УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011.року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Іванової І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

встановила:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому посилався на те, що він є інвалідом 2 групи з 15.04.1997 року внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, та одержує державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю та доплату за проживання на забрудненій території у зоні гарантованого добровільного відселення у значно меншому розмірі, ніж передбачено ст. ст. 39, 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки відповідач відмовив провести такий перерахунок, то просив суд зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком у розмірі 470 грн. з 01 січня 2008 року, 481 грн. - з 01 квітня 2008 року, 482 грн. - з 01 липня 2008 року, 498 грн. - з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Також просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка становить 515 грн., з 01 квітня 2008 року - 525 грн., з 01 жовтня 2008 року - 545 грн., а з 01 грудня 2008 року - 605 грн., починаючи з 01 січня 2008 року з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року - 605 грн.,, з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2009 року - 625 грн., з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2009 року - 630 грн., з 01 жовтня 2009 року по 30 листопада 2009 року - 650 грн., з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 669 грн. на місяць.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати заборгованості позивачу, як потерпілому від аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, державної пенсії, додаткової пенсії та доплати до пенсії згідно ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано УПФУ у Рокитнянському районі Київської області провести перерахунок та виплату позивачу заборгованості з виплати державної пенсії, додаткової пенсії та доплати до пенсії згідно ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2009 року. В іншій частині в позові відмовлено. Сторони звільнено від сплати судового збору.

В апеляційній скарзі УПФУ у Рокитнянському районі Київської області просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що позивач зареєстрований та постійно проживає у Рокитнянському районі, територія якого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіологічного контролю, є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1, перебуває на обліку в УПФУ у Рокитнянському районі, отримує пенсію по інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом наслідків аварії на ЧАЕС та доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі однієї мінімальної заробітньої плати як особі, яка постійно проживає на території добровільного гарантованого відселення.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. ст. 39, 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями та прийшов до правильного висновку про те, що позивач відповідно до вказаних нормативно - правових актів має право на одержання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. При цьому суд обґрунтовано виходив із засад пріоритету законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачених наведеними вище статтями, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.08.1996 року громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 даного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі: інвалідам другої групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Тобто, відповідно до ст. ст. 39, 49, 50, 53, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на державну пенсію по другій групі інвалідності не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 _ процентів мінімальної пенсії за віком та на підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі - дві мінімальних заробітна плата.

При цьому суд обґрунтовано виходив із засад пріоритету законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, передбачених наведеними вище статтями, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» щодо порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком не поширюються на спірні правовідносини, не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 195, 197-198, 200, 205-206 КАС України, колегія суддів.

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України після набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді