Деражнянський районний суд Хмельницької області

м. Деражня, вул. Миру, 43, 32200, (03856) 2-10-24

Справа №2-а-1798

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2010 року суддя Деражнянського районного суду Хмельницької області Зарєчна І.В. розглянула в порядку скороченого провадження в залі суду м. Деражня справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м. Хмельницького про стягнення відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» недовиплаченої грошової допомоги як дитині війни,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України м. Хмельницького про стягнення відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» недовиплаченої грошової допомоги як дитині війни за період з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2010 року.

В своїй заяві позивачка зазначила, що на підставі Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 1 січня 2008 року встановлено, що у 2008 році підвищення до пенсії або грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії дітям війни, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачка вважає, що розмір недоплаченого їй підвищення до пенсії за 2007-2009 роки становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і просить стягнути вказані кошти з відповідача. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь підвищення до пенсії у такому ж розмірі за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, подавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

1 листопада 2010 року суддею винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копія якої направлена відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

Позивачка підтвердила доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, надавши суду довідку Головного управління Пенсійного фонду України м. Хмельницького.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що дійсно згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30 від мінімальної пенсії за віком, але 28.05.2008 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

За таких обставин вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України м. Хмельницького діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія вказаної статті була зупинена на 2007 рік ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, а на 2008 рік – ст. 67 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Конституційний Суд України рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , яким зупинено на 2008 рік дію тієї ж статті Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Положення закону, визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття судом відповідного рішення (ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.).

Виходячи з наведеного, позивачка має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

В той же час суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення пенсії дитині війни до 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року з огляду на те, що згадані рішення Конституційного Суду України набрали чинності з 9 липня 2007 року і з 22 травня 2008 року і не поширюються на правовідносини, які існували до їх прийняття.

Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь підвищення до пенсії за 2009 рік, то суд приходить до наступного.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З наведених вище підстав підлягають до задоволення і вимоги позовної заяви про стягнення підвищення до пенсії дітям війни за період 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Головне управління Пенсійного фонду України м. Хмельницького, яке є відповідачем за цим позовом.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість забезпечення доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком через відсутність коштів, так як відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, а реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що розміри виплат позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни підлягає задоволенню, а саме: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2010 року з урахуванням фактично отриманих позивачкою виплат.

Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, проте позивачкою було подано заяву про поновлення пропущеного строку, суд вважає за можливе поновити позивачці строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст. ст. 100, 183-2 КАС України,

постановила:

поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними (незаконними) дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Хмельницького щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги як особі, що має статус «дитина війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 по 30 вересня 2010 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Хмельницького виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 по 30 вересня 2010 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя Зарєчна І.В.