УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді Даценко Л. М.,

суддів: Савченка С. І., Іванової І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області про визнання дій неправомірним та зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -

встановила:

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити йому пропущений процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по

31.12.2007року та визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування йому, як дитині війни, державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в розмірі 3891, 90 грн.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії відповідача щодо не нарахування в повному обсязі та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 07 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ у Бориспільському районі Київської області просить скасувати постанову суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. З ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Бориспільському районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, така надбавка йому виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, -Г підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий

Судді