проживати в житловому будинку батьків чоловіка в с Комарів по вул. Ворони, 10.

В грудні 2003 року вона (позивачка) разом з дочкою подали в державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак, в цьому їм було відмовлено.

В даний час відповідачка ОСОБА_5 вважає себе виключним і повним власником будинку, заперечує будь-яке право інших осіб на цей будинок, виганяє її з будинку. Іншого житла в неї немає, в спірному будинку вона зареєстрована і проживає до теперішнього часу, тому вважає, що разом з дочкою вони мають право на частину будинку і просила задовольнити їхній з дочкою позов та визнати за ними право власності на половину цього будинку.

Позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов теж підтримала, вважає, що після смерті батька, який мав частку в спірному будинку, вона має право на певну частку в цьому будинку, як спадкоємець по закону. Теж просила задовольнити позов, визнавши за нею право власності на частину будинку, яка належить їй по закону.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позову не визнала і суду пояснила, що її син ОСОБА_6 в 1979 році одружився з позивачкою ОСОБА_3 і в них народилася дочка ОСОБА_7. Після одруження син разом з сім"єю став проживати в їхньому будинку, що по вул. Довбуша, 102 в с комарів Галицького району. Будинок вона (відповідачка) будувала разом з чоловіком, який помер в 2000 році. Позивачка в будівництві не допомогала. З самого початку спільного проживання, сімейне життя сина та невістки не складалося, вони постійно скандалили між собою, влаштовували сварки. В 1993 році вони розлучилися і син став проживати з іншою жінкою - ОСОБА_10, з якою в них є спільна дитина -ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В 2000 році помер її чоловік, ОСОБА_8, а в 2003 році помер син, ОСОБА_6. В будинку залишилась проживати вона та бувша невістка, яка своєю поведінкою створює неможливі умови для спільного проживання, зневажає її.

Вважає, що права на будь-яку частку в будинку позивачка не має і проживати разом з нею не хоче.

Представник відповідачки, ОСОБА_10 в судовому засіданні доповнила, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Галицької державної нотаріальної контори 25.04.2001 року відповідачці належить право власності на 1/2 частки в спільному сумісному майні, яке складається з цегляного житлового будинку, жилою площею 58.2 кв. м, що знаходиться по вул. Довбуша, 102 в с Комарів Галицького району. Спадкоємцями другої половини будинку після смерті чоловіка відповідачки є в рівних долях сама відповідачка та її син, ОСОБА_6 Таким чином, відповідачка є власником 3/4 частин вищевказаного житлового будинку. Після смерті сина відповідачки, який помер у вересні 2003 року, відкрилася спадщина ще на 1/4 частину житлового будинку. Так як, від імені покійного ОСОБА_6Г заповіт в Комарівській сільській раді не складався і не посвідчувався, спадкоємцями по закону цієї частини будинку є дві дочки ОСОБА_6 - позивачка ОСОБА_4 та її (представника) неповнолітня дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивачка ОСОБА_3 не може бути спадкоємцем за законом спадщини, що
відкрилася після смерті ОСОБА_6, оскільки ще в 1993 році шлюб з ним вона розірвала та оформила розірвання шлюбу в органах РАГСу. Частка ОСОБА_6 в житловому будинку складала 1/4 частину. Отже, кожному із спадкоємців за законом належить по 1/3 від цієї частки, тобто по 1/12 від всього будинку. Таким чином, відповідачка є власником ѕ частин житлового будинку і з врахуванням ще 1/12 їй належатиме 10/12 частин будинку, а ще по 1/12 належить її (представника) неповнолітній дочці ОСОБА_12 та позивачці ОСОБА_4 Так як, виділити позивачці в натурі вказану частку в будинку є технічно неможливо, відповідачка згідна сплатити грошову компенсацію за належну ОСОБА_4 частку в будинку, зважаючи ще й на те, що вона проживає окремо, в будинку свогог чоловіка.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково, в позові ОСОБА_3 відмовити.

Судом встановлено, що в 1979 року позивачка ОСОБА_3 одружилася з сином відповідачки, ОСОБА_6. В цьому шлюбі в них в серпні 1978 року народилася дочка ОСОБА_7. Після одруження та народження дочки їхня сім "я стала проживати в житловому будинку батьків чоловіка по вул. Довбуша, 102 в с Комарів Галицького району. Сімейне життя не склалося, і в 1993 році шлюб їхній було розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.14).

Після розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_3 залишилась проживати в спірному будинку, де зареєстрована і фактично проживає до теперішнього часу, про що свідчить довідка виконкому Комарівської сільської ради за № 217 від 18.04.2008 року.

ОСОБА_8 помер 26 серпня 2000 року, а його син, ОСОБА_6, помер 11 серпня 2003 року, про що свідчать копії свідоцтва про смерть. Заповіти від їх імені Комарівською сільською не посвідчувались, що стверджується довідкою виконкому Комарівської сільської ради за № 894 від 13.02.2006 року (а.с.7).

З копії свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Галицької державної нотаріальної контори 25.04.2001 року (реєстр № 332, а.с.44)) вбачається, що відповідачці ОСОБА_5 належить право власності на 1/2 частки в спільному сумісному майні, яке складається з цегляного житлового будинку, жилою площею 58.2 кв. м, що знаходиться по вул. Довбуша, 102 в с Комарів Галицького району.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Галицької державної нотаріальної контори 25.04.2001 року (реєстр № 333, а.с. 43) вбачається, що спадкоємцями другої половини будинку після смерті чоловіка позивачки, є в рівних долях сама відповідачка та її син, ОСОБА_6 Таким чином, будучи власником 3/4 частин спірного житлового будинку, після смерті сина, який помер у вересні 2003 року, відповідачка успадкувала ще 1/4 частину житлового будинку.

Так як, від імені покійного ОСОБА_6Г заповіт в Комарівській сільській раді не складався і не посвідчувався, спадкоємцями по закону частини будинку, яка належала покійному ОСОБА_6, є дві його дочки: позивачка ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3. Про те, що батьком їх є ОСОБА_6 свідчать копії свідоцтв про народження (а.с. 16, 47). Частка ОСОБА_6 в житловому будинку складала 1/4 частину. Отже, кожному із спадкоємців за законом належить по 1/3 від цієї частки, тобто по 1/12 від всього будинку.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_5 є власником 3/4 частин житлового будинку і з врахуванням ще 1/12 їй належатиме 10/12 частин будинку. По 1/12 належить неповнолітній ОСОБА_5, від імені якої в Галицьку державну нотаріальну контору подала заяву її мати, ОСОБА_13 та позивачці ОСОБА_4

Позивачка ОСОБА_3 не може бути спадкоємцем за законом спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, оскільки ще в 1993 році шлюб з ним вона розірвала та оформила розірвання шлюбу в органах РАГСу, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 14). Разом з тим, відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України вона, як член сім"ї ОСОБА_6, яка тривалий час проживала і продовжує проживати в спірному будинку, користується жилим приміщенням нарівні з власником будинку. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє її права користування жилим приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку і колишнім членом його сім"ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу, тобто за угодою сторін.

На підставі ст. ст. 183, 364, 1261 ЦК України, ст.ст. 150, 156 Житлового кодексу України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/12 частину житлового будинку по вул. Довбуша, 102 в с Комарів Галицького району Івано-Франківської області.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку по вул. Довбуша, 102 в с Комарів Галицького району Івано-Франківської області - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги через Галицький районний суд.