Справа № 2-а-166/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 червня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Затолочного В.С.,

при секретарі Морозовій Н.М.,

за участю:

•   позивача ОСОБА_1,

•   представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, треті особи Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України про зобов’язання вчинити дії, визначення та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про зобов’язання вчинити дії, визначення та стягнення заборгованості.

В ході попереднього розгляду справи як третіх осіб було залучено Міністерство праці та соціальної політики України і Міністерство фінансів України.

Позов, на задоволені якого в судовому засіданні наполягала позивачка, обґрунтований тим, що 23 квітня 2007 року вона народила дитину. Відповідачем нараховується та здійснюється виплата державної допомоги по догляду за дитиною. Позивач вважає, що такі нарахування та виплати здійснені позивачем невірно, з порушенням вимог чинного законодавства. У зв’язку з цим відповідач за період з червня 2007 року по грудень 2008 року заборгував 6743,39 грн. Позивачка просить визнати неправомірними дії відповідача щодо неправильного нарахування державної допомоги по догляду за дитиною, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок цієї допомоги, стягнути з відповідача суму боргу, зобов’язати відповідача виплачувати їй щомісячну допомогу на сина в розмірі 557 грн. щомісячно з подальшим коригуванням цього розміру.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала.

Треті особи правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, надавши суду письмові заперечення на позов.

Як вбачається із пояснень представника відповідача у судовому засіданні та письмових заперечень третьої особи на позов, нарахування допомоги позивачу здійснювалося у відповідності до чинного законодавства. Підстав для перерахунку нарахованих сум немає.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги доведені частково.

Судом встановлено, що 23 квітня 2007 року позивачка народила дитину ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про його народження.

З червня 2007 року відповідачем здійснювалося нарахування та виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що вбачається із довідки, виданої вказаним відповідачем.

Позивачка оспорює суми виплат за період з червня 2007 по січень 2008 року.

У 2007 році виплата державної допомоги позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснювалася у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з врахуванням положень статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлювалося, що зазначена допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № - рп/2007 по справі №1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України: п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», абзац третій частини другої ст. 56 цього ж Закону. Відповідно до п.5 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № - рп/2007 по справі №1-29/2007, рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Тому відмова відповідача здійснити перерахунок здійснених за період з 09.07.2007 року  по 31 грудня 2007 року виплат позивачу є незаконною.

Разом з тим, з огляду на те, що позивачка звернулася з позовом про стягнення недоотриманих сум лише в березні 2009 року, слід дійти висновку про відмову в позові про перерахунок виплат за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року у зв’язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду, оскільки відповідач наполягав на відмові у позові з цих підстав.

Підстав для поновлення строку позовної давності суд не вбачає, тому що інформація щодо порядку та розмірів виплат є загальнодоступною і посилання на незнання закону в даному випадку не може бути поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Вимоги позивача щодо перерахунку виплат, здійснених у 2008 році також не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки такі виплати здійснювалися відповідачем з врахуванням положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Положення зазначених законодавчих актів щодо розміру виплат не визнані неконституційними і підстав для перерахування виплачених сум немає.

Відсутні підстави і для покладення зобов’язання виплачувати в майбутньому будь-які кошти, з огляду на те, що такі вимоги не ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про зобов’язання вчинити дії, визначення та стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Суддя         В.С. Затолочний