Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2008 року по справі за позовом   ОСОБА_2   до ОСОБА_1  про поділ сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просила визнати домоволодіння в АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку 1А, сараю 1Б, сараю 1б, погрібу 1В, погрібні 1в, гаражу 1Г, та автомобіль марки ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості належної їй Ѕ частини домоволодіння, що складає 35863 грн., та Ѕ частину вартості автомобіля в сумі 13051 грн. 50 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позов мотивований тим, що під час спільного сімейного життя сторонами проводилось будівництво вищезазначеного будинку та інших господарських споруд, а також було придбано автомобіль, а тому зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.  

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року позов ОСОБА_2задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1  на її користь 17812 грн. грошової компенсації за виконані роботи по будівництву господарських будівель у садибі АДРЕСА_1, 1598 грн. у відшкодування понесених судових витрат, а всього 19410 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року, зменшивши розмір грошової компенсації, стягнутої на користь позивачки (виключити вартість веранди) та розмір судових витрат,  посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд  допустив  порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що будівництво літньої кухні разом з верандою ним було фактично закінчено у 1987 році, тобто до реєстрації шлюбу з позивачкою, у 1987 році він вселився і проживав в літній кухні, використовував її як тимчасове житло, а тому помилковим є висновок суду, що будівництво веранди літньої кухні велось в період шлюбу з позивачкою, половина вартості веранди має бути виключена з грошової компенсації стягнутої з нього суми.

Також апелянт зазначає, що вираховуючи судові витрати позивачки, суд не врахував його витрат на юридичну допомогу, не вирішив питання судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України.   

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_2, яка наполягала на законності рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає    частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині розподілу судових витрат, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки будівництво прибудови, двох сараїв, погреба, погрібні та гаражу проводилось в період шлюбу спільними силами подружжя і за спільні кошти, то витрати подружжя є рівними і на користь позивачки підлягає стягненню половина дійсної вартості зазначених будівель в розмірі 17812 грн.

Такий висновок районного суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 23 липня 1993 року по 15 вересня 1998 року.

До укладання шлюбу ОСОБА_1 фактично була збудована літня кухня, що складалася з кухні та однієї кімнати. Під час подружнього життя на спірній садибі були збудовані прибудова а-1, два сараї 1-Б та 1-б, погріб В-1, погрібня в-1 та гараж Г-1.   

Свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння було отримано ОСОБА_1  після розірвання шлюбу на підставі рішення Корюківської міської ради  № 188 від 30.06.2006 року (а.с. 11).

Установивши, що прибудова а-1, два сараї 1-Б та 1-б, погріб В-1, погрібня в-1 та гараж Г-1 були побудовані під час шлюбу, районний суд підставно стягнув на користь позивачки половину дійсної вартості зазначених будівель.

Доводи апеляційної скарги про те, що будівництво літньої кухні разом з верандою було закінчено до реєстрації шлюбу, а тому на половину вартості веранди (прибудови а-1) має бути зменшена сума компенсації є безпідставними, оскільки показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також домовою книгою (а.с. 96), в якій міститься запис про те, що  станом на 05 січня 1993 року будинок будівництвом не був закінчений, підтверджується факт будівництва прибудови в період шлюбу.

Повно і всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами доказами, правильно визначивши природу спірних правовідносин, районний суд неправильно розподілив судові витрати між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 79 ЦПК України  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких  належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Позивачкою позов було заявлено на суму 48914 грн. 50 коп. ( 35863 грн. компенсації вартості домоволодіння + 13051 грн. 50 коп. компенсації вартості автомобіля) (а.с. 95), задоволено позов на суму 17812 грн., тобто на 36,41%.

Судові витрати позивачки ОСОБА_2складаються із: витрат по оплаті судового збору в розмірі 51 грн.(а.с. 2), витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.(а.с. 1), витрат на проведення судової експертизи в сумі 1998 грн.(а.с. 91).

Крім того, на підставі угоди про надання юридичних послуг фізичній особі адвокатом (а.с. 42-43) представництво  інтересів позивачки в суді здійснював адвокат ОСОБА_6 Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру ОСОБА_2 оплачено за його послуги 2000 грн. (а.с. 90, 92). Виходячи з вимог  Постанови КМ України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», враховуючи,  що ОСОБА_6 брав участь у судових засіданнях 03.12.2008 року (а.с. 32-34), 03.03.2009 року (а.с. 64), 17.03.2009 року (а.с. 67), 25.03.2009 року (а.с. 86-88), 06.04.2009 року (а.с. 108-109) загальною тривалістю 4 год. 43 хв., граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу ОСОБА_2складає 1179 грн. (250 грн. (40% мінімальної заробітної плати) х 4 год. 43 хв.).

Апеляційним судом не приймається до уваги квитанція № 94 (а.с. 5) на суму 300 грн., оскільки з неї не вбачається, що дані юридичні послуги отримані ОСОБА_2 по даній справі.

Отже, загальна сума понесених  ОСОБА_2 судових витрат по справі складає 3258 грн. ( 51 грн. + 30 грн. + 1998 грн. + 1179 грн.), присудженню позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає 1186 грн. 24 коп. (3258 грн. х 36,41%).

Судові витрати відповідача ОСОБА_1 складаються із витрат на правову допомогу адвоката ОСОБА_7 (а.с. 21). Згідно квитанції його послуги оплачені у сумі 1000 грн. (а.с. 105). Дана сума не перевищує граничного розміру компенсації витрат виходячи із тривалості судових засідань (5 год. 08 хв.), участь в яких брав адвокат ОСОБА_7 (21.11.2008 року (а.с. 23-24), 03.12.2008 року (а.с. 32-34), 03.03.2009 року (а.с. 64), 17.03.2009 року (а.с. 67), 25.03.2009 року (а.с. 86-88), 06.04.2009 року (а.с. 108-109).

Пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено ОСОБА_2 (100%-36,41%=63,59%), на відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат необхідно стягнути 635 грн. 90 коп. (1000 грн. х

63,59%).

        Отже, при взаємозаліку судових витрат, що підлягають стягненню на користь кожної із сторін, остаточно стягненню на користь ОСОБА_2підлягає сума 550 грн. 34 коп. (1186 грн. 24 коп. - 635 грн. 90 коп.).         

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що  апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат.

           Керуючись ст.ст. 88,  303,  307, п. 4 ч. 1 ст. 309,  313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України,    апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1   - задовольнити частково.

Рішення  Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року  - змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 436 грн. 51 коп.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 Головуючий:                                          Судді: